Фредерік Пік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку



Фредерік Пік
англ. Frederick Peake
Frederick Peake portrait.jpg
Ім'я при народженні Frederick Gerard Peake
Прізвисько Пік-паша
Народження 12 червня 1886(1886-06-12)
Ештед, Суррей, Велика Британія
Смерть 30 березня 1970(1970-03-30) (83 роки)
Келсо, Велика Британія
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Приналежність Велика Британія Велика Британія
Вид збройних сил Flag of the British Army.svg Британська армія
Рід військ сухопутні війська
Освіта Королівське військове училище в Сандгерсті
Роки служби 19061939
Звання генерал-майор
Формування Полк герцога Веллінгтона
Королівський льотний корпус
Імперський верблюжий корпус
Суданський верблюжий корпус
Арабський легіон
Командування командувач Арабським легіоном
Війни / битви Перша світова війна
Нагороди
Офіцер ордена Британської імперії (військовий)Командор ордена Британської імперії (військовий)
Орден Святого Джона
Орден Святого Михайла і Святого Георгія
Офіцер Ордена НілуВелика зірка з діамантами Ордена Al Nahda, ХіджазГранд-офіцер Ордена Al Istiklal, Хіджаз

Фредерік Джерард Пік (англ. Frederick Gerard Peake12 червня 1886 — 30 березня 1970) — британський військовик і поліціянт, генерал-майор, засновник і перший командувач Арабського легіону у Трансйорданії.

Життя і військова кар'єра[ред. | ред. код]

Фредерік Пік народився 12 червня 1886 року в Ештеді, графство Суррей, Велика Британія, в родині підполковника Волтера Піка, кавалера ордена «За видатні заслуги» та Грейс Елізабет Енн Фенвік.[1] Він закінчив Стубінгтонську школу в Гемпширі[2], підготовчий учбовий заклад для хлопчиків, що збираються стати офіцерами, та Королівське військове училище в Сандгерсті. 1906 року Пік був зарахований до полку герцога Веллінгтона, з 1908 по 1913 рік служив в Індії.

Під час Першої світової війни Фредерік Пік служив у Королівському льотному корпусі в Салоніках, потім в Імперському верблюжому корпусі, що був частиною британської Імперської Єгипетської армії, і в березні-листопаді 1916 року брав участь у Дарфурській експедиції.[3] 1917 року був нагороджений Орденом Нілу четвертого класу.[2]

1918 року Фредерік Пік з Єгипетським верблюжим корпусом увійшов до складу британських сил в Хіджазі, де співпрацював з Томасом Лоуренсом..[4]

У вересні 1920 року капітан Пік був відряджений з інспекцією для перевірки безпеки в еміраті Трансйорданія. Ситуація з безпекою в регіоні була визнана незадовільною, і в жовтні того ж року Фредерік Пік отримав підвищення до підполковника і доручення верховного комісара Палестини сформувати два невеликі поліційні підрозділи:

  • мобільний загін кількістю 100 осіб, для охорони дороги з Палестини до Аммана.
  • загін кількістю 50 осіб, розташований в Ель-Карак для підтримки британського окружного офіцера — відповідального представника колоніальної служби.

Влітку 1921 року Пік створив Резервний мобільний підрозділ кількістю 150 осіб, який послужив ядром майбутнього Арабського легіону. Підрозділ складався з арабів, курдів, турок та черкесів, озброєних німецькими рушницями. Внаслідок збільшення регіональної напруги і кількості сутичок, особовий склад Резервного мобільного підрозділу було збільшено до 750 солдатів і офіцерів. Цей реорганізований підрозділ стримував напади ваххабітів у 1922 р.[5] Завдяки його ефективним діям 1923 року було швидко придушене повстання шейха Кулайб аль-Шурайда в Курі та вщент розбиті сили султана аль-Адвана під час Адванського повстання[6][7] 1926 року керований Піком Арабський легіон налічував вже 1500 солдатів і офіцерів. Невелика кількість офіцерів була британцями, решта - місцевими мешканцями.[5]

Пік отримав звання генерал-майора в армії емірату Трансйорданії і полковника Британської армії.

Влітку 1939 року полковник Фредерік Пік вийшов у відставку і повернувся на батьківщину.[8] Арабський легіон був переданий під командування його заступника Джона Глабба.

Особисте життя[ред. | ред. код]

1937 року Пік одружився з Елспет Маклін Рітчі[9], подружжя мало одну дочку, Джулію Грейс Пік, що народилась 1941 року.[2][10]

Після відставки Пік оселився в Гоукслі, Сент-Босуелл, Роксбургшир, батьківщині своєї дружини. Помер Фредерік Пік в Келсо, Шотландія на 84 році життя 30 березня 1970 р.[11]

Фредерік Пік є автором двотомної "Історії Трансйорданії та її племін" (англ. A history of Trans-Jordan and its tribes, 1934)

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lunt, James. ‘Peake, Frederick Gerard (1886–1970)’, Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004; online edn, May 2005. Процитовано 2018-09-03
  2. а б в 'Peake, Frederick Gerard', in Who Was Who (A. & C. Black); online edition, Oxford University Press, 2014, Peake, Frederick Gerard. Retrieved 27 July 2016 (subscription site)
  3. Clayton, Gilbert F. (1969). An Arabian Diary (en). University of California Press. с. 343. ISBN 0-5200-1386-7. Процитовано 2018-09-03. 
  4. Walker, Philip (2018). Behind the Lawrence Legend: The Forgotten Few Who Shaped the Arab Revolt (en). Oxford University Press. с. 196-198. ISBN 0-1988-0227-7. Процитовано 2018-09-03. 
  5. а б Pollack, Kenneth M. (2004). Arabs at War: Military Effectiveness, 1948-1991 (en). University of Nebraska Press. с. 267-268. ISBN 0-8032-8783-6. Процитовано 2018-09-03. 
  6. Eilon, Joab B.; Alon, Yoav (2007). The Making of Jordan: Tribes, Colonialism and the Modern Stat (en). I.B.Tauris. с. 63-64. ISBN 0-8577-1456-2. Процитовано 2018-09-03. 
  7. Salibi, Kamal S. (1998). The modern history of Jordan (en). I.B Tauris. с. 101-108. ISBN 1-8606-4331-0. Процитовано 2018-09-03. 
  8. Colonel Peake, otherwise Peake Pasha, has retired to England after (en). The Spectator. 1939-07-07. Процитовано 2018-09-03. 
  9. Desert romance. Peake Pasha To Marry Scots Girl (en). Gloucestershire Echo. 1936-12-18. Процитовано 2018-09-03. 
  10. Frederick Peake at ThePeerage.com
  11. Frederick Peake, led Arab legion. The New York Times (en). 1970-04-02. Архів оригіналу за 2018-09-03. 
  12. а б в г Orders, Decorations, Medals and Militaria (11 & 12 December 2013). Lot No. 1541 (en). DNW auctions. 2013. Архів оригіналу за 2018-09-04. 
  13. The London Gazette: no. 30261. p. 9030. 1917-08-31. Retrieved 2018-09-03.
  14. The London Gazette: no. 34075. p. 4964. 1934-08-03. Retrieved 2018-09-03.
  15. The London Gazette: (Supplement) no. 32830. p. 3951. 1923-06-02. Retrieved 2018-09-03.
  16. The London Gazette: (Supplement) no. 33179. p. 4415. 1926-07-03. Retrieved 2018-09-03.
  17. The London Gazette: no. 34011. p. 50. 1934-01-02. Retrieved 2018-09-03.
  18. The London Gazette: (Supplement) no. 34633. p. 3856. 1939-06-06. Retrieved 2018-09-03.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]