Тиса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тиса
Ua Rakhiv Theiß Ursprung.jpg

Початок Тиси (тече до спостерігача) при злитті Чорної Тиси (ліворуч, витікає з-під мосту) та Білої Тиси (праворуч).
Thiz river.jpg
45°08′17″ пн. ш. 20°16′38″ сх. д. / 45.13805555555600080° пн. ш. 20.27749999999999986° сх. д. / 45.13805555555600080; 20.27749999999999986
Витік Рахів (Україна, Закарпатська область)
Гирло Дунай (Сербія, м. Новий Сад)
Басейн Категорія:Тиса[d]
Країни басейну Україна Україна
Закарпатська область,
Румунія Румунія
Словаччина Словаччина
Угорщина Угорщина
Сербія Сербія
Площа басейну, км² 157 186 км²
Прирічкові країни Румунія
Словаччина
Довжина, км 966 км
Висота витоку, м 2 020 м
Середньорічний стік 800 м³/с
Притоки Vișeu River[d], Iza River[d], Сомеш, Körös River[d], Муреш, Красна, Тересва, Теребля, Ріка, Боржава, Бодрог і Zagyva[d]
ідентифікатори та зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у номінатім
CMNS: Тиса на Вікісховищі

Ти́са — (угор. Tisza; нім. Theiß; словац. Tisa) — річка, найбільша ліва притока Дунаю (басейн Чорного моря).

Тече в межах України (Закарпатська область), Угорщини і Сербії, частково по кордону між Україною та Румунією і Угорщиною, a також по кордону між Словаччиною та Угорщиною.

Характеристика[ред.ред. код]

Довжина — 966 км (у межах України — 201 км).

Площа басейну — 157 тис. км² (у межах України — 11,3 тис. км²).

Утворюється злиттям Чорної Тиси і Білої Тиси за 4 км вище міста Рахова.

На території України міститься верхня, переважно правобережна частина басейну Тиси, що лежить на південно-західних схилах Українських Карпат і на Закарпатській низовині.

Долина до села Великого Бичкова V-подібна (ширина 100–200 м), на окремих ділянках ущелиноподібна (ширина 30–50 м). Далі тече вздовж гір Верхньотисинською улоговиною у широкій (від 3–5 до 8–9 км) долині, перетинає Вулканічний хребет (Хустські ворота, ширина долини тут зменшується до 1,3–1,5 км) і виходить на Закарпатську низовину.

Заплава у верхів'ї відсутня або представлена вузькою (30–60 м) смугою, нижче — часто одностороння (завширшки від кількох десятків метрів до 1,5–2 км); є обваловані ділянки, річище у верхів'ї звивисте, порожисте, нижче — дуже розгалужене, з численними островами.

При виході на низовину набуває рис рівнинної річки, ширина її досягає 150–170 м (подекуди 260 м).

Похил річки — 1,2 м/км.

Живлення переважно снігове і дощове; бувають високі паводки. 40% річного стоку припадає на весняний період.

Льодоутворення — з першої половини грудня (забереги, сало, шуга), льодостав нестійкий; весняний льодохід у березні, бувають затори.

Гідрологічні пости: біля Рахова1949), Ділового1913), Великого Бичкова1945), Тячева1942), Хуста1946), Вилка1886), Чопа1950).

У межах України Тису використовують для водопостачання, рибництва, рекреації.

Основні притоки[ред.ред. код]

Праві[ред.ред. код]

Апшинець, Косівська, Шопурка, Тересва, Дербачка, Теребля, Ріка, Боржава (в межах України); Лаборець (разом з Ужем), Бодрог (разом з Латорицею), Слана, Горнад, Егер, Загіва.

Ліві[ред.ред. код]

Москва, Білий, Батар, а також потоки Квасний і Радомир[1] (в межах України); Вішеул, Іза, Самош, Кереш, Муреш, Бегей.

Назва[ред.ред. код]

Назву пов'язують з деревом тис, яке в давнину рясніло тут. Також український дослідник Валентин Стецюк виводить назву з булгарського слова «таса» — «чиста»[2]. В давньоримських джерелах Тиса відома під назвами Tissus, Tisia, Pathissus.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

  • 13121 Тиса — астероїд, названий на честь річки[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Лазаренко Э. А. По вулканическим Карпатам: Путиводитель, — Ужгород: Карпати, 1978. — 96с., ил., 16 л. ил.
  2. http://www.v-stetsyuk.name/uk/Topo/Bulg.html
  3. База даних малих космічних тіл JPL: Тиса (англ.). 

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]