Фелікс Йордан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фелікс Йордан
пол. Feliks Jordan
Псевдо Вєслав Оджинські, F.J.
Народився 31 липня 1903(1903-07-31)
Пустовійти, Канівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 20 червня 1965(1965-06-20) (61 рік)
Щецин, Польща Польща
Громадянство Польща Польща
Національність поляк
Діяльність журналіст, публіцист, театральний рецензент
Alma mater Варшавський університет
Діти Казімєж Йордан
Нагороди
Заслужений діяч культури Польщі
Заслужений діяч культури Польщі

Фелікс Йордан (пол. Feliks Jordan, псевдоніми — Вєслав Оджиньскі (пол. Wiesław Odrzyński), F.J.; 31 липня 1903, Пустовійти, Канівський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 20 червня 1965, Щецин, Польща) — польський журналіст, публіцист, театральний рецензент, піонер щецинської журналістики. Заслужений діяч культури Польщі.

Життєпис[ред. | ред. код]

Фелікс Йордан народився 31 липня 1903 року в селі Пустовійти на Київщині (нині — с. Пустовіти, Обухівського району, Київської області, Україна) у поміщицькій родині. Навчався у середній школі в Харкові.

Журналістську кар'єру розпочав у 1924 році в редакції часопису «Słowo Pomorskie» в Торуні. Пізніше був редактором Польської телеграфної агенції та «Gazeta Warszawska». Паралельно вивчав історію у Варшавському університеті. Після закінчення навчання у 1930 році став секретарем редакції «Warszawski Dziennik Narodowy», де працював до початку другої світової війни.

Брав участь у вересневій кампанії 1939 року. Був старшим стрільцем 5-ї роти робітничих батальйонів оборони Варшави, організованої головним редактором «Robotnika» Мєчиславом Недзялковським. Під командуванням майбутнього поета і письменника Чеслава Останьковича він брав участь у боях в дільницях Воля та Охота у Варшаві. Після окупації німцями Варшави працював офіціантом у кав'ярні «Артистична». Був активним у підпіллі. Він був співредактором «Bulletin BROW». Розшукувався окупантом, переховувався. У середині 1940 року був заарештований та ув'язнений у варшавській в'язниці Пав'як. Неодноразово піддавався допитам і тортурам у штабі гестапо. Та все ж після звільнення знову активний у підпіллі. Після чергового арешту він був важко поранений під час втечі з транспорту для полонених.

Після закінчення війни працював референтом Польського Червоного Хреста у Варшаві. Згодом став службовцем товариства Державна земельна нерухомість (пол. Państwowe Nieruchomości Ziemskie) у Познані. Тоді ж повернувся до журналістики. Він був співредактором агіографічної монографії «Święty Wojciech 997—1947», виданої у Гнєзні.

Він був пов'язаний із Щецином з 1947 року. У 19471948 роках Фелікс Йордан був головним редактором культурно-громадського тижневика «Szczecin» (пізніше — «Tygodnik Wybrzeża»), який популяризував знання про морську економіку, економіку, культуру та історію Західної Померанії. Під його керівництвом піонерський журнал швидко здобув загальнонаціональне визнання, тексти якого публікували, зокрема, Єжи Анджеєвський, Лех Бондковський, Маріан Брандис, Францішек Феніковський, Збіґнєв Герберт, Тимотеуш Карпович, Ґерард Лабуда, Войцех Мисленицький, Ян Папуга, Ян Парандовський, Євгеніуш Паукшта, Єжи Пертек, Маріан П'єхаль, Лешек Пророк, Вітольд Вірпша. Після відомого з'їзду Спілки польських письменників у 1949 році, тижневик був закритий, а Фелікс Йордан став керівником відділу культури часопису «Kurier Szczeciński». З цим часописом він був пов'язаний до самої смерті.

Під псевдонімом Вєслав Оджинські (пол. Wiesław Odrzyński) опублікував у часописі «Kurier Szczeciński» серію етюдів «Кажуть століття» з історії Західного Помор'я, які були адресовані передусім молоді. Проте він був перш за все визнаним і шанованим театральним оглядачем. Його рецензії та колонки в цій галузі, написані безперервно протягом шістнадцяти років, досі вважаються зразком чудової та надійної журналістської роботи та є надзвичайно цінним джерелом знань про історію щецинських театрів. Писав також рецензії на виставки живопису. Він був, серед інших, автор монографії про художника Фелікса Цехомського («Життя і творчість Фелікса Цехомського»), опублікованої у журналі «Miesięcznik Pomorza Zachodniego Szczecin» (№ 3 за 1961 рік). У 1958—1965 роках він вів у цьому виданні рубрику «Культурне життя Щецина», в якій публікував інформацію про найважливіші культурні події міста. Він також співпрацював із двотижневими культурно-соціальними часописами «Pomorze» та «Życie Kulturalne Wsi». Інформаційні та культурні цікавинки часто підписував псевдонімом (F.J.).

Він був ініціатором створення Товариства друзів Щецина. Підтримував також розвиток обласного художнього руху та самодіяльності. Він був учителем і вихователем кількох поколінь молодих журналістів. Належав до Щецинського відділу Асоціації польських журналістів, де від 1961 року обіймав посаду дисциплінарного речника.

Фелікс Йордан помер 20 червня 1965 року після важкої хвороби. Похований на Центральному цвинтарі Щецина (кватера № 37А, ряд № 18, поховання № 6).

Родина[ред. | ред. код]

Син Казімєж Йордан (нар. 1956) — польський журналіст та публіцист часопису «Kurier Szczeciński».

Публікації[ред. | ред. код]

  • 1967 — «Prasa, kino, radio i telewizja» (співавтор Збігнєв Пухальський)[1].

Вибрані статті та рецензії[ред. | ред. код]

19481955[ред. | ред. код]

1958[ред. | ред. код]

1959[ред. | ред. код]

  • «Orfeusz» w Teatrze Propozycji // Kurier Szczeciński. — 1959. — nr 72 (4387). — S. 6.
  • Pamiętnik Anny Frank (z cyklu: Premiera w Teatrze Polskim) // Kurier Szczeciński. — 1959. — nr 108 (4423). — S. 6.
  • Orły i oracze // Kurier Szczeciński. — 1959. — nr 117 (4432). — S. 3.
  • Życie kulturalne Szczecina // Szczecin. — 1959. — z. 3. — S. 113—117.
  • Życie kulturalne Szczecina // Szczecin. — 1959. — z. 6/7. — S. 145—150.
  • Życie kulturalne Szczecina // Szczecin. — 1959. — z. 10. — S. 71—79.
  • Życie kulturalne Szczecina // Szczecin. — 1959. — z. 11/12. — S. 117—122.
  • Wysokie loty i mdła rzeczywistość. Szczecin kulturalny // Tygodnik Zachodni. — 1959. — nr 49. — S. 3, 8.

1960[ред. | ред. код]

1961[ред. | ред. код]

1962[ред. | ред. код]

1963[ред. | ред. код]

1964[ред. | ред. код]

1965[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Pomorze Szczecińskie 1945—1965: Praca Zbiorowa / pod red. Edmunda Dobrzyckiego. — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 1967. — S. 692—699. (пол.)

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Jolanta Frydrykiewicz Słowo o dziennikarzu // Spojrzenia. — 1971. — nr 11. — S. 19. (пол.)
  • Elżbieta Kamińska Feliks Jordan // Encyklopedia Szczecina. — t. I (A—O) / pod red. Tadeusza Białeckiego. — Szczecin: Uniwersytet Szczeciński, 1999. (пол.)
  • Wojciech Myślenicki Feliks Jordan 1903-1965. Krytyczny i rzetelny // Ku Słońcu 125. Księga z miasta umarłych / pod red. Mariusza Czarnieckiego. — Szczecin: Glob, 1987. (пол.)
  • Nekrologi // Kurier Szczeciński. — nr 143, 144, 145, 146. (пол.)