Перейти до вмісту

Харитонов Петро Тимофійович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Харитонов.
Харитонов Петро Тимофійович
Народження16 грудня 1916(1916-12-16) Редагувати інформацію у Вікіданих
Q21851485?, Q23895672?, Моршанський районd, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть1 лютого 1987(1987-02-01) (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Донецьк, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняМушкетівський цвинтар і Могила П. Т. Харитонова, Героя Радянського Союзуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаВійськово-повітряна академія (1953) Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяВКП(б) Редагувати інформацію у Вікіданих
Званняполковник Редагувати інформацію у Вікіданих
Війни / битвинімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
CMNS: Харитонов Петро Тимофійович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Петро Тимофійович Харитонов (16 грудня 1916 — 1 лютого 1987) — учасник німецько-радянської війни, льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу (1941).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 16 грудня 1916 року у селі Княжево (нині Моршанський район Тамбовської області). Здобув середню освіту. Після закінчення педагогічних курсів працював учителем у початковій школі № 12 міста Улан-Уде. Закінчив Батайську військово-авіаційну школу льотчиків 1940 року.

Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 року. Льотчик 158-го винищувального авіаційного полку (39-а винищувальна авіаційна дивізія, Північний фронт).

Кандидат у члени КПРС молодший лейтенант П. Т. Харитонов 28 червня 1941 року в повітряному бою над Ленінградом, витрачавши всі боєприпаси, вперше за час оборони Ленінграда застосував повітряний таран, зрізавши пропелером кермо висоти німецького бомбардувальника Junkers Ju 88.[1] У вересні 1941 року у повітряному бою П. Т. Харитонов був тяжко поранений. Повернувся до строю лише 1944 року. Воював до кінця війни у частинах ППО. Усього за час війни у повітряних боях збив 14 літаків супротивника. Член ВКП(б) з 1942 року.

Після війни продовжував службу у ВПС. У 1953 році закінчив Військово-повітряну академію. З 1955 полковник Харитонов — в запасі.

В повоєнний період проживав у Донецьку. Працював у штабі Громадянської оборони міста.

Помер 1 лютого 1987 року. Похований у Донецьку.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • Ім'я П. Т. Харитонова носить дружина школи № 31 в Улан-Уде (колишня школа № 12), де він викладав. З 2014 його ім'я носить і сама школа.
  • На честь П. Т. Харитонова названо вулицю у Калінінському районі міста Донецька.
  • Картина «Таран Харитонова» (худ. В. Пакулін, Н. Пильщиков). Зберігається в Музеї оборони та блокади Ленінграда, потім передано у Державний музей Великої Жовтневої соціалістичної революції[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Л. Славин. Два тарана // «Красная звезда» № 213 от 10 сентября 1941 года
  2. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза лётчикам военно-воздушных сил Красной Армии» от 8 июля 1941 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1941. — № 32 (147). — Число 18 (7). — С. 1. Архівовано з джерела 5 листопада 2021. Процитовано 2023-04-06.
  3. ↑ Наградные документы в електронному банку документів «Подвиг Народу».
  4. ↑ Карточка награждённого к 40-летию Победы в електронному банку документів «Подвиг Народу».
  5. ↑ Иванов Д. Графика подвига // Санкт-Петербургские ведомости. — 2020. — 22 янв.

Література

[ред. | ред. код]
  • Перші Герої Вітчизняної війни // Вогник. — 1948. — № 28. — С. 9.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Харитонов Пётр Тимофеевич.
  • Твои Герои Ленинград — Харитонов Петр Тимофеевич.
  • Харитонов П. Т. у самолётов в 103 ГИАП
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Харитонов_Петро_Тимофійович&oldid=40535723