Філіп Покутинський
| Філіп Покутинський | |
|---|---|
| Народження | 23 серпня 1829 |
| Смерть | 28 жовтня 1879 (50 років) |
| Поховання | Раковицький цвинтар |
| Країна (підданство) |
Королівство Польське Австро-Угорщина |
| Навчання | Мюнхенська академія мистецтв |
| Діяльність | архітектор, викладач університету |
| Праця в містах | Краків, Львів |
| Архітектурний стиль | історизм |
| Найважливіші споруди | Church of St. Vincent in Krakówd |
| Членство | Kraków Society of Friends of Fine Artsd і Краківське наукове товариствоd[1] |
| Нагороди |
 |
| Діти | ·Józef Pokutyńskid |
 Філіп Покутинський у Вікісховищі | |
Філі́п Рома́н Покути́нський (пол. Filip Roman Pokutyński, 23 серпня 1829 Варшава — 28 жовтня 1879 Краків) — польський архітектор.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив Технічний інститут у Кракові (1842–1847), Берлінську академію архітектури (1849–1851). Навчався також у Франції та Італії. Спільно з Юзефом Недзвецьким провадив власне архітектурне бюро у Кракові. Проектував будівлі у різних стилях історизму (переважно неоренесансу). На його творчості значною мірою відбились ідейні засади Карла Фрідріха Шинкеля. Від 1856 року — професор будівництва у Краківському технічному інституті. Автор публікацій з історії архітектури. Кавалер Ордена святого Сильвестра. Батько архітектора Юзефа Покутинського. Певний час працював у Львові. У 1871—1873 роках був членом міської ради Львова, першої каденції, обраної за законом 1870 року. Склав повноваження передчасно.[2] Помер у Кракові, похований на Раковицькому цвинтарі у родинному гробівці Мончинських, Покутинських і Чехів, на полі La.[3]
- Споруди у Кракові
- Власний триповерховий будинок архітектора на вулиці Кармелітській (нині № 29), спроектований спільно з Юзефом Недзвецьким 1874 року. Інтер'єр містить живописні оздоби виконані 1876 року Ф. Штаудингером.
- Будинок Наукового товариства на вулиці Славковській, 17 на розі із вулицею св. Марка (1857–1864). Кам'яні консолі сіней та теракотові скульптурні оздоби фасаду виконав скульптор Парис Філіппі, розписи інтер'єрів (втрачені) — живописець Густав Ліндквіст. Після перетворення товариства на Академію знань приміщень виявилось замало і Покутинському доручено спроектувати добудову, реалізовану у 1875–1877 роках. 1911–1913 року відбулась перебудова за проектом Юзефа Пакеса і Вацлава Кшижановського. Чергову перебудову проведено 1951 року.
- Костел Найсвятішого Серця і монастир сестер шариток на вулиці Варшавській (1869–1871).
- Костел святого Вінсента де Поля на вулиці св. Філіпа, 19.
- Палац Огінських і Потулицьких на нинішній вулиці Пілсудського, 4 (1879).
- Споруди у Львові
- Казино на нинішньому проспекті Шевченка, 13 (1874–1876, співавтор Людвік Вежбицький, скульптор Леонард Марконі)[4]
- Палац графині Ізабелли Дідушицької на нинішній вулиці Стефаника, 3 (1872–1873)[5]
- Будівля Іпотечного банку на площі Галицькій, 15 (1872)[6].
- Вілла у «швейцарському» стилі на вулиці Франка, 121 біля костелу св. Софії. Збудована як санаторій для дітей на замовлення сестер шариток. Проект 1872 року, реалізований 1873-го. Віллу сильно пошкоджено під час боїв 1944 року.[7]
- Каплиці родин Кшечуновичів і Кисельків на Личаківському цвинтарі у Львові.[8]
- В інших населених пунктах
- Неоготична вілла Мілевських у селі Пекари під Краковом (1857–1865). Інтер'єри були оздоблені у стилі італійського неоренесансу та англійської неоготики (не збереглись). Проект експонувався 1857 року в Кракові на щорічній виставці Товариства приятелів красних мистецтв. 1865 року Покутинський видав літографічний альбом з рисунками вілли (Willa w Piekarach, wyd. autolitograficzne w 14 tablicach, Kraków 1865.).
- Ратуша в Івано-Франківську. Проект Анастази Пшибиловського від 1869 року, через рік модифікований Покутинським, реалізований до 1871. Будівля, стилістично вирішена переважно у формах неокласицизму, складалась із видовженого двоповерхового корпусу із сильно домінуючою триярусною вежею. Ратушу розібрано перед 1929 роком для будівництва нової.[9]
- Шпиталь сестер шариток у Рогатині. Проект 1873 року, реалізовувався до 1875, остаточно викінчений у 1882-му.[10]
-
-
-
Інтер'єр костелу шариток у Кракові (1871) -
Колишній Іпотечний банк у Львові (1872). -
Казино на пр. Шевченка, 13 у Львові (1876) -
Костел Вінсента де Поля на вул. св. Філіпа, 19 у Кракові (1877) -
Каплиці Кшечуновичів і Кисельків на Личаківському цвинтарі у Львові -
Палац Огінських і Потулицьких у Кракові (1879)
,_8_Warszawska_street,_Krakow,_Poland.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/pokutynski-filip/
- ↑ I. Kadencya Rady miejskiej // Miasto Lwów w okresie samorządu 1870—1895. — Lwów: drukarnia W. A. Szyjkowskiego, 1896. — S. 184.
- ↑ Grodziska-Ożóg K. Cmentarz Rakowicki w Krakowie. — Wyd. drugie uzupełnione i poprawione. — Kraków: Wydawnictwo Literackie, 1987. — S. 133. — ISBN 83-08-01428-3.
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 312-313. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 361.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 316.
- ↑ Biernat M. Kościół p. w. Św. Zofii // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego (1). — Kraków: Antykwa, 2011. — Т. 19. — S. 157. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-89273-92-5.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 68, 69. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ Komar Ż. Trzecie miasto Galicji. — Kraków: Międzynarodowy Centrum Kultury, 2008. — S. 114—116, 350, 421. — ISBN 978-83-89273-52-9.
- ↑ Ostrowski J. Zakład SS. Miłosierdzia w Rohatynie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 2002. — Т. 10. — S. 320, 323. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-2-0.
Джерела[ред. | ред. код]
- Bieńkowski W. Pokutyński Filip // Österreichisches Biographisches Lexikon. — 1980. — Т. 8. — S. 163.
- Białkiewicz Z. Trzy budowle Filipa Pokutyńskiego // Rocznik krakowski. — № 49. — 1978. — S. 141—166.
- Górski K. Architektura XIX wieku // Rocznik krakowski. — № 6. — 1904. — S. 148—149.
- Łoza S. Pokutyński Filip // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 270.