Уряд Габріеля Атталя
Уряд Габріеля Атталя | |
---|---|
Франція 44-й Уряд П'ятої Французької Республіки | |
Дата формування | 9 січня 2024 |
Дата розпуску | 5 вересня 2024 |
Люди та організації | |
Президент Франції | Емманюель Макрон |
Прем'єр-міністр | Габріель Атталь |
К-сть членів уряду | 14 |
Партія(ї) | Відродження МоДем Горизонти |
Тип влади | Коаліційний уряд меншості 251 / 577
|
Партії опозиції | НЮПЕС НО Республіканці |
Історія | |
Останні вибори | Парламентські вибори у Франції 2022 |
Каденція | Парламент Франції XVI скликання |
Попередній | Уряд Елізабет Борн |
Уряд Габріеля Атталя (фр. Gouvernement Gabriel Attal) — сорок четвертий уряд П'ятої Французької Республіки, який було сформовано 9 січня 2024 року, після відставки Елізабет Борн з посади прем'єр-міністра.[1]
Наприкінці грудня 2023 року ухвалення законопроєкту про імміграцію, який став результатом угоди між урядом Елізабет Борн та консервативною партією «Республіканці», призвело до політичної кризи в правлячій коаліції Макрона, особливо після того, як деякі ліві міністри погрожували піти у відставку, якщо законопроєкт буде прийнято, що було розцінено як серйозне порушення колективної відповідальності, тоді як десятки пропрезидентських депутатів кинули виклик уряду, втримавшись або проголосувавши проти закону.[2] Через кілька годин після ухвалення законопроєкту міністр охорони здоров'я Орельєн Руссо подав у відставку на знак протесту, а міністерка вищої освіти Сільві Ретайо також оголосила про свою відставку, але президент Макрон відмовився приймати її.[3] Інші, такі як міністр-делегат з питань транспорту Клеман Бон, висловили свою опозицію проти законопроєкту, але не пішли у відставку.[4]
Після кількох тижнів ажіотажу в ЗМІ щодо можливості урядових перестановок[5][6][7], 8 січня 2024 року Елізабет Борн подала заяву про відставку свого уряду президенту Емманюелю Макрону, який її прийняв.[8] Наступного дня Габріель Атталь, який до того часу працював міністром національної освіти, був призначений прем'єр-міністром.[9]
Напередодні призначення Габріеля Аттала прем'єр-міністром ЗМІ називали кількох політиків основними претендентами на посаду прем'єр-міністра: міністра оборони Себастьєна Лекорню, колишнього голову Національних зборів Рішара Феррана, колишнього міністра сільського господарства Жюльєна Денорманді та міністра екологічного переходу та територіальної єдності Крістофа Бешу.[10]
За кілька годин до призначення, коли Атталь став найвірогіднішим кандидатом на посаду прем'єр-міністра, кілька відомих фігур оточення Макрона, такі як молодші партнери по коаліції Франсуа Байру (лідер партії МоДем) та Едуар Філіпп (лідер партії «Горизонти» та перший прем'єр-міністр Макрона у 2017—2020 роках) або такі міністри, як міністр внутрішніх справ Жеральд Дарманен і міністр економіки та фінансів Бруно ле Мер, як повідомляється, виступали проти вибору та намагалися вплинути на рішення президента.[11]
До призначення на посаду прем'єр-міністра Атталь був найпопулярнішим міністром в уряді, згідно з даними опитувань. Після вступу на посаду Атталь став одночасно наймолодшим главою уряду в сучасній історії Франції та наймолодшим державним лідером у світі. Він також є першою відкрито ЛГБТ людиною, яка очолила французький уряд.
Уряд Атталя був названий найбільш правим урядом з початку президентства Макрона: із 14 міністрів уряду, призначених 11 січня 2024 року Макроном і Атталем, 57 % є колишніми членами консервативних партій «Союз за народний рух»/«Республіканці».[12] Щобільше, політики правої орієнтації залишаються очолювати найбільш важливі урядові портфелі, таких як міністерства внутрішніх справ, фінансів, оборони, праці, охорони здоров'я, культури та екології; політична конфігурація, яка розглядається як ознака повороту вправо.[13]
Крім того, давні союзники Макрона та відомі ліві міністри минулого уряду Борн, Ріма Абдул Малак (культура), Клеман Бон (транспорт), Станіслас Геріні (державна служба) та Олів'є Веран (речник уряду), були звільнені в рамках перестановки.[14]
Посада | Міністр | Початок терміну | Кінець терміну | Партія | |
---|---|---|---|---|---|
Прем'єр-міністр | Габріель Атталь | 9 січня 2024 | чинний | Відродження | |
Міністр економіки, фінансів та промислового й цифрового суверенітету | Бруно ле Мер | 11 січня 2024 | чинний | Відродження | |
Міністр внутрішніх справ та заморських територій | Жеральд Дарманен | 11 січня 2024 | чинний | Відродження | |
Міністерка праці, охорони здоров'я та солідарності | Катрін Вотрен | 11 січня 2024 | чинна | Різні праві (безпартійна) | |
Міністерка національної освіти, молоді, спорту та Олімпійських і Паралімпійських ігор | Амелі Удеа-Кастера | 11 січня 2024 | чинна | Відродження | |
Міністр сільського господарства та продовольчого суверенітету | Марк Фено | 11 січня 2024 | чинний | МоДем | |
Міністерка культури | Рашида Даті | 11 січня 2024 | чинна | Різні праві (безпартійна) | |
Міністр збройних сил | Себастьян Лекорню | 11 січня 2024 | чинний | Відродження | |
Міністр юстиції Хранитель печаток |
Ерік Дюпон-Моретті | 11 січня 2024 | чинний | безпартійний | |
Міністр Європи та закордонних справ | Стефан Сежурне | 11 січня 2024 | чинний | Відродження | |
Міністр екологічного переходу та територіальної єдності | Крістоф Бешу | 11 січня 2024 | чинний | Горизонти | |
Міністерка вищої освіти та досліджень | Сільві Ретайо | 11 січня 2024 | чинна | безпартійна |
Посада | Відповідальний міністр | Міністр | Початок терміну | Кінець терміну | Партія | |
---|---|---|---|---|---|---|
Міністерка-делегатка з питань демократичного оновлення Речниця уряду |
Прем'єр-міністр | Пріска Тевенно | 11 січня 2024 | чинна | Відродження | |
Міністерка-делегатка, відповідальна за зв'язки з парламентом | Марі Лебек | 11 січня 2024 | чинна | Відродження | ||
Міністерка-делегатка з питань рівності між жінками та чоловіками та боротьби з дискримінацією | Аврора Берже | 11 січня 2024 | чинна | Відродження |
- ↑ У Франції призначили нового прем'єр-міністра. Суспільне Новини. 9 січня 2024.
- ↑ Caulcutt, Clea (20 грудня 2023). Macron in crisis after immigration showdown. Politico (англ.). Процитовано 10 січня 2024.
- ↑ French health minister resigns over Macron's controversial immigration law. Le Monde with AFP (англ.). 20 грудня 2023. Процитовано 10 січня 2024.
- ↑ Immigration law: Clément Beaune did not resign despite his criticisms, he explains. Huffington Post (фр.). 3 січня 2023. Процитовано 10 січня 2024.
- ↑ Emmanuel Macron va-t-il prochainement remanier son gouvernement ?. www.rtl.fr (fr-FR) . 27 листопада 2023. Процитовано 12 січня 2024.
- ↑ Olivier Beaumont (25 грудня 2023). « Ça risque de secouer fort » : après l’épisode de la loi Immigration, le remaniement dans toutes les têtes. leparisien.fr. Процитовано 9 січня 2024.
- ↑ Remaniement : Gabriel Attal et Bruno Le Maire favoris pour remplacer Élisabeth Borne à Matignon. Le Figaro. 4 січня 2024. Процитовано 9 січня 2024.
- ↑ Mme Elisabeth Borne a remis ce jour la démission du Gouvernement au Président de la République, qui l’a acceptée. elysee.fr (фр.). 8 січня 2024. Процитовано 12 січня 2024.
- ↑ Décret du 9 janvier 2024 portant nomination du Premier ministre, процитовано 12 січня 2024
- ↑ Ministerial reshuffle: which contenders, what timetable? Here are the questions that arise. Sud Ouest (фр.). 6 січня 2023. Процитовано 10 січня 2024.
- ↑ Gabriel Attal at Matignon: behind the scenes of a disputed appointment. Le Monde (фр.). 10 січня 2023. Процитовано 10 січня 2024.
- ↑ The reshuffle seen by the “left wing” of the macronie: “It’s no longer pragmatism, it’s prostitution”. Libération (фр.). 12 січня 2023. Процитовано 12 січня 2024.
- ↑ Attal government: macronism shifts to the right. Les Échos (фр.). 11 січня 2023. Процитовано 12 січня 2024.
- ↑ Новопризначений прем'єр Франції Атталь оголосив склад нового уряду країни. Суспільне Новини. 11 січня 2024.