Вулиця Стефаника (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Стефаника
Львів
Вулиця Стефаника між вулицями Чайковського та Дудаєва
Вулиця Стефаника між вулицями Чайковського та Дудаєва
Район Галицький
Назва на честь Василя Стефаника
Загальні відомості
Протяжність 400 м
Координати початку 49°50′14″ пн. ш. 24°01′28″ сх. д. / 49.8372500° пн. ш. 24.0247167° сх. д. / 49.8372500; 24.0247167
Координати кінця 49°50′07″ пн. ш. 24°01′45″ сх. д. / 49.8354778° пн. ш. 24.0291917° сх. д. / 49.8354778; 24.0291917
Транспорт
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова класицизм, історизм
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Вулиця Стефаника у Вікісховищі

Ву́лиця Стефа́ника — вулиця у Галицькому районі Львова. Простягається від перехрестя вулиць Коперника і Словацького до перехрестя вулиць Мартовича і Каліча Гора.

Назви[ред. | ред. код]

  • 1827 — Оссолінських.
  • Листопад 1941 — Поштґассе.
  • Липень 1944 — Оссолінських.
  • Жовтень 1945 — Костомарова, на честь історика Миколи Костомарова.
  • Грудень 1945 — Оссолінських.

Сучасна назва — на честь Василя Стефаника, походить від 1946 року.[1]

Будівлі[ред. | ред. код]

№ 2. Головний корпус Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника, колишній науковий заклад імені Оссолінських, а ще раніше — монастир. Будівля зведена на місці давнішої дерев'яної у 17141716 роках за проектом невідомого архітектора, початково як костел святої Аґнесси і монастир кармеліток взутих. Пізніше реконструйована у стилі пізнього бароко за проектом Бернарда Меретина. Монастир скасовано австрійською владою 1782 року, пізніше викуплено Юзефом Максиміліаном Оссолінським і протягом тривалого часу реконструйовано у стилі класицизму за проектом Петра Нобіле. Будівництвом на місці керував ряд львівських архітекторів, проект було дещо спрощено.[2] 1971 року перед головним входом до бібліотеки встановлено пам'ятник Василю Стефанику (скульптор Володимир Сколоздра, архітектор Мирон Вендзилович).[3] Будівля має статус пам'ятки архітектури національного значення, охоронний номер 1321. 23 вересня 2008 року її також внесено до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.[4]

№ 3. Колишній палац графині Ізабелли Дідушицької, збудований у 18721873 роках у стилі італійського неоренесансу за проектом Філіпа Покутинського. У внутрішньому дворі були мальовничі клумби та невеликий фонтан.[5] У 18951896 роках інтер'єри палацу прикрашено стюковими оздобами авторства, ймовірно, Броніслава Солтиса.[6] У будинку розміщена Львівська національна галерея мистецтв. Дім має статус пам'ятки архітектури з охоронним номером 279, а 23 вересня 2008 року його також внесено до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації[4]

№ 4. Цю адресу за Польщі мало Австрійське консульство у Львові[7].

№ 7. Колишній дім управління маєтків графа Романа Потоцького. Збудований у формах раннього французького бароко. Архітектор і керівник будівництва — Юліуш Цибульський[8]

№ 10. Дім у стилі історизму. У 19111912 роках за проектом Альфреда Захаревича театральну залу і вестибюль на першому поверсі перебудовано і прикрашено фресками Фелікса Вигживальського, рельєфами Зигмунта Курчинського. Тут на початку XX ст. збиралось літературно-художнє товариство «Hades», очолюване Корнелем Макушинським. 1912 року тут працював танцювальний салон «Tabarin», а від 1913 року давав спектаклі «Малий театр».[9] На юдейські свята Нового року і Судного дня зал використовували під тимчасову синагогу[10].

№ 11. Неоготична колишня прибуткова кам'яниця, збудована у 18741876 роках за проектом Адольфа Куна.[5] 1899 року тут деякий час винаймала помешкання письменниця Габріеля Запольська.[11] 1940 року протягом кількох місяців діяв щойно створений відділ мистецтв бібліотеки Стефаника, після чого був перенесений на вулицю Бібліотечну, 2.[12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 60. — ISBN 966-603-115-9.
  2. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 133—134, 189—190. — ISBN 978-966-7022-77-8.; Дух О. Кармелітки нереформовані (Кармелітки давньої обсервації) // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 121—123. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  3. Архітектура Львова… — С. 633.
  4. а б Закон України Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації на сайті Верховної Ради України. Переглянуто 7 січня, 2012
  5. а б Архітектура Львова… — С. 361.
  6. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 168. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  7. Ilustrowany przewodnik miasta Lwowa z planem. — Lwów: Księgarnia «Gubrynowicz i syn». — s. 11 (пол.)
  8. Ґранкін П. Архітектор Юліан Цибульський // Будуємо інакше. — 2000. — № 6. — С. 46.
  9. Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 288. — ISBN 978-966-7022-86-0.
  10. Chwila. Львів, 14 вересня 1935 р., № 5921 Шаблон:Ref-p
  11. Gowin S. Willa «Skiz» i jej mit // Cracovia Leopolis. — 2017. — № 1 (86). — S. 24. — ISSN 1234-8600.
  12. Костюк С. П. Графічний і нотний фонди відділу мистецтва Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР // Бібліотека — науці: збірник наукових статей / АН УРСР, Львів. наук. б-ка ім. В. Стефаника; Редкол.: М. В. Лізанець (відп. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1990. — С. 36. — ISBN 5-12-0017-82-7.