Філософія діалогу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартин Бубер
Мартин Бубер - основоположник "філософії діалогу"

Філософія діалогу або діалогічна етика — концепція, яку сформував німецько-ізраїльський релігійний мислитель Мартин Бубер. Важливим, якщо не центральним, елементом філософії діалогу Бубера — з'ясування відносин світу і Бога, людини і Бога.

Російський релігійний філософ Микола Бердяєв зазначав, що у філософській теології Бубера (як і в хасидизмі) укладені християнські елементи — такі, як людинобожність, "подолання абсолютної трансценденції Бога", тобто його віддалення від світу і людини.

Бубер не приховує того, що основна мета його філософії — докладно розібрати і затвердити в її фундаментальному філософському праві "подвійність" опозиції Я і Ти, тобто, власне, розкрити у всіх його відтінках досвід міжособистісного діалогу. Важливість діалогу (як для Бубера, так і для інших філософій діалогу XX ст. - Від Г. Марселя, М. Бахтіна до Ю. Габермаса, К.-О. Апеля) навряд чи потребує виправдання і нічим так не підтверджується, як дефіцитом цивілізованого спілкування, довірчого діалогу в століття світових воєн, кривавих етнічних, релігійних і всяких інших конфліктів. Аналізу Бубера властиві особлива теплота розмови з читачами, вміння вести діалог саме з тими, кому він рішуче заперечує, філософська і психологічна глибина аналізу та перешкод до діалогу, і глибоко вкорінених в бутті і людської сутності підстав, передумов діалогу.

Праця «Я і Ти» як основа «філософії діалогу» Бубера

[ред. | ред. код]

Бубер називає три найважливіші сфери, в яких реалізується зв'язок між "Я" і "Ти". Він розглядає ці зв’язки як універсальні, значимі не тільки для живих істот. "Я іТи-зв'язок " реалізується не тільки між людьми, він виявляється й по відношенню до інших істот та речей.

  • Перша сфера - це зв’язок з природою. Тут відношення невербальне. Створіння відповідають нам зустрічним рухом, але вони не в змозі нас досягти, наше "Ти", звернене до них, завмирає на порозі мови.
  • Друга сфера – це зв’язок з людьми. Тут стосунки очевидні і приймають мовну форму. Ми можемо давати і брати "Ти".
  • Третя сфера спілкування з духовними сферами Тут ставлення невідоме, але розкриває себе - невербально, не породжуючи мову. Ми не чуємо ніякого "Ти", але все ж відчуваємо поклик, і ми відповідаємо, творячи образи, думаючи, діючи. Ми говоримо своєю суттю, не в силах вимовити "Ти" своїми устами.

Про відмінність понять «діалог» та «дискусія»

[ред. | ред. код]

Незрідка найнадійніший шлях до осягнення суті тих або тих понять нам відкриває етимологія. Слово «діалог» походить від грецького dialogos, що означає «поділений» або «поширений» логос — сенс, що переходить межі індивідуальних свідомостей і стає спільним надбанням учасників його обговорення. Тож прошу звернути увагу: діалог як такий жодним чином не зводиться до дискусії. Вільна дискусія, безперечно, являє собою невід'ємний елемент повноцінного наукового і громадського життя; за своєю суттю вона є своєрідним інтелектуальним двобоєм: кожен з учасників дискусії прагне утвердити власну точку зору як єдино правильну й продемонструвати неспроможність точки зору свого опонента. Не випадково в основі терміну «дискусія» — латинське дієслово discutio, що означає «трощу», «розбиваю», «руйную».

… дійсно конструктивний діалог у сучасному світі найчастіше спрямований на досягнення взаєморозуміння і взаємне збагачення його учасників: власне кажучи, ми маємо бути вдячні партнерам у діалозі вже за те одне, що вони показують нам предмет нашого спільного зацікавлення з такого боку, з якого ми самі ніколи б його не побачили.

Віктор Малахов. Декілька слів про діалог та філософію діалогу[1].

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ З передмови до книги: Ян Анджей Клочовський[pl]. Філософія діалогу

Див. також

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філософія_діалогу&oldid=39515654