Емманюель Макрон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Емманюель Макрон
фр. Emmanuel Macron
Емманюель Макрон

Нині на посаді
На посаді з14 травня 2017
Прем'єр-міністр  Едуар Філіпп
ПопередникФрансуа Олланд

Нині на посаді
На посаді з14 травня 2017
ПопередникФрансуа Олланд

Logo En Marche !.svg Голова політичної партії Вперед республіко!
Час на посаді:
6 квітня 2016 — 8 травня 2017

Flag of France.svg Міністр економіки промисловості і цифрових справ Франції
Час на посаді:
26 серпня 2014 — 30 серпня 2016
ПрезидентФрансуа Олланд
Прем'єр-міністр  Мануель Вальс
ПопередникАрно Монтебур
НаступникМішель Сапен

Народився21 грудня 1977(1977-12-21) (40 років)
Ам'єн, департамент Сомма, Франція
ГромадянствоFlag of France.svg Франція Андорра Андорра
Національністьфранцуз
ОсвітаУніверситет Париж X Нантер
Інститут політичних досліджень
Політична партіяLogo En Marche !.svg «Вперед республіко» (2016—2017)
ДружинаБріджит Макрон
Професіяполітик
Релігіякатолик
Особистий підписEmmanuel Macron signature.svg
en-marche.fr/emmanuel-macron

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Емманюе́ль Макро́н[1]; повне ім'я — Емманюель Жан-Мішель-Фредерік Макрон (фр. Emmanuel Jean Michel Frédéric Macron, 21 грудня 1977(19771221), Ам'єн) — французький державний діяч, політик. 25-й Президент Франції, князь Андорри з 14 травня 2017 року.

Колишній інвестиційний банкір. Лідер політичної партії Вперед республіко! (2016—2017). 26 серпня 2014 р. Макрон був призначений міністром економіки, промисловості та цифрових справ у другому уряді Вальса. Подав у відставку 30 серпня 2016 року, щоб взяти участь у президентських виборах 2017 р.

23 квітня 2017 р. у першому турі Президентських виборів посів перше місце з результатом 24,01 %[2].

7 травня 2017 р. у другому турі голосування Макрон став президентом Франції, перемігши Марін Ле Пен, що зайняла друге місце у першому турі з результатом 21,30 %[3][4][5][6][7][8][9].

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Жан-Мішеля Макрона, професора неврології в Університеті Пікардії імені Жуля Верна і Франсуази Макрон-Ноґес, доктора медичних наук. У 16 років Еманюель Макрон виграв відкритий конкурс з французької мови, а згодом здобув третє місце в конкурсі гри на піаніно при консерваторії міста Ам'єн[10]. Ступінь бакалавра здобув у елітному Ліцеї Генріха IV.

Спершу Макрон вступив до Університету Париж X Нантер, а згодом навчався в Інституті політичних досліджень, де студіював філософію. Свою магістерську роботу написав про Макіавеллі, а дипломну роботу — про Гегеля. У цей час він працював помічником французького філософа Поля Рікера[11]. Після цього навчався в Національній школі адміністрації, яку закінчив з відзнакою.

Макрон працював інспектором у Міністерстві економіки з 2004 по 2008 рр. З 2007 р. обіймав посаду заступника доповідача при Комісії щодо поліпшення економічного зростання Франції на чолі з Жаком Атталі. Також був інвестиційним банкіром у «Rothschild & Cie Banque».

Входив до Соціалістичної партії з 2006 по 2009 рр.

З 2012 по 2014 рр. працював у Єлисейському палаці при президенті Олланді радником з питань економіки та фінансів. 24 серпня 2014 р. Макрон був призначений на посаду міністра економіки і фінансів у другому кабінеті Мануеля Вальса[12].

Головне політичне досягнення Макрона — прийняття «закону економічного зростання, активності та рівності шансів», який називають законом Макрона. «Закон Макрона» був прийнятий 6 серпня 2015 р. Він передбачає лібералізацію деяких секторів економіки, зокрема відкриття магазинів по неділях, відкриття для конкуренції сектора автобусного транспорту тощо[13].

6 квітня 2016 р. Макрон створив політичну партію «Вперед, республіко!», яку назвав «ні правою, ні лівою»[14].

16 листопада 2016 — оголосив про участь у президентських виборах 2017 року та опублікував книгу-програму «Révolution» («Революція»), що відразу стала бестселером[15].

Вибори[ред. | ред. код]

Передвиборна програма Макрона містила елементи лівого (збільшення мінімального окладу і зростання зарплат працівників з низькими доходами, розширення послуг, оплачуваних обов'язковою медичною страховкою, збільшення числа вчителів і співробітників поліції, інвестиції в сільське господарство) і правого (лібералізація ринку праці, скасування пенсійних пільг для держслужбовців, зниження податку для найбільш забезпечених громадян, скасування 120 тисяч робочих місць в бюджетному секторі, послідовне зниження дефіциту держбюджету відповідно до вимог Євросоюзу) спрямування[16].

В ході передвиборної кампанії штаб Макрона звинувачував російські державні ЗМІ RT і Sputnik у публікації фейкової інформації про їхнього кандидата. Російські державні і провладні ЗМІ звинувачували Макрона в застосуванні адміністративного ресурсу, несамостійності, називаючи його кандидатом олігархів, ставлеником світової глобалістської еліти і агентом американської фінансової системи[17].

Під час президентських перегонів у 2017 році поштові скрині низки людей зі штабу Емманюеля Макрона було зламано, їхній зміст викрадено і згодом поширено подібно до того, як було поширено листи передвиборчої кампанії Гіларі Клінтон в 2016 році[18][19].

І хоча офіційні представники Франції заперечили причетність російських спецслужб до хакерської атаки, в метаданих опублікованих документів були помічені згадки користувача «Рошка Георгий Петрович» або «Georgy Petrovich Roshka». На основі відкритих даних вдалось встановити, що чоловік з таким іменем та прізвищем служить у в/ч № 26165. Ця військова частина також відома як «85-й главный центр специальной службы ГРУ»[18][19].

Влітку 2018 року спеціальний слідчий Роберт Мюллер висунув обвинувачення 12 російським військовослужбовцям з в/ч 26165 та в/ч 74455. Із обвинувачення випливало, що обидві військові частини підпорядковані ГРУ ГШ РФ[18][19]. Обвинувачені діяли у складі угрупування відомого як Sofacy Group (APT28, Fancy Bear, тощо).

Вийшов до другого туру, набравши 23,86 % голосів виборців і зайнявши перше місце. Його кандидатуру підтримали кандидатів від партій «Республіканці» і соціалістів Франсуа Фійон і Бенуа Амон.

У другому турі президентських виборів виступав суперником Марін Ле Пен — лідера вкрай правих і переміг з дворазовим відривом (66,1 % проти 33,9 %)[20], ставши наймолодшим президентом Франції за всю історію цього посту[21]. На думку спостерігачів, настільки переконлива перемога Макрона пояснюється страхом виборців щодо нестабільності, що загрожувала Франції в разі перемоги Ле Пен[22].

8 травня 2017 року Макрон прийняв рішення залишити посаду голови партії «Вперед республіко!».

Офіційний вступ на посаду[ред. | ред. код]

14 травня 2017 року у Парижі відбулася офіційна церемонія вступу Макрона на посаду Президента Франції.[23] Президент їхав на французькому автомобілі DS7 Crossback.

Президент Франції[ред. | ред. код]

  • 14 травня 2017 — Макрон офіційно вступив на посаду Президента[24], ставши наймолодшим президентом в історії Франції.
  • 15 травня 2017 — у Берліні на зустрічі з канцлером ФРН Ангелою Меркель висловився за реформування ЄС.
  • 17 травня 2017 — провів зустріч з головою Європейської ради Дональдом Туском. В ході зустрічі вони висловилися за зміцнення Європейського союзу і єврозони.
  • 17 травня також було представлено новий уряд Франції на чолі з прем'єр-міністром Едуаром Філіпом[25]. У той же час французька газета «Le Figaro» звинуватила Макрона в порушення передвиборних обіцянок.
Емманюель Макрон і прем'єр — міністр Італії Паоло Джентилони на саміті G7 у Таорміні. 26 травня 2017 року
Емманюель Макрон і Дональд Трамп, 2017

25 травня 2017 року на полях саміту НАТО Макрон зустрівся з Дональдом Трампом. В цей день Макрон також зустрівся з Президентом Туреччини Реджепом Ердоганом, де вони обговорили вихід зі складної ситуації, пов'язаної з напруженими відносинами між ЄС і Туреччиною, ситуацію в Сирії і Іраці. В економічній сфері Макрон і Ердоган домовилися про збільшення торговельного обороту між Франція і Туреччиною до 20 млрд євро.

Макрон і французькі міністри, 2017

29 травня 2017 року Макрон прийняв у Версалі Путіна. Вони обговорили: війну в Сирії та Лівії, російсько-українську війну, проблему Північної Кореї, відносини між Францією і Росією. Макрон закликав знайти політичне рішення для припинення війни у Сирії. Щодо ситуації в Україні Макрон зазначив, що в разі ескалації конфлікту санкції проти Росії можуть бути посилені. Говорячи про міждержавні відносини, відзначили важливість їх розвитку. За підсумками зустрічі було досягнуто домовленості про створення робочої групи, в яку увійдуть делегації Росії і Франції і які зможуть відвідувати столиці двох держав і створення франко-російського форуму громадянського суспільства.

У червні 2017 року Макрон розкритикував рішення президента США Трампа про вихід США з Паризької угоди по клімату. За його словами, Трамп зробив помилку, бо зміна клімату — одна з головних проблем сьогодення і якщо нічого з цим не робити, то «наші діти пізнають світ міграції, воєн, злиднів, небезпечний світ».

Макрон сказав, що рішення Трампа — це помилка, і для США, і для всієї планети. Він закликав всіх незадоволених рішенням президента США приїхати у Францію для роботи по боротьбі зі зміною клімату[26]. Також Макрон поговорив з телефоном канцлером ФРН Ангелою Меркель, вони домовилися, що Німеччина і Франція візьмуть на себе подальші ініціативи за Паризькою угодою.

У листопаді 2018 разом з кількома іншими лідерами країн ЄС пропонував створення окремих від НАТО Збройних сил ЄС[27].

Увійшов в список самих впливових людей світу, опублікований виданням Forbes, в 2018 році. Зайняв 12-те місце, тоді як його попередник, Франсуа Олланд, в 2016 році займав лише 23-ту позицію рейтингу.

Родина[ред. | ред. код]

2007 — одружився зі своєю колишньою вчителькою французької мови Бріджит Макрон, старшою від нього на 24 роки, у яку був закоханий зі шкільних часів[28]. Спільних дітей пара не має.

Особисте життя Макрона не раз ставало предметом публічних обговорень. Російська преса неодноразово поширювала фейкові повідомлення, зокрема його звинувачували в гомосексуальності[29].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Написання імені українською відрізняється в різних ЗМІ, вживається варіант Еммануель, але правильно Емманюе́ль Олександр Пономарів. Вивчаймо українську мову
  2. У Франції порахували 100 % бюлетенів, Макрон набрав 24,01 % голосів
  3. Марін Ле Пен визнала поразку на виборах, Олланд вже привітав Макрона. Європейська правда. 7 травня 2017. Процитовано 7 травня 2017. 
  4. Макрон і Ле Пен виходять до другого туру виборів у Франції - екзит-поли. Обозреватель. 23 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017. 
  5. Голосування у Франції завершене. Лідирують Макрон та Ле Пен
  6. Présidentielle 2017 : consultez les résultats définitifs du premier tour
  7. Еммануель Макрон: п'ять причин, чому він виграв
  8. На президентских виборах у Франції впевнено переміг Еммануель Макрон
  9. Еммануель Макрон: як пройти шлях від невідомого банкіра до президента Франції
  10. 88 notes pour piano solo, Jean-Pierre Thiollet, Neva Editions, 2015, S. 193. ISBN 978-2-35055-192-0
  11. Emmanuel Macron, un banquier d'affaires nommé secrétaire général adjoint de l'Elysée, lemonde.fr, 16 травня 2012
  12. Другий кабінет Вальса
  13. Про закон Макрона
  14. Focraud, Arnaud. Emmanuel Macron lance son mouvement politique, ni "à droite" ni "à gauche" - leJDD.fr. LeJDD.fr (fr-FR). Процитовано 2017-02-05. 
  15. "Революції", книги-програми Macron cartonne. Challenges (fr). Процитовано 2017-02-05. 
  16. «Наталія Руткевич». Продукт по імені Макрон «Радіо Свобода», 09.03.2017
  17. «Ольга Бугоркова». «Безбарвний» Макрон: російські ЗМІ про президента Франції «Російська служба Бі-бі-сі», 29.05.2017
  18. а б в Kevin Poulsen (2018-07-20). Mueller Finally Solves Mysteries About Russia’s ‘Fancy Bear’ Hackers. The Daily Beast. 
  19. а б в Роман Доброхотов (2017-06-02). Рошка и мышка. Почту президента Франции взломали сотрудники ГРУ. The Insider. 
  20. «Інавгурація в Парижі: Макрон отримав код від „ядерної валізки“»
  21. «Macron — not the only young achiever», BBC News, 24.04.2017
  22. «Five reasons why Macron won the French election», BBC, 08.05.2017
  23. Макрон став Президентом Франції /Укрінформ, 14.05.2017/
  24. У Франції відбулася інавгурація Макрона. Дзеркало тижня | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 2017-05-14. 
  25. У Франції сформували новий кабінет міністрів з 12 чоловіків та 11 женщин (ru). Процитовано 2017-05-18. 
  26. Макрон розкритикував Трампа за вихід з угоди по клімату | Перший Соціальний (uk-UA). firstsocial.info. Процитовано 2017-06-02. 
  27. Марія Савчук https://24tv.ua/mizhnarodni_novini_tag1121 (19 листопада). Єдина армія ЄС: чому Макрон та Меркель вимагають окрему військову структуру. https://24tv.ua. 24 (телеканал). Процитовано 7 грудня 2018. 
  28. Євгенія Руденко. Кохані жінки французьких політиків // Бі-Бі-Сі, 08.09.2016.
  29. Russische Gerüchteküche? Macron sieht sich Homosexualitäts-Gerüchten ausgesetzt

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]