Прем'єр-міністр Франції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прем'єр-міністр Франції
Прапор
Marque1ministre.svg
Дата створення / заснування 4 жовтня 1958
Офіційна резиденція Матіньйонський палац
Ким призначений президент Франції
Посадовець Елізабет Борн
Керована організація Уряд Франції і services du Premier ministred
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Юрисдикція Франція
Документ започаткування Конституція Франції
Кількість підписників у соціальних мережах 103 740
Офіційний сайт
CMNS: Прем'єр-міністр Франції у Вікісховищі
Armoiries république française.svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
Франції
Категорія КатегоріяІнші країни
l'Hôtel Matignon
Інтер'єри Матіньону

Прем'є́р-міні́стр Францу́зької респу́бліки (фр. le Premier Ministre de la République Française) — голова французького уряду. У 1870—1958 офіційно посада називалася Президент Ради Міністрів (фр. Président du Conseil de Ministres).

Резиденція — Матіньйонський палац у Парижі.

У П'ятій республіці прем'єр-міністр відповідає за поточну внутрішню і економічну політику. На відміну від міністрів, має право видавати укази (фр. décrets) загального характеру. Вважається відповідальним особисто за політику уряду; популярність його прямо залежить від поточного стану справ у державі. У період, коли прем'єр і президент представляють різні партії, у прем'єр-міністра зазвичай більше самостійності в діях.

Прем'єр-міністра призначає президент республіки. Затвердження його кандидатури Національними зборами не вимагається, але, оскільки вони мають право у будь-який момент оголосити уряду вотум недовіри, зазвичай прем'єр представляє ту партію, яка має там більшість місць (нехай навіть якщо президент належить до іншої партії). Прем'єр-міністр складає список міністрів свого кабінету і представляє його на затвердження президентові республіки.

16 травня 2022 року Жан Кастекс, який обіймав посаду з 6 липня 2020 року, подав у відставку[1]. Цього ж дня Емманюель Макрон призначив прем'єр-міністром Елізабет Борн[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Прем'єр Франції подав заяву про відставку. Європейська правда (українською). 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 
  2. Новою прем’єркою Франції стала Елізабет Борн. Укрінформ (українською). 16 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022. 

Література[ред. | ред. код]

  • Raphaëlle Bacqué, L'enfer de Matignon. Ce sont eux qui en parlent le mieux, Paris, Albin Michel, septembre 2008, 318 p. (ISBN 978-2-226-18680-5).

Посилання[ред. | ред. код]