Фрідріх Генріх Якобі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фрідріх Генріх Якобі
нім. Friedrich Heinrich Jacobi
FH Jacobi.jpg
Народження 25 січня 1743(1743-01-25)
Дюссельдорф
Смерть 10 березня 1819(1819-03-10) (76 років)
Мюнхен, Баварія
Громадянство (підданство) Німеччина
Знання мов
  • німецька[1]
  • Ім'я при народженні Фрідріх Генріх Якобі
    Діяльність
  • богослов, романіст, викладач університету
  • Викладав Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
    Член Ілюмінати, Баварська академія наук, Emkendorfer Kreisd і Прусська академія наук
    Школа / Традиція Німецька класична філософія
    Основні інтереси Релігія, метафізика, філософія моралі
    Значні ідеї Нігілізм
    Зазнав впливу
  • Адам Сміт, Девід Юм, Бенедикт Спіноза, Ґотфрід Вільгельм Лейбніц, Йоганн Вольфганг фон Гете і Іммануїл Кант
  • Історичний період Філософія 19 століття
    Посада таємна рада
    Батько Johann Konrad Jacobid
    Брати, сестри Johann Georg Jacobid
    Діти
  • Johann Friedrich Jacobid і Carl Wigand Maximilian Jacobid

  • Фрідріх Генріх Якобі у Вікісховищі?

    Фрідріх Генріх Якобі (нім. Friedrich Heinrich Jacobi; 25 січня 1743, Дюссельдорф — 10 березня 1819, Мюнхен) — німецький філософ, молодший брат поета Йогана Георга Якобі.

    Робота[ред. | ред. код]

    Був членом, потім президентом Баварської академії наук. Знайомство з Віландом і Гете в 1771-1774 роках мало великий вплив на літературну діяльність Якобі. З 1782 року вів листування з Гаманом. У 1785 році Якобі опублікував «Листи про вчення Спінози», адресовані Мозесу Мендельсону. Ця книга, справивши величезний вплив на розвиток німецької філософії, зробила його відомим.

    Філософія[ред. | ред. код]

    Свої релігійно-філософські погляди він спочатку намагався проводити в двох романах:

    • «Woldemar» (Фленсбург, 1779 і Лейпциг, 1826) і
    • «Eduard Allwills Briefsammlung» (Бреслау, 1781 і ЛПЦ., 1826).

    У своїх філософських працях Якобі полемізує з раціоналістичними вченнями Канта, Фіхте і Шеллінга, залишаючись на ґрунті суворого теїзму. Джерелом пізнання зовнішнього світу Якобі вважає чуттєве сприйняття. Одного лише чистого розумопогляду не недостатньо для пізнання Бога, необхідна ще віра; як наше око, озброєне телескопом, розрізняє в туманному Чумацькому шляху небесні світила, так наш розум, озброєний вірою, робиться здатним пізнати божественне.

    Джерела[ред. | ред. код]

    1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.