Урал-5323

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Урал-5323
Ural-5323.jpg Урал-5323
Виробник УралАЗ
Роки виробництва з 1989
Місце виробництва СРСР СРСР, Міас
Росія Росія, Міас
Довжина 8585 мм
Ширина 2550 мм
Висота 3190 мм
Кліренс 400 мм
Найвища швидкість 85 км/год
Місткість бака 300+210 л
Подібні КрАЗ-6322

Урал-5323 — вантажівка підвищеної прохідності з колісною формулою 8х8/4, який виготовляється на Уральському автомобільному заводі в Міасі (Росія), в тому числі для використання в російської армії у складі уніфікованих сімейств «Суша» (до 1998 року) і «Мотовоз».

Історія[ред. | ред. код]

Урал-532362

Перший дослідний чотиривісний з Міаса — безкапотний Урал-395 (8х8) з'явився ще в 1972 році. Новий етап розпочався в 1985 році, коли завод створив модель Урал-5323 (8х8) вантажопідйомністю 9 т з двигуном в 260 к.с., балансирною підвіскою коліс і системою підкачки шин. Кабіну взяли від КАМАЗа і лише злегка допрацювали. Цей екземпляр і експонується в музеї.

У 1993 році з'явився 10-тонний Урал-5323-20 з двигуном ЯМЗ потужністю 300 к.с.

З 1995 року на машини серії 5323 встановлювалися кабіни, що виготовляються за ліцензією IVECO, з різним оформленням передньої частини. вантажопідйомність — 9,0 т. потужність — 260 к.с. швидкість — 80 км/год.

Опис[ред. | ред. код]

Автомобіль виконаний по компоновці «кабіна над двигуном» (крім модифікації Урал-532365), що забезпечує оптимальний розподіл повної ваги по мостах і максимальне використання габаритів автомобіля для розміщення вантажних платформ і монтажу спеціальних установок при збереженні невисокої спорядженої маси[1][2]. Висока плавність ходу і прохідність автомобіля досягається застосуванням подвійної балансирної підвіски (для передньої і задньої осі)[1][3][4]. Обсяг палива забезпечує запас ходу до 1000 км, що дозволяє машині працювати далеко від розвинутої мережі доріг. Основними споживачами цих машин є нафтогазова та лісозаготівельна галузі[5].

На основі Уралу-5323 розроблені водометний спецавтомобіль Лавина-Ураган[6] і ремонтно-евакуаційна машина РЕМ-КЛ[7]. Шасі Урал-5323 входить до складу ряду машин військового призначення:

  • Зенітного гарматно-ракетного комплексу Панцир-С1 (дослідний зразок)[8][9]
  • Зенітного ракетного комплексу Тор-М1 ТА[9][10];
  • Самохідної гаубиці Мста-К (дослідний зразок)[11][10];
  • Понтонних парків ПП-91[12][13] і ПП-2005[12][14].

Модифікації[ред. | ред. код]

  • Урал-5323 — бортовий автомобіль з колісною формулою 8х8/4.
  • Урал-532301 — бортовий автомобіль з колісною формулою 8х8/4, модернізована версія Урал-5323.
  • Урал-532303 (Урал-5323-23, Урал-Е5323Д) — бортовий автомобіль з броньованою кабіною.
  • Урал-532341/42 — багатоцільове шасі з кабіною IVECO. Призначене для установки озброєння і технологічного устаткування.
  • Урал-532361/62 — довгобазне шасі зі збільшеною вантажопідйомністю до 15 т з двигунами ЯМЗ-7601, кабіна IVECO.
  • Урал-532365 — довгобазне шасі з винесеною вперед заниженою кабіною для монтування кранів
  • Урал-5423 — сідловий тягач з колісною формулою 8х8/4.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Урал-5323. Истории автомобилей. Автомобильный завод «Урал». Архів оригіналу за 2012-07-29. Процитовано 2011-02-23. 
  2. Валерий Владимирович Дмитриев. Урал-379: поиск компоновочной истины // Коммерческий Транспорт. — 2010. — 4. — С. 94-99. — ISSN 1993-5978.
  3. Мамед Раллиев. (2003). Многоножка из Миасса (Урал-532301). Основные Средства. Архів оригіналу за 2012-07-29. Процитовано 2011-03-17. 
  4. Уральские инициативы // За рулём. — 1992. — № 12. — С. 28—29. — ISSN 0321-4249.
  5. Челябинская область. На главном конвейере автозавода «Урал» начат выпуск новых бескапотных автомобилей. Regions.ru/«Новости Федерации». 2002-02-26. Процитовано 2011-02-27. «Особенностями автомобиля „Урал-5323“ являются повышенная грузоподъёмность (15 тонн), комфортабельная кабина производства СП „ИВЕКО-УралАЗ“, а также улучшенные монтажные параметры шасси для установки специального оборудования. … Конвейерная сборка „Урал-5323“ значительно снизит трудоёмкость» 
  6. Фёдор Лапшин. (2007). Водяное охлаждение. Авторевю. Грузовики и автобусы. Архів оригіналу за 2012-04-09. Процитовано 2011-02-23. 
  7. Продукция АЗ «Урал» на выставке вооружений. репортаж с IV Международного салона вооружения и военной техники «МВСВ-2010» (30 июня — 4 июля 2010 года, г. Жуковский) (NewsMiass.ru). 2010-07-01. Процитовано 2011-02-28. 
  8. Саид Аминов. (2007-08-09). Зенитный ракетно-пушечный комплекс 96К6 «Панцирь-С1». Вестник ПВО. Архів оригіналу за 2012-07-29. Процитовано 2011-03-05. 
  9. а б Николай Яковлевич Василин, Александр Леонидович Гуринович. {{{Заголовок}}}. — 11 000 прим. — ISBN 985-438-681-3.
  10. а б Андриан Николаев. (2007-09-18). ТРАНСПОРТНЫЕ АВТОМОБИЛИ И СПЕЦИАЛЬНЫЕ МАШИНЫ НА ИХ БАЗЕ (1980—90 гг.). Россия — Номенклатура вооружений. «Военный паритет». Архів оригіналу за 2012-07-29. Процитовано 2011-03-28. 
  11. Олег Желтоножко, Владислав Белогруд. Борьба за самоходную артиллерию. Мста по-уральски // Арсенал. — 2010. — 2 (20). — С. 86-98.
  12. а б Василий Фёдорович Трефилов. {{{Заголовок}}}. — 500 прим. — ISBN 978-5-901086-67-4.
  13. Юрий Авдеев. (2006-04-22). Им нет преград. Красная звезда. Архів оригіналу за 2018-06-28. Процитовано 2011-04-16. 
  14. Ведомость-спецификации на поставку средств инженерного вооружения для войсковой части 52684 в 2008 году. Архів оригіналу за 2008-01-11. 

Посилання[ред. | ред. код]