Характеристичне число (інтегральні рівняння)
Характеристичне число ядра інтегрального рівняння — комплексне значення , за якого однорідне інтегральне рівняння Фредгольма другого роду
має нетривіальний (тобто не рівний тотожно нулю) розв'язок , називаний власною функцією. Тут — ділянка в , — ядро інтегрального рівняння. Характеристичні числа — це величини, обернені власним значенням інтегрального оператора з ядром [1]. Значення , які не є характеристичними числами, називають регулярними. Якщо — регулярне значення, інтегральне рівняння Фредгольма другого роду
має єдиний розв'язок за будь-якого вільного члена ; характеристичні числа — це «особливі точки», в яких розв'язок не існує або існує безліч розв'язків, залежно від вільного члена [2].
Характеристичні числа неперервного ядра мають такі властивості:
- Множина характеристичних чисел зліченна і не має скінченних граничних точок.
- Кратністю характеристичного числа називають кількість відповідних йому лінійно незалежних власних функцій. Кратність кожного характеристичного числа є скінченною.
- З перших двох властивостей випливає, що характеристичні числа можна пронумерувати в порядку зростання їх модуля:
повторюючи при цьому число стільки разів, яка його кратність.
- — всі характеристичні числа союзного ядра .
- Якщо і , , тобто і — власні функції ядер і відповідно, то — власні функції ортогональні в просторі .
- Повторне ядро має характеристичні числа і ті самі власні функції , що й ядро .
- Навпаки, якщо і — характеристичне число та відповідна власна функція повторного ядра , то принаймні один із коренів рівняння є характеристичне число ядра [3].
- Множина характеристичних чисел ермітового неперервного ядра не порожня і розташована на дійсній осі, систему власних функцій можна обрати ортонормованою[4].
- Характеристичні числа збігаються з полюсами резольвенти[2].
- Вироджене ядро має скінченне число характеристичних чисел[5].
- Неперервне ядро Вольтерри не має характеристичних чисел[6].
- Інтегральне рівняння Фредгольма
- Інтегральний оператор Фредгольма
- Ядро інтегрального оператора
- Резольвента інтегрального рівняння
- Альтернатива Фредгольма
- Власні вектори та власні значення
- ↑ Владимиров В. С. Уравнения математической физики, 1981, с. 271.
- ↑ а б Краснов М. Л. Интегральные уравнения, 1975.
- ↑ Владимиров В. С. Уравнения математической физики, 1981, глава IV, §18, п. 4.
- ↑ Владимиров В. С. Уравнения математической физики, 1981, с. 306.
- ↑ Владимиров В. С. Уравнения математической физики, 1981, с. 292.
- ↑ Владимиров В. С. Уравнения математической физики, 1981, с. 280.
- Владимиров В. С. Уравнения математической физики. — Изд. 4-е. — М. : Наука, гл. ред. физ.-мат. лит, 1981. — 512 с.
- Краснов М. Л. Интегральные уравнения. (Введение в теорию). — М. : Наука, гл. ред. физ.-мат. лит, 1975.
- Манжиров А. В., Полянин А. Д. Справочник по интегральным уравнениям: Методы решения. — М. : Факториал Пресс, 2000. — 384 с. — ISBN 5-88688-046-1.