Фанчиково

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Фанчиково
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Виноградівський район
Рада/громада Фанчиківська сільська рада
Код КОАТУУ 2121285301
Основні дані
Засноване 1300
Населення 2059
Площа 3208 км²
Густота населення 0,64 осіб/км²
Поштовий індекс 90352
Телефонний код +380 3143
Географічні дані
Географічні координати 48°06′50″ пн. ш. 22°56′37″ сх. д. / 48.11389° пн. ш. 22.94361° сх. д. / 48.11389; 22.94361Координати: 48°06′50″ пн. ш. 22°56′37″ сх. д. / 48.11389° пн. ш. 22.94361° сх. д. / 48.11389; 22.94361
Середня висота
над рівнем моря
124 м
Місцева влада
Адреса ради 90352, с. Фанчиково, вул. Головна, 2, тел. 30-2-45
Карта
Фанчиково. Карта розташування: Україна
Фанчиково
Фанчиково
Фанчиково. Карта розташування: Закарпатська область
Фанчиково
Фанчиково
Мапа

CMNS: Фанчиково на Вікісховищі

Фанчиково — село у Виноградівському районі Закарпатської області, Україна. У селі налічується 750 дворів з кількістю населення 2350 чол. Склад населення досить неоднорідний, хоча значну частину становлять українці та угорці.

Географічне положення[ред. | ред. код]

Фанчиково — типове притисянське село на Виноградівщині. Воно розташоване в басейні річки Тиси, за 8 км на південний захід від районного центру. В селі знаходиться залізнична станція, яка має залізничний зв'зок з Ужгородом та, у зворотному напрямку, з селами та містами. Через Фанчиково проходять шосейні автотраси на м. Ужгород, а у зворотньому напрямку до м. Рахова. Фанчиківській сільській раді підпорядковані населені пункти с. Тросник і Притисянське.

Походження назви[ред. | ред. код]

Існує чимало версій щодо походження назви села. Одна з них, нібито назва походить від прізвища. Звідкіля дійсно з'явилася назва невідомо, але легенду про дівчину Фанчікі, від імені якої пішла назва, знає майже кожен фанчиківець. У селі жив багатий і знатний володар. У нього була красива дівчина. Вона мала довгу чорну косу. Про її красу розповідали легенди. І на честь своєї дочки батько назвав село. Більше про неї ніхто і нічого не чув. Що сталося з нею, ніхто не знав. Про неї передавали з уст в уста різні здогадки. Одного разу на спірітичному сеансі вирішили викликати дух цієї дівчини. Згасло світло в кімнаті, всі почули, що хтось знаходиться в кімнаті. Почали розмову з духом дівчини. І тоді вони почули історію, яку розповів дух.

Коли до села приближалася орда ворогів, батько вирішив сховати свою дочку в потаємній кімнаті, в церкві. Про розташування цієї кімнати ніхто не знав. Дівчину сховали в ній. Вороги вдерлися в село, вбили батька дівчини, пограбували село, забрали людей в полон. Село залишилося розореним. І ніхто не знав, що під землею в кімнаті живе ця дівчина. Пройшов деякий час, дівчина померла. І зараз дух цієї дівчини просив, щоб поховали її по-християнськи. І на другий день вони пішли до церкви і підняли масивні двері, побачили східці. Люди спустилися по них і потрапили в кімнату. В ній побачили останки людини. Це була дівчина Фанчікі. Вони зібрали і переховали останки по-християнському обрядові.

Історія[ред. | ред. код]

Фанчиково відоме з 1376 року. Територія села заселена у період неоліту.

За Першим Віденським арбітражем південь Закарпаття віддано Угорщині, Фанчиково стало прикордонним. Не допускалось озброєння українців — монополію оборони зберігала за собою чехословацька армія, яка ганебно втекла 15 березня 1939 року при наближенні угорських військ.[1]

За роки радянської влади на території села працював колгосп «Іскра». З 1997 р. після розпаду «Іскра» на території сільської ради працюють три фермерські господарства: ПСП, фермерське господарство, а також ТзОВ «Весна», яке вже припинило існування. У селі працює консервний завод «Універ», який переробляє сировину, яку здають селяни. У 1965 році установлений пам'ятник на честь загиблих воїнів визволителів у Великій Вічизняній війні — «Спасибі земляче, за серце гаряче, що людям віддав». У 1967 році встановлений обеліск — композиція «Бандурист» . У 2008 р. встановлено статую «Божа Матір», у 2009 р. — пам'ятник просвітителям «Кирилу та Мефодію»

Соціальна інфраструктура[ред. | ред. код]

Зараз у селі функціонують такі громадські заклади:

  • Фанчиківська ЗОШ I—III ст.;
  • амбулаторія сімейної медицини;
  • бібліотека;
  • будинок культури;
  • дитсадок;
  • дитячий садок римо-католицької громади.

Релігія[ред. | ред. код]

У с. Фанчикове знаходяться Православна церква, Римо-католицька, Греко-католицька та Реформатська церкви.

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Леврінц Олександр Юрійович (1978—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Совлич Роман Йосипович (1993—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Кутлан С. В. — відомий художник, вчитель, автор угорського букваря, відмінник народної освіти;
  • Феннич В. П. — герой соціалістичної праці, колишній голова колгоспу;
  • Костак В. М. — кавалер двох Орденів Леніна та Ордена Трудового Червоного Прапора, понад 30 років очолював колгосп «Іскра»;
  • Ярема В. — відомий вчений, професор, декан УжНУ.
  • Рац Василь Карлович — заслужений майстер спорту з футболу.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]