Теребле-Ріцька ГЕС

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 48°22′ пн. ш. 23°34′ сх. д. / 48.3750° пн. ш. 23.5767° сх. д. / 48.3750; 23.5767

Теребле-Ріцька ГЕС
Теребле-Ріцька ГЕС.jpg
Машинна зала на річці Ріка
Країна Україна
Статус діюча
Річка Теребля, Ріка
Початок будівництва 1949
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів 1956
Основні характеристики
Встановлена потужність 27 МВт
Середнє річне виробництво 123 (123 000 МВт•год) млн кВт·год
Тип ГЕС дериваційна
Розрахований напір 200 м
Характеристики обладнання
Тип турбін радиально-осьові
Кількість та марка турбін Уралгідромаш
Витрата через турбіни 3×6 м³/сек
Потужність гідроагрегатів 3×9 МВт
Основні споруди
Тип греблі залізобетонна, водоскидна
Висота греблі 45,8 м
Довжина греблі 153 м
Шлюз немає
ЛЕП є


Теребле-Ріцька гідроелектростанція — гідроелектростанція у Хустському районі (Закарпаття); розташована в долинах річок Тереблі й Ріки. Збудована в 19491955 роках; перший промисловий струм одержано в 1956. Потужність 27 000 кВт, щорічне виробництво електроенергії в середньому (залежно від рівня води в річках) 123 млн. кВт-годин. Після спорудження греблі виникло Вільшанське водосховище об'ємом 23,7 млн м³, площа водного дзеркала — 1,6 км².

Унікальні природні умови району будівництва дозволили народитися незвичайному інженерному рішенню. Дві річки Теребля і Ріка розташовані майже паралельно, з невеличким вододілом по Бовцарському хребту, але на різних за висотою рівнях. При такому розташуванні гідростанції виникала можливість використання натурального перепаду: воду із басейну р. Теребля пропонувалося скидати у басейн р. Ріка, що значно підвищувало потужність водного потоку.

Між річками споруджено дериваційний тунель завдовжки 3,7 км, яким води ріки Тереблі через ГЕС потрапляють до річки Ріка.

Передісторія[ред.ред. код]

Виконуючи відповідальне завдання, радянські енергетики проаналізували матеріали своїх закордонних колег (дорадянського періоду). Були розглянуті схеми використання гідроресурсів Закарпаття італійського інженера Мілісні й угорського енергетика Міклоша, складені у 19401941 pp. Архівні документи свідчать:

«Матеріали італійської схеми представлені тільки трьома схематичними кресленнями, з яких неможливо встановити ані об'єми водосховищ, ані розрахункові витрати ГЕС. Будь-якої текстової частини, яка б обґрунтовувала вибране рішення схеми, немає».

Докладнішою була розробка гідроелектростанції на річках Теребля і Ріка угорських фахівців. Саме ці матеріали покладені в основу проектного завдання нової ГЕС.

Для здешевлення та прискорення будівництва проект поступово змінювався. Первинний варіант компонування станційного вузла складався у 1948 році, коли ще актуальними вважалися питання безпеки прикордонних об'єктів. Тому розробники намагалися забезпечити повний захист від повітряної атаки, запроектувавши підземну станцію із забетонованим у скелі трубопроводом. За цим варіантом машинний зал і розподільне устаткування проектувалися на глибині 30 м. У документах робочого проекту як остаточний був прийнятий інший варіант ГЕС, у якому передбачалося спорудження головного вузла з греблею висотою 40 м на р. Теребля, влаштування тунелю через вододіл двох рік, будівництво станційного вузла на р. Ріка (без спорудження, чомусь, греблі на р. Ріка).

Інженер Кріжка запропонував проект з використанням води двох рік — Тереблі і Ріки, які течуть на відстані одна від одної 4 км, а р. Теребля тече на 210 м вище Ріки. Якщо на річці Теребля збудувати греблю висотою 46 м, яка стримає 45 млн м³ води, то її через трубу діаметром 2 м можна буде безперервно подавати на турбіни ГЕС, яку пропонувалося збудувати на Ріці.

Для будівництва споруд гідроелектростанції, організації селища співробітників і влаштування самого водосховища було відведено землі кількох сіл. Для обрахування збитків, пов'язаних із затопленням земель і майна громадян та організацій, скликали комісію. У матеріалах роботи комісії, які також зберігаються у ЦДНТА України, зазначено:

«Окрвиконком прийняв рішення включити населення села Вільшани у кількості 161 двора, хутора Крисове (15 дворів), і хутора Бовцар (10 дворів) до контингенту осіб, які підлягають переміщенню за межі Закарпаття, в порядку виконання наявного плану державного переселення».

Обґрунтуванням для виселення мешканців до інших областей України стала недостатня кількість земель на Закарпатті, а також тодішня загальнодержавна тенденція до ліквідації маленьких хуторів і утворення з них більш крупних населених пунктів.

Гребля на річці Теребля

Фіни були змушені будувати за законами репарації промислові об'єкти для СРСР, зокрема Теребле-Ріцьку ГЕС. Будівництво трубопроводу і греблі розпочали у 1949, а у 1956 році нову Теребле-Ріцьку гідроелектростанцію успішно було введено в дію. Проект інженера Кріжки не було змінено. На станції поставили три Пелтонових турбіни потужністю 27 МВт, які працюють без перерви понад 50 років.

Сьогодення[ред.ред. код]

До наших часів на цьому унікальному об'єкті працюють турбіни, виготовлені фінською фірмою «Френсіс» і генератори заводу «Уралелектроапарат», які згадуються ще у Паспорті ГЕС 1948 року. Гідросилове обладнання ГЕС зараз уже вважається (майже) зношеним і застарілим, але знаходиться у робочому стані.

Теребле-Ріцька ГЕС є частиною потужного енергетичного комплексу, так званого «Бурштинського острова», який діє на території Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей. Електрична енергія цього комплексу також використовується споживачами Угорщини, Словаччини, Польщі та Румунії. На ГЕС працює музей, де можна докладно ознайомитись із процесом виробництва електроенергії.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Топографічні карти[ред.ред. код]

  • Лист карти M-34-132 Міжгір'я. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1976 рік. Видання 1977 р. (рос.)