Фрідріх Генріх Якобі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фрідріх Генріх Якобі


Філософія 19 століття

Friedrich Heinrich Jacobi

FH Jacobi.jpg
Народився 25 січня 1743(1743-01-25)
Дюссельдорф
Помер 10 березня 1819(1819-03-10) (76 років)
Мюнхен, Баварія
Громадянство (підданство) Німеччина
Володіння мовами німецька мова[1]
Ім'я при народженні Фрідріх Генріх Якобі
Діяльність філософ, богослов[d], письменник, романіст[d] і викладач університету
Викладав Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Член Ілюмінати, Баварська академія наук, Q1337922? і Прусська академія наук
Школа/Традиція Німецька класична філософія
Основні інтереси Релігія, метафізика, філософія моралі
Значні ідеї Нігілізм
Зазнав впливу Адам Сміт, Девід Юм, Бенедикт Спіноза, Ґотфрід Вільгельм Лейбніц, Йоганн Вольфганг фон Гете і Іммануїл Кант
Батько Johann Konrad Jacobi[d]
Брати, сестри Johann Georg Jacobi[d]
Діти Johann Friedrich Jacobi[d] і Carl Wigand Maximilian Jacobi[d]

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Фрідріх Генріх Якобі (нім. Friedrich Heinrich Jacobi; 25 січня 1743, Дюссельдорф — 10 березня 1819, Мюнхен) — німецький філософ, молодший брат поета Йогана Георга Якобі.

Робота[ред.ред. код]

Був членом, потім президентом Баварської академії наук. Знайомство з Віландом і Гете в 1771-1774 роках мало великий вплив на літературну діяльність Якобі. З 1782 року вів листування з Гаманном. У 1785 році Якобі опублікував «Листи про вчення Спінози», адресовані Мозесу Мендельсону. Ця книга, справивши величезний вплив на розвиток німецької філософії, зробила його відомим.

Філософія[ред.ред. код]

Свої релігійно-філософські погляди він спочатку намагався проводити в двох романах:

  • «Woldemar» (Фленсбург, 1779 і Лейпциг, 1826) і
  • «Eduard Allwills Briefsammlung» (Бреслау, 1781 і ЛПЦ., 1826).

У своїх філософських працях Якобі полемізує з раціоналістичними вченнями Канта, Фіхте і Шеллінга, залишаючись на ґрунті суворого теїзму. Джерелом пізнання зовнішнього світу Якобі вважає чуттєве сприйняття. Одного лише чистого розумопогляду не недостатньо для пізнання Бога, необхідна ще віра; як наше око, озброєне телескопом, розрізняє в туманному Чумацькому шляху небесні світила, так наш розум, озброєний вірою, робиться здатним пізнати божественне.

Джерела[ред.ред. код]

  1. http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb11908390d