Фрегати типу «Івер Гюітфельд»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Проєкт
Назва:
  • Фрегати типу «Івер Гюітфельд»
  • дан. Iver Huitfeldt-klassen
Оператори: Королівські військово-морські сили Данії
Основні характеристики
Водотоннажність: 6 645 т
Довжина: 138,7 м
Ширина: 19,8 м
Осадка: 5,3 м
Швидкість: 30 вузлів

Фрегати типу «Івер Гюітфельд» (дан. Iver Huitfeldt-klassen) — серія з трьох фрегатів ВМС Данії. Головний корабель було введено в експлуатацію в 2011 році. Призначені для заміни трьох застарілих корветів типу «Нільс Юель». Названі на честь Івера Гюітфельда[en].

Носить ім'я Івера Гюітфельда (1665-1710), дансько-норвезького військово-морського офіцера, адмірала, героя Великої Північної війни.

Історія[ред. | ред. код]

Прототипом фрегатів цього типу став корабель управління та підтримки «Абсалон». Завдяки використанню основних конструкторських рішень, втілених у попередника, вдалося істотно знизити вартість фрегата[1]. Фрегат підтримує стандартну для данського флоту модульну концепцію StanFlex і має 6 слотів для змінних модулів[2].

На відміну від «Абсалона», який розроблявся як корабель управління і підтримки, фрегати типу «Івер Хуітфельдт» призначені для вирішення бойових завдань. У перспективі планується оснастити їх крилатими ракетами «Томагавк»[3], після чого вони стануть першими ударними кораблями данського флоту.

Конструкція[ред. | ред. код]

Корпус семипалубний з 15 водонепроникними відсіками. У порівнянні з прототипом у фрегата на одну палубу менше і відсутня внутрішня багатофункціональна палуба. Прийняті спеціальні міри для зниження радіо - і інфрачервоної сигнатури, акустичних шумів і магнітних полів. Димова труба спеціально сконструйована для захисту антени РЛС SMART-L від гарячих відпрацьованих газів. З метою захисту екіпажу від засобів масового ураження (радіоактивні забруднення, хімічна і біологічна зброя) корабель розділений на шість ізольованих зон з автономними повітряними фільтрами і шлюзами для переходу в сусідні відсіки.

Енергетична установка[ред. | ред. код]

Рухова установка фрегата виконана за схемою CODAD. До її складу входять 4 дизеля MTU 20V 8000 M70, встановлених попарно у двох машинних відділеннях. Максимальна швидкість становить 28 вузлів.

Корабель забезпечується електроенергією від двох дизель-генераторів, що мають дизелі фірми «Катерпіллер» (CAT3512 і CAT3508) генератор Лерой-Соммер (Leroy-Somer). Потужність дизель-генераторів 1360 кВт (1850 л. с.) і 920 кВт (1250 л.с.).

На кораблі встановлені два керма фірми Беккер, носовий підрулюючий пристрій потужністю 900 кВт (1200 л.с.), активні стабілізатори.

Будівництво[ред. | ред. код]

Будівництво кораблів здійснюється в три етапи. На першому етапі в доці відбувається збірка корпусу зі зварних блоків. На другому етапі встановлюється загальнокорабельне обладнання. Після спуску на воду корабель буксирується на військово-морську базу Корсор (Naval Station Korsor), де встановлюється озброєння та апаратура військового призначення.

Будівництво головного корабля почалося в лютому 2008 року. Збірка корабля з блоків здійснюється на верфи Lindø в Оденсе (Odense Staalskibsværft). Блоки для складання корпусу виробляються на Балтійському заводі в Клайпеді (Литва) і на баржі доставляються в Оденсе. У виробництві блоків зайнята також верф Локса (Естонія). Всі три верфі входять до складу компанії AP Møller-Maersk A/S.

Вартість контракту на будівництво трьох кораблів становить 4,7 млрд данських крон або в середньому 1,5 млрд крон (€210 млн.) на один корабель. Для порівняння, фрегати типу FREMM коштують від €280 млн. (французький варіант) до €350 млн. (італійський варіант), голландський фрегат «Де Зевен Провинсиен» і іспанський фрегат «Альваро де Базан» — €400 млн, німецький фрегат «Заксен» — €700 млн.

Озброєння[ред. | ред. код]

Бойові системи[ред. | ред. код]

Фрегати оснащуються бойовою інформаційно-керуючою системою Terma C-flex, зібраної з комерційно доступних компонентів, включаючи сервери, консольні та інтерфейсні комп'ютери, комутатори локальної мережі та блоки безперебійного живлення (все в 19-дюймових змінних модулях). Система побудована на основі відкритої архітектури T-Core.

C-flex обробляє інформацію від сенсорів, в реальному часі будує тривимірну модель бойової обстановки та видає дані для керування зброєю. Через тактичну мережу обміну даними фрегат обмінюється інформацією з іншими бойовими одиницями на морі, на суші й в повітрі.

Електронне обладнання[ред. | ред. код]

Електронне обладнання, встановлене на фрегаті, включає:

  • РЛС дальнього виявлення SMART-L (дальність 400 км);
  • Багатофункціональна РЛС APAR, здійснює супровід цілей і наведення зенітних ракет;
  • Навігаційна РЛС Furuno;
  • Внутрішньокорпусна гідроакустична станція Atlas ASO 94;
  • Інфрачервоний візир Seastar Seafire III;
  • РЛС управління стрільбою Saab CEROS 200;
  • Система електронного попередження та оцінювання EDO.

Система ППО[ред. | ред. код]

Система ППО, якою оснащені фрегати типу «Івер Хуітфельдт», аналогічна системі ППО голландських фрегатів типу «Де Земен Провинсиен» і німецьких фрегатів типу «Заксен». Основу системи складають радар дальнього виявлення SMART-L діапазону L і багатофункціональний радар APAR[en] діапазону I. РЛС APAR здійснює супровід цілей і керування ракетами в режимі переривчастого постійного випромінювання (Interrupted Continuous Wave Illumination, ICWI). Система розрахована на одночасне керування 32 ракетами, з яких 16 перебувають на кінцевій ділянці траєкторії в режимі напівактивного самонаведення[4]. Боєзапас розміщений в установках вертикального пуску Mk41 (4 модулі по 8 клітинок, до 32 ракет SM-2 IIIA) та УВП Mk56 (2 модуля по 6 контейнерів, до 24 ракет ESSM).

Як зброю ППО самооборони в задній частині корабля на даху ангара встановлено 35-мм зенітний автомат «Ерлікон Міленіум».

Артилерія[ред. | ред. код]

У первісному варіанті фрегат озброєний двома 76-мм артилерійськими установками «ОТО Бреда». Вони розташовані в носовій частині корабля лінійно-піднесено і займають слоти А і B. У перспективі в слоті А буде встановлено 127-мм установка, а в слоті B — другий 35-мм зенітний автомат «Ерлікон Міленіум».

Вертоліт[ред. | ред. код]

Фрегат обладнаний злітно-посадковим майданчиком і стаціонарним ангаром для базування вертольота середнього розміру, подібного AW101. Майданчик може приймати більш важкі вертольоти вагою до 20 тонн.

Постановники перешкод[ред. | ред. код]

Корабель оснащений 12-ствольною 130-мм пусковою установкою пасивних перешкод, розрахованою на запуск боєприпасів системи Seagnat. Установка забезпечує повний 360° сектор обстрілу проти протикорабельних ракет.

Екіпаж[ред. | ред. код]

Екіпаж фрегата складається зі 101 людини, які розділені на 4 дивізіони:

Найменування дивізіону Всього Офіцерів Старшин Матросів
Медичний дивізіон 32 8 3 21
Дивізіон озброєнь 17 2 3 12
Інженерний дивізіон 32 6 3 23
Дивізіон управління 20 2 4 14
Всього 101 18 13 70

Всього на кораблі може бути розміщено 165 осіб. Додаткові місця призначені для штабного персоналу, команди вертольота, лікарів, курсантів.

Склад серії[ред. | ред. код]

Назва Номер Закладений Спущений У строю Статус
Iver Huitfeldt F361 02.06.2008 11.3.2010 21.1.2011 У складі 2-ї ескадри ВМФ Данії
Peter Willemoes F362 12.03.2009 21.12.2010 22.06.2011 У складі 2-ї ескадри ВМФ Данії
Niels Juel F363 22.12.2009 21.12.2010 2012 Проходить випробування

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Danish Newspaper article on the Iver Huitfeldt class of frigates.
  2. ↑ Wertheim, Eric, ред. (2007). The Naval Institute Guide to Combat Fleets of the World: Their Ships, Aircraft, and Systems (вид. 15th). Annapolis, MD: Naval Institute Press. с. 153. ISBN 9781591149552. OCLC 140283156.
  3. ↑ Article in July 2008 issue of Defence Technology International descripes new frigates. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 15 квітня 2018.
  4. ↑ Jane’s Navy International, October 2005, «Live firing tests rewrite the guiding principles»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фрегати_типу_«Івер_Гюітфельд»&oldid=42257331