Дубівці (Тернопільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дубівці
Dubivci tern gerb.png Dubivci tern prapor.png
Герб Дубівців Прапор Дубівців
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Рада Дубовецька сільська рада.
Код КОАТУУ 6125283101
Облікова картка Дубівці 
Основні дані
Перша згадка 1556
Населення 686[1] (на 1.01.2015)
Густота населення 375,36 осіб/км²
Поштовий індекс 47702
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°40′53″ пн. ш. 25°38′19″ сх. д. / 49.68139° пн. ш. 25.63861° сх. д. / 49.68139; 25.63861Координати: 49°40′53″ пн. ш. 25°38′19″ сх. д. / 49.68139° пн. ш. 25.63861° сх. д. / 49.68139; 25.63861
Середня висота
над рівнем моря
352 м
Водойми річка Гніздична
Відстань до
обласного центру
14 км
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Курники
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради с. Дубівці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47702
Карта
Дубівці. Карта розташування: Україна
Дубівці
Дубівці
Дубівці. Карта розташування: Тернопільська область
Дубівці
Дубівці

CMNS: Дубівці у Вікісховищі

Дубівці́ — село у Тернопільському районі Тернопільської області у західній частині України.

До 2015 року — центр сільської ради, до якого приєднано хутір Сіножати. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Байковецької сільської громади.

Населення за даними 2015 року становить 686 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване на правому березі річки Гніздична, за 14 км від Тернополя та 7 км від найближчої залізничної станції Курники, на півночі Тернопільського району.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Дубівців виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, ранньої залізної доби та черняхівської культури.

Перша писемна згадка — 1556: згідно з люстрацією Галицького староства Дубівці належали К.-В. Острозькому. В 1730-х роках — були власністю Яна Собєського, 1890 — Терези Стойовської.

У 1734 через Дубівці проходив гайдамацький загін Верлана. У 1832 внаслідок епідемії холери померло багато жителів. До Другої світової війни у селі активно діяли товариства «Просвіта», «Рідна школа», кооператива, сільські організації ОУН, УСРП, УНДО.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 923 особи, з яких 408 чоловіків та 515 жінок[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 776 осіб[3].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 99,23 %
російська 0,51 %
польська 0,26 %

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджений 21 грудня 2017р. рiшенням №496 XXVIII сесії сільської ради VII скликання.

Автори — С. Ткачов, К. Богатов.

Герб[ред. | ред. код]

В зеленому щиті з срібної хвилястої бази виходить фонтан води, супроводжуваний угорі срібним полум'яним мечем у стовб. Меч по сторонам супроводжується двома золотими дубовими гілками з жолудями. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Внизу картуша написи «ДУБІВЦІ» і «1556».

Дубові гілки означають назву села, меч — символ церкви Архистратига Михаїла, хвиляста база і фонтан означають карстове джерело і озеро біля села.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище поділене хвилясто горизонтально на дві смуги — зелену і білу — у співвідношенні 5:1. На верхній смузі в центрі вертикально поставлений білий полум'яний меч, обабіч якого по жовтій дубовій гілці з жолудями.

Релігія[ред. | ред. код]

Є дві церкви Святого Архістратига Михаїла, збудовані у 1906 та 2011 роках.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Встановлено:

  • пам'ятний знак на честь врятування села від посухи (1845)
  • пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1898)
  • пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969)
  • насипано символічну могилу УСС (1990).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, 2 торговельні заклади,КАФЕ ,сауна.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Проживали, перебували[ред. | ред. код]

Душпастирював, архієпископ УПЦ-КП Іов (Василь Павлишин).

У 1940—1941 роках душпастирював отець Мар'ян Кашуба (1909—1941) — греко-католицький священник, жертва радянських репресій, слуга Божий.

У селі перебували польські літератори, громадські діячі Маврицій Гославський та С. Гощинський (грудень 1831), науковець Мілосав Чаркіч, співачка, народна артистка України Софія Ротару, громадсько-політичні діячі Бонні Бернстрем, Леонід Кравчук, Анатолій Матвієнко, Іван Плющ та інші.

Тадей Кривенький[ред. | ред. код]

Тадей Кривенький[5] (псевдо Орел) (1925 с. Дубівці, нині Тернопільського району Тернопільської області — 19 березня 1946 біля с. Пронятин, нині в межах м. Тернополя) — український військовик, член ОУН, стрілець УПА.

У лавах юнацтва ОУН від 1941 року, від 1944 — в підпіллі. Спочатку був політвиховником в одному з кущів району, взимку 1946 перейшов до куща «Лева».

19 березня 1946, заскочений радянським загоном у криївці, звів героїчний бій і, щоб не видати таємниць, застрелився.

Туризм[ред. | ред. код]

У селі є карстові джерела, а також Карстове Дубівецьке озеро. У центрі села росте понад 400-літня липа.

Бібліографія[ред. | ред. код]

1996 видано книгу Володимира Ханаса «Історія села Дубівці. Частина 1».

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]