Прем'єр-міністр Франції
Прем'єр-міністр Франції | |
Прапор | |
![]() | |
Дата створення / заснування | 4 жовтня 1958 |
---|---|
Офіційна резиденція | Матіньйонський палац |
Ким призначений | президент Франції |
Посадовець | Елізабет Борн |
Керована організація | Уряд Франції і services du Premier ministred |
Країна |
![]() |
Юрисдикція | Франція |
Документ започаткування | Конституція Франції |
Кількість підписників у соціальних мережах | 103 740 |
Офіційний сайт | |
![]() |
![]() |
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій Франції |
|
|
![]() |
Прем'є́р-міні́стр Францу́зької респу́бліки (фр. le Premier Ministre de la République Française) — голова французького уряду. У 1870—1958 офіційно посада називалася Президент Ради Міністрів (фр. Président du Conseil de Ministres).
Резиденція — Матіньйонський палац у Парижі.
У П'ятій республіці прем'єр-міністр відповідає за поточну внутрішню і економічну політику. На відміну від міністрів, має право видавати укази (фр. décrets) загального характеру. Вважається відповідальним особисто за політику уряду; популярність його прямо залежить від поточного стану справ у державі. У період, коли прем'єр і президент представляють різні партії, у прем'єр-міністра зазвичай більше самостійності в діях.
Прем'єр-міністра призначає президент республіки. Затвердження його кандидатури Національними зборами не вимагається, але, оскільки вони мають право у будь-який момент оголосити уряду вотум недовіри, зазвичай прем'єр представляє ту партію, яка має там більшість місць (нехай навіть якщо президент належить до іншої партії). Прем'єр-міністр складає список міністрів свого кабінету і представляє його на затвердження президентові республіки.
16 травня 2022 року Жан Кастекс, який обіймав посаду з 6 липня 2020 року, подав у відставку[1]. Цього ж дня Емманюель Макрон призначив прем'єр-міністром Елізабет Борн[2].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Прем'єр Франції подав заяву про відставку. Європейська правда (українською). 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
- ↑ Новою прем’єркою Франції стала Елізабет Борн. Укрінформ (українською). 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
Література[ред. | ред. код]
- Raphaëlle Bacqué, L'enfer de Matignon. Ce sont eux qui en parlent le mieux, Paris, Albin Michel, septembre 2008, 318 p. (ISBN 978-2-226-18680-5).
Посилання[ред. | ред. код]
|
|