Тиса

Тиса
Початок Тиси (тече до спостерігача) при злитті Чорної Тиси (ліворуч, витікає з-під мосту) та Білої Тиси (праворуч).
45°08′17″ пн. ш. 20°16′38″ сх. д.
Витік	Рахів (Україна, Закарпатська область)
Гирло	Дунай (Сербія, м. Новий Сад)
Країни басейну	Україна Закарпатська область,  Румунія  Словаччина  Угорщина  Сербія
Площа басейну, км²	157 186 км²
Прирічкові країни	Румунія Словаччина
Довжина, км	966 км
Висота витоку, м	2 020 м
Середньорічний стік	800 м³/с
Притоки	Vișeu River, Iza River, Сомеш, Körös River, Муреш, Красна, Тересва, Теребля, Ріка, Боржава, Бодрог, Zagyva і Біла Тиса
ідентифікатори та зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap	пошук у Nominatim
Тиса на Вікісховищі

Ти́са — (угор. Tisza; нім. Theiß; словац. Tisa) — річка, найбільша ліва притока Дунаю (басейн Чорного моря).

Тече в межах України (Закарпатська область), Угорщини і Сербії, частково по кордону між Україною та Румунією і Угорщиною, a також по кордону між Словаччиною та Угорщиною.

Характеристика

Довжина — 966 км (у межах України — 201 км).

Площа басейну — 157 тис. км² (у межах України — 11,3 тис. км²).

Утворюється злиттям Чорної Тиси і Білої Тиси за 4 км вище міста Рахова.

На території України міститься верхня, переважно правобережна частина басейну Тиси, що лежить на південно-західних схилах Українських Карпат і на Закарпатській низовині.

Долина до села Великого Бичкова V-подібна (ширина 100–200 м), на окремих ділянках ущелиноподібна (ширина 30–50 м). Далі тече вздовж гір Верхньотисинською улоговиною у широкій (від 3–5 до 8–9 км) долині, перетинає Вулканічний хребет (Хустські ворота, ширина долини тут зменшується до 1,3–1,5 км) і виходить на Закарпатську низовину.

Заплава у верхів'ї відсутня або представлена вузькою (30–60 м) смугою, нижче — часто одностороння (завширшки від кількох десятків метрів до 1,5–2 км); є обваловані ділянки, річище у верхів'ї звивисте, порожисте, нижче — дуже розгалужене, з численними островами.

При виході на низовину набуває рис рівнинної річки, ширина її досягає 150–170 м (подекуди 260 м).

Похил річки — 1,2 м/км.

Живлення переважно снігове і дощове; бувають високі паводки. 40% річного стоку припадає на весняний період.

Льодоутворення — з першої половини грудня (забереги, сало, шуга), льодостав нестійкий; весняний льодохід у березні, бувають затори.

Гідрологічні пости: біля Рахова (з 1949), Ділового (з 1913), Великого Бичкова (з 1945), Тячева (з 1942), Хуста (з 1946), Вилка (з 1886), Чопа (з 1950).

У межах України Тису використовують для водопостачання, рибництва, рекреації.

Основні притоки

Праві

Апшинець, Косівська, Шопурка, Тересва, Дербачка, Теребля, Ріка, Боржава (в межах України); Лаборець (разом з Ужем), Бодрог (разом з Латорицею), Слана, Горнад, Егер, Загіва.

Ліві

Москва, Білий, Батар, а також потоки Квасний і Радомир (в межах України); Вішеул, Іза, Самош, Кереш, Муреш, Бегей.

Назва

Назву пов'язують з деревом тис, яке в давнину рясніло тут. Також український дослідник Валентин Стецюк виводить назву з булгарського слова «таса» — «чиста». В давньоримських джерелах Тиса відома під назвами Tissus, Tisia, Pathissus.

Галерея

• 

  Тиса в Рахові
• 

  Тиса біля смт Солотвино
• 

  Тиса біля смт Буштино
• 

  Тиса у Виноградівському районі

Див. також

• 13121 Тиса — астероїд, названий на честь річки.

Література

• Каталог річок України. / Швець Г. І. — К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1957. — 192 с.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
• Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К. : «Українська радянська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989.
• (рос.) Ресурси поверхневих вод СРСР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 1. Западная Украина и Молдавия / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 245 с.

Посилання

• Атлас річок України
• Тиса источник
• Українські Карпати