ЗІС-5

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ЗІС-5
ЗІС-5В
Виробник ЗІС
Роки виробництва 19331958
Попередник(и) АМО-3
Наступник(и) ЗІС-150
Клас Вантажний автомобіль
Двигун(и) 5,5 л 73 к.с.
Коробка передач 4-ст
Колісна база 3810 мм
Довжина 6060 мм
Ширина 2235 мм
Висота 2160 мм
Передня колія 1530 мм
Задня колія 1675 мм
Вага 3100 кг
Найвища швидкість 65 км/год
Вмістимість баку 60 л

ЗІС-5 — радянський вантажний автомобіль вантажопідйомністю 3 тонни, який випускався з 19331941 та 19421948. Основний вантажний автомобіль Червоної армії за часів Другої світової.

Історія створення[ред.ред. код]

AutoCar-SA. Фото 1930 року

Работа з проєктування нового автомобіля почалась з аналізу недоліків попередньої моделі АМО-3, яка з"явилася під час Каракумського пробігу та після, під час експлуатації у реальних умовах. Керував розробкою головний конструктор заводу Е. И. Важінський.
Був копією американського автомобіля AutoCar-SA[1], який збирала автомобілебудівна фірма AutoCar Truck на власній рамі з комплектацією вузлів інших фірм. На основі куплених 1930 у США 2000 комплектів автомобілів спочатку зібрали АМО-2, згодом АМО-3, після 1933 р. ЗІС-3. Почали з двигуна: потужності двигуну не вистачало, і вантажівка зупинялась на підйомі. Робочий об‘єм підняли з 4,88 л до 5,55 л та потужність відповідно з 66 к.с. до 73 к.с. Була замінена коробка передач, карданний вал спростили. Металева кабіна була замінена дерев'яною. Для прискорення процесу переходу на нову модель модернізовані вузли завод впроваджував відразу по мірі готовності виробництва, та АМО-3 останніх партій зовні не відрізнялись від ЗІС-5.
26 липня 1933 року були зібрані перші 10 експериментальних машин, а вже з початку 1934 року завод починає масовий випуск ЗІС-5. У 1934 році, після завершення основної реконструкції підприємства, вантажівка пішла у масову серію. Вантажівка ЗІС-5 стала етапною моделлю в історії заводу та протрималася на виробництві 15 років. На базі автомобіля ЗІС-5 було розроблено біля 25-ти різновидів та модифікацій вантажівки, 19 з яких були реалізовані у виробництві. На базі ЗІС-5 виготовлялись самоскиди, цистерни, хлібні фургони, автобуси. Перші реактивні системи залпового вогню (легендарні «катюші») також збирались на шасі ЗІС-5.Всього за роки випуску з 19341948 було виготовлено 532 311 автомобілів ЗІС-5.

Легендарна «Катюша»(БМ-13) на шасі тривісної (6х4) моделі ЗІС-6 стилізованого під ЗІС-5В зразка 1944 року

Опис конструкції[ред.ред. код]

Вантажопідйомність — до 3 тонн. Тримальна рама, ведучий задній міст, ресорна підвіска без амортизаторів.
Конструкція машини була класичною 4х2 на лонжеронній рамі з напівеліптичними ресорами. Кабіна — прямокутна, дерев‘яна, оббита бляхою. Недосконалий, на той час, гідравлічний привід гальм був замінений на механічний. Кабіна водія не опалювалась та мала примітивну вентиляцію, але була простора. Ця модель стала першою (у радянському автопромі), де до серійного обладнання додавався компресор для накачування шин.
ЗІС-5 бамперами не комплектувались, виняток — экспортні вантажівки.
Двигун — чотиритактний, нижньоклапанний, карбюраторний, число циліндрів — 6, об'єм — 5555 см3 потужність — 82 к. с. Їхні двигуни могли працювати майже на всьому, що горить: на бензині з октановим числом 55–60, бензолі, суміші спирту з бензином або бензолом, у спекотну погоду — на гасі. Ресурс до капітального ремонту становив 70 тис.км, а нерідко вони наїжджали й понад 100 тис. км.

Експорт[ред.ред. код]

Модель експортувалась у Туреччину, Іран, Прибалтійські республіки та Монголію. Експортний варіант зовні відрізнявся наявністю переднього бамперу, котрий, як і передня частина радіатора, був нікельований. Всього до війни встигли виготовити більше 325 тис. штук, приблизно третина з них пішла у армійські частини.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]