Фініст — Ясний Сокіл
Фініст — Ясний Сокіл | |
|---|---|
| рос. Финист — Ясный Сокол | |
 | |
| Жанр | Сімейний Фентезі Музична казка |
| Режисер | Олександр Роу (підбір акторів) Геннадій Васильєв (режисура) |
| Сценарист | Олександр Роу Лев Потьомкін Микола Шестаков (п'єса) |
| На основі | The Bird Loverd |
| У головних ролях | В'ячеслав Воскресенський Світлана Орлова |
| Оператор | Володимир Окунєв Юрій Малиновський |
| Композитор | Володимир Шаїнський |
| Кінокомпанія | Кіностудія ім. М. Горького (Ялтинська філія) |
| Тривалість | 75 хв. |
| Мова | російська |
| Країна |  СРСР |
| Рік | 1975 |
| IMDb | ID 0242459 |
 Фініст — Ясний Сокіл у Вікісховищі | |
«Фініст — Ясний Сокіл» (рос. «Финист — Ясный Сокол») — російський радянський художній фільм-казка, поставлений на Центральній кіностудії дитячих та юнацьких фільмів імені М. Горького режисером Геннадієм Васильєвим за мотивами російських народних казок та однойменної казкової п'єси М. Я. Шестакова[1]. Отримав головний приз на міжнародному кінофестивалі в Хіхоні (Іспанія) Пам'яті режисера-казкаря Олександра Роу.
Прем'єра фільму відбулася 30 грудня 1975 року[2].
У стародавні часи жив на Русі простий орач, звали його Фініст. Дружив він з соколом. Попереджав сокіл Фініста про всю нечисть, яка прагнула захопити Русь. Фініст обороняв Русь, проганяв іноземних загарбників.
Нечисть незадоволена появою на Русі богатиря-захисника. Глава нечисті Картаус посилає свого прихвосня Кастрюка полонити богатиря. Той обманом заманює Фініста в підземелля, де зачаровує та перетворює на чудовисько.
На руській заставі воєвода з дружиною готується відбивати набіги нечисті. Для цього на пошуки Фініста в місто посилають писаря Яшку. В дорозі Яшка зустрічає селянина Агафона з дружиною Анфісою, що влаштувалися в лісі на ночівлю Незабаром до них приєднується Оленка. Несподівано з'являється старенька (це одна з бабусь-веселусь, та ,що володіла зірким оком), яка повідомляє, що в цю ніч можна, використовуючи папороть, загадати бажання, і воно здійсниться. Також старенька повідомляє, що чудовисько — це зачарованa людина, і прокляття пройде, якщо полюбить його в образі чудовиська прекрасна дівчина. У суперечках про те, яке загадати бажання, Анфіса «крізь землю провалила» Агафона. Звинувативши в цьому Яшку, вона наступного дня повертає його на заставу з вимогою повернути Агафона. Оленка приходить туди слідом.
Тим часом Картаус посилає Кастрюка на заставу, щоб він під виглядом купця потрапив всередину та відкрив ворота нечисті. Але Кастрюка садять в комору, туди ж посилають і сварливу Анфісу.
Незабаром Картаус посилає рогату нечисть захоплювати заставу. Але в цей час через пролом на заставу проникає чудовисько. Оленка накриває його червоною хусткою, яку вона хотіла подарувати Фіністу. Прокляття зникає, та Фініст знову стає людиною. Разом з дружиною він проганяє нечисть.
Сидячи в комірчині, Кастрюк підмовляє Анфісу допомогти йому виконати свої підступні задуми. Анфіса розв'язала руки Кастрюку та засунула чарівний гребінь Фіністові у волосся. Кастрюк відвозить Анфісу та сплячого Фініста в лігво Картауса.
І знову Оленка вирушає на допомогу богатиреві. Для захисту дівчини воєвода приставив до неї Яшку. За допомоги бабусь-веселусь вони дивним чином опинилися в лігві Картауса, Оленка і Яшка звільняють Фініста. Фініст відправляє їх додому, а сам розправляється з Картаусом. Агафон теж з під землі повертається до дружини, яка тепер так ним дорожить, прив'язала до себе і не відпускає.
- В'ячеслав Воскресенський — Фініст, богатир-орач
- Світлана Орлова — Оленка
- Михайло Кононов — Яшка, писар
- Михайло Пуговкін — Воєвода
- Людмила Хитяева — Анфіса, селянка
- Георгій Віцин — Агафон, селянин
- бабусі веселусі
- Глікерія Богданова-Чеснокова
- Марія Барабанова
- Анна Строганова
- Олексій Смирнов — Банщик
- Марк Перцовський — Картаус
- Георгій Мілляр — Кастрюк, перевертень, слуга Картауса
- Лев Потьомкін — Фінгал, слуга Картауса
- Борис Гітін — Вавило, спостерігач
- В'ячеслав Жариков — епізод
- Захар Кондратов — епізод
- Леонід Князєв — епізод
- А. Лютіков — епізод
- І. Леонгаров — епізод
- Василь Марков — епізод
- Віктор Михайлов — епізод
- Сергій Ніколаєв — кухар
- Валентин Букін — воїн Картауса
- Ксенія Козьміна — епізод
- Автори сценарію — Олександр Роу, Лев Потьомкін
За мотивами однойменної казки Миколи Шестакова - Режисер-постановник — Геннадій Васильєв
- Оператори-постановники — Володимир Окунєв, Юрій Малиновський
- Художник-постановник — Сергій Серебреніков
- Композитор — Володимир Шаїнський
- Звукооператор — Борис Голєв
- Вірші — Михайла Ножкина
- Монтаж — Валерії Васильєвої, С. Єсауленко
- Режисер — В. Макаров
- Редактор — Сара Рубінштейн
- Художники:
Грим — Софія Філенова
Костюми — Б. Куратова
Декоратор — А. Іващенко - Комбіновані зйомки:
Оператор — Леонід Акімов
Художник — Юрій Міловський - Балетмейстер — Тетяна Устинова
- Симфонічний оркестр Держкіно СРСР
Диригент — Володимир Васильєв - Директор — Роман Конбрандт
Підготовку матеріалів для фільму та затвердження акторів здійснював Роу Олександр Артурович[3]. Але до зйомок режисер не дожив. Кінозйомку здійснив його учень — Геннадій Васильєв. Геннадій Васильєв, працюючи над фільмом, коригував свої дії з альбомом[4], який йому віддала дружина Роу — Олена Григорівна Роу.
Зйомка проходила в декількох містах — в Звенигороді (в селі Гігірево під Звенигородом розташовувалася команда), Ялті, Суздалі, Володимирі[5]. Деякі сцени знімалися на березі Москви-ріки та навіть у самій річці. Пуговкіну, хворому радикулітом, довелося голяка сидіти в холодних декораціях, що зображали баню (баню сколотили з картону), а замість банного пара в павільйон пустили театральний дим. Щоб не застудити актора, асистенти гріли воду. Під час зйомок не обійшлося і без пригод. В'ячеслав Воскресенський, який зіграв богатиря, впав разом з конем на крутому березі Москви-ріки[6] і пошкодив хребет[5]. Молодий актор тоді дивом залишився живий. травма турбувала його довгі роки після зйомок. Ще один небезпечний випадок стався, коли богатиря разом з розкішним червоним плащем мало не затащило в вітродув, але актор встиг вчасно відстебнути металеву брошка на плечі[6].
Фільм вийшов на екрани СРСР в переддень нового року з 1975 на 1976. У Східній Німеччині (Німецька Демократична Республіка) прем'єра відбулася на півроку пізніше (8 серпня 1976). Цей фільм-казка був із захопленням прийнятий радянським глядачем та зібрав в радянському прокаті рекордну суму[7]. Нікому на той час невідомий актор рязанського театру В'ячеслав Воскресенський став відомим на весь Радянський Союз. Інтерв'ю з ним не сходили зі шпальт газет.
Фільм отримав приз Міжнародного кінофестивалю фільмів для дітей у Хіхоні (Іспанія) 1976 року[8].
- ↑ Письменники, поети Чувашії — ювіляри 2004 р. Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 21 липня 2012.
- ↑ Ясний Сокіл. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 22 травня 2012.
- ↑ Кримська кінопанорама з Михайлом Пуговкіним // Кримські вісті. — Сімферополь, 2007. — Вип. 122.
- ↑ Олена Степуніна. Роу і його команда // Селянські відомості. — 2010. — Вип. 14/11/2010. Архівовано з джерела 20 липня 2012. Процитовано 2012-07-21.
- ↑ а б Актор В'ячеслав Воскресенський: «На знімальному майданчику Пуговкін годував нас сиром». Комсомольська правда. 29.07.2008. Архів оригіналу за 01.06.2012. Процитовано 14 листопада 2011.
- ↑ а б Рада Боженко (11 січня 2006). Як Фініст — Ясний сокіл похоронним бюро завідував. Аргументи та Факти. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 14 листопада 2011.
- ↑ Марина Кузьмичева (29.06.2007). В'ячеслав Воскресенський " челябінці дізнавалися мене по очах". Челябінський робочий. Архів оригіналу за 01.06.2012. Процитовано 16 листопада 2011.
- ↑ Ясний Сокіл. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 22 травня 2012.
- «Фініст — Ясний Сокіл» [Архівовано 17 червня 2012 у Wayback Machine.](рос.) на сайті Кіно-Театр. РУ [Архівовано 23 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- «Фініст — Ясний Сокіл» [Архівовано 5 квітня 2013 у Wayback Machine.](рос.) KinoExpert.ru [Архівовано 11 липня 2012 у Wayback Machine.]
- Дивіться фільм «Фініст — Ясний Сокіл»(рос.) на svr.tv-on-line.eu
 | |
|---|---|
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
| Нормативний контроль |