Усенко Іван Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Романович Усенко
Усенко Іван Романович.jpg
Народження 24 січня 1924(1924-01-24)
Тишківка
Смерть 1998(1998)
Кіровоград
Поховання Кропивницький
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1944–1969
Звання CCCP army Rank major infobox.svg Майор
Формування 97-ма гвардійська стрілецька дивізія
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Іва́н Рома́нович Усе́нко (нар. 24 січня 1924(19240124) — пом. 1998) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир кулеметного розрахунку 294-го гвардійського стрілецького полку 97-ї гвардійської стрілецької дивізії (5-та гвардійська армія (СРСР), 1-й Український фронт), гвардії молодший сержант. Герой Радянського Союзу (1945).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 24 січня 1924 року в селі Тишківка Добровеличківського району Першомайської округи Одеської губернії (нині Добровеличківський район Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. У 1936 році закінчив 6 класів, працював у місцевому колгоспі трактористом.

З початком німецько-радянської війни опинився на території, тимчасово окупованій німецькими військами. До лав Червоної армії призваний 24 березня 1944 року Тишківським РВК Кіровоградської області. Воював на 2-му та 1-му Українських фронтах.

Особливо командир розрахунку станкового кулемета 294-го гвардійського стрілецького полку 97-ї гвардійської стрілецької дивізії гвардії молодший сержант І. Р. Усенко відзначився під час форсування річки Одер. 25 січня 1945 року одним з перших в дивізії зі своїм розрахунком вночі під щільним вогнем супротивника на підручних засобах форсував Одер і з ходу вступив у бій, чим сприяв швидкому форсуванню ріки рештою підрозділів. Відбиваючи контратаки ворога, ним особисто було знищено до 70 німецьких солдатів і офіцерів. Після закріплення батальйону на західному березі Одера, І. Р. Усенко висунув свій кулемет на відкриту позицію й відкрив вогонь по ворожим позиціям, чим сприяв швидкому просуванню піхоти вперед і захопленню населеного пункту Штейне. У послідуючих боях за розширення плацдарму 25-27 січня його розрахунком було відбито кілька запеклих контратак супротивника і знищено загальною кількістю близько 150 німецьких солдатів та офіцерів.[1]

27 січня 1945 року у вуличному бою за місто Ополе (Польща) був важко поранений, перебував у шпиталі близько 3 місяців. Після одужання сержант І. Р. Усенко призначений заступником командира відділення автоматників 385-го стрілецького полку 112-ї стрілецької дивізії. 8 травня 1945 року вдруге був поранений.

По закінченню війни продовжив військову службу. У 1950 році закінчив Курси офіцерів інтендантської служби, у 1954 році — Вищу офіцерську інтендантську школу. Член КПРС з 1959 року. У січні 1969 року майор І. Р. Усенко вийшов у запас.

Оселився у Кіровограді. Працював слюсарем-ремонтником, майстром дільниці 4-го механоскладального цеху машинобудівного заводу «Червона зірка», згодом — контролер ВТК заводу тракторних гідроагрегатів. Помер у 1998 році, похований в Пантеоні Вічної Слави.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії молодшому сержанту Усенку Івану Романовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5903).

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 320–322.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]