Уржин Гармаєв

Уржин Гармаєв
Народився	1888 Нерчинський округd, Забайкальська область, Російська імперія
Помер	13 березня 1947(1947-03-13) Москва, СРСР ·вогнепальне поранення
Країна	Російська імперія
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Громадянська війна в Росії, Друга світова війна, радянсько-японські прикордонні конфлікти і Японсько-китайська війна
Військове звання	генерал-лейтенант і генерал
Нагороди	Orders of Manchukuod Military Medal of Honord
Медіафайли у Вікісховищі

Уржин Гармаєв (1888 — 13 березня 1947 року) — офіцер в армії отамана Григорія Семенова, генерал-лейтенант армії Маньчжоу-го, генерал Імператорської армії Японії.

Біографія

Уржин Гармаєв народився у 1888 році в місцевості Тогото поблизу села Макарове Красноярської волості Нерчинського повіту Забайкальської області. За національністю — бурят.

У 1912 році закінчив Читинське міське училище і працював учителем у бурятських улусах, викладав російську і бурятські мови.

Наприкінці 1917 року життя Уржина Гармаєва круто змінилося. На допиті 27 листопада 1945 року він так описав цю подію:

	Коли я працював у булуці Догоді Агінського аймаку, до мене наприкінці грудня 1917 року приїхав помічник настоятеля Цугульского дацану лама Шойдор Дилгиров, який заявив, що прибув за вказівкою загальних зборів лам і хошунського керівництва з пропозицією поїхати мені і сільському вчителі Дилику Циренову в місто Маньчжурія, де розташовувався на той час штаб Семенова… Разом з Циреновим я відвідав Семенова у готелі «Метрополь» і, отримавши від нього обіцянку підтримати боротьбу кулацько-ламської верхівки проти радянської влади, передав це Дилгирову. Оригінальний текст (рос.) Когда я работал в булуке Догоди Агинского аймака, ко мне в последних числах декабря 1917 года приехал помощник настоятеля Цугульского дацана лама Шойдор Дылгыров, заявивший, что он прибыл по указанию общего собрания лам и хошунского начальства с предложением поехать мне и сельскому учителю Дылыку Цыренову в город Маньчжурия, где располагался в то время штаб Семёнова… Вместе с Цыреновым я посетил в отеле «Метрополь» Семёнова и, получив от него обещание поддержать борьбу кулацко-ламской верхушки против Советской власти, передал это Дылгырову
— Уржин Гармаєв,

.

У роки громадянської війни

Влітку 1918 року Гармаєв взяв активну участь у створенні військових формувань з бурятського населення в допомогу військам отамана Семенова. У вересні 1918 року Забайкалля було окуповане японськими військами.

У квітні 1919 року Гармаєв закінчив військову школу і отримав чин прапорщика. Служив у 1-му бурят-монгольському полку, потім — офіцером для доручень у військовому відділі Бурят-Монгольської Думи.

У грудні 1919 року прикомандирований отаманом Семеновим до штабу окремого кавалерійського дивізіону імені генерала Кримова в місті Троїцькосавське, якому було доручено вторгнутися в північні райони Монголії, однак дивізіон був розбитий радянськими військами.

Еміграція в Маньчжурію

З поверненням більшовиків Уржин Гармаєв з сім'єю назавжди покидає рідні місця і поселяється в Шенехенському хошуні Хулунбуїрского округу за 30 кілометрів від міста Хайлар. У Маньчжурії він продовжував тісні контакти з білою еміграцією.

Разом з тим, за завданням японської розвідки Гармаєв намагається популяризувати серед шенехенських бурятів ідею створення з монголів, баргутів і бурятів панмонгольської політичної організації і панмонгольської держави, до якої повинні були увійти Зовнішня Монголія, Барга, Внутрішня Монголія і Бурят-Монгольська республіка.

У 1931 році Японія нападає на Китай з метою відділити Маньчжурію. Китайці і маньчжури починають розправи над японцями, які опинилися в Маньчжурії до початку бойових дій. Уржин Гармаєв покриває сімох японських службовців. На допиті пізніше він сказав:

	Після приходу японських військ, ці японці висловили мені свою вдячність і назвали своїм спасителем. Факт покриття і порятунку мною цих сімох японських громадян зіграв вирішальну роль у моїй подальшій кар'єрі, оскільки говорив про моє дружнє ставлення до японців і що мені, відповідно, можна довіряти. Оригінальний текст (рос.) После прихода японских войск эти японцы выразили мне свою благодарность и называли своим спасителем. Факт укрытия и спасения мною этих семи японских граждан сыграл решающую роль в моей дальнейшей военной карьере, так как он говорил о моём дружеском отношении к японцам и что мне, следовательно, можно вполне доверять.
— Уржин Гармаєв,

1 березня 1932 року утворилася маріонеткова держава Маньчжоу-го. Гармаєва запросили в Хайлар, де японці запропонували йому сформувати бурят-монгольські частини в Північно-Хінганській провінції. Він дав згоду, і військове міністерство Маньчжоу-Го призначило його командувачем охоронними військами, присвоївши звання полковника. Ці частини несли охорону кордону з Радянським Союзом і Монгольською Народною Республікою.

Війська Уржина Гармаєва, зведені в «Хінганський північний охоронний загін», брали участь у вторгненні японської армії в Монголію в районі річки Халхін-Гол. Втрати військ Гармаєва склали близько 100 осіб.

Друга світова війна

Командування 10-м військовим округом армії Маньчжоу-го: генерал-лейтенант Уржин Гармаєв (ліворуч) і генерал Ганжууржав (праворуч)

У 1940 році Гармаєва призначили командувачем військами 10-го військового округу армії Маньчжоу-го. Йому присвоєно військове звання генерал-лейтенанта.

Округ займав території Північно-Хінганської і Східно-Хінганської провінцій. Під командуванням Гармаєва округ проводив активну підготовку до бойових дій проти СРСР, а також вів контррозвідувальну роботу проти радянських спецслужб.

У грудні 1944 року Гармаєв був усунутий із посади командувача військовим округом у зв'язку з тим, що не мав академічної освіти. На початку 1945 року Гармаєв вступив на посаду начальника військового училища в місті Ваньємяо.

Добровільна здача в полон

9 серпня 1945 року Радянський Союз оголошує війну Японії. У короткий термін Квантунська армія була розгромлена.

31 серпня Уржин Гармаєв добровільно здався в полон, з'явившись в радянську комендатуру міста Чанчунь. На доказ, що він є генералом Квантунської армії, Гармаєв пред'явив свої документи та нагороди — три ордени і сім медалей.

За вироком Військової колегії Верховного Суду СРСР Уржин Гармаєв розстріляний 13 березня 1947 року в Москві.

23 червня 1992 року Генеральною Прокуратурою Російської Федерації Уржин Гармаєв реабілітований.

Родина

• Батько — Гармай Будаєв.
• Дружина — Мадик Даваєва.
• Син — Дашиніма; у 1945 р. студент училища державних чиновників р. в Чанчунь; в даний час проживає в м. Улан-Батор.
• Дочка — Санджидма (1937 р.), до 1992 р. жила в КНР, потім переїхала в РФ; у неї дві дочки, четверо онуків і один правнук; проживають в Улан-Уде.
• Брат — Гармаєв Даза.
• Дружина брата — Сабик.
• Сестра — Симжит.

Усі в 1945 році проживали в Тумет-Хошуні Південно-Хінганської провінції (Маньчжурія).

Посилання

• Два генерали [Архівовано 5 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Такий неоднозначний Уржин Гармаєв [Архівовано 15 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
• Нащадки генерала японської армії живуть в Улан-Уде (рос.)