Перейти до вмісту

Хейліт

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Хейліт — це медичний стан, що характеризується запаленням губ. Запалення може охоплювати шкіру навколо рота, червону облямівку або слизову оболонку губ.[1] Слизова губ менш вразлива до запалення та алергічних реакцій.[1]

Хейліт є загальним терміном, існує багато відомих типів і різних причин цього явища. Залежно від початку і перебігу хейліт буває гострим і хронічним.[2] Більшість хейлітів спричинені зовнішними факторами, такими як сухість і тривале перебування на сонці.[2]

Потріскані губи

[ред. | ред. код]
Фотографічне порівняння: 1) афти — всередині рота, 2) губного герпесу, 3) ангулярного хейліту та 4) потрісканих губ.[3]

Простий або звичайний хейліт[4][5] характеризується тріщинами та лущенням шкіри губ і є одним із найпоширеніших типів хейліту.[4][6] Хоча уражатися можуть обидві губи, частіше страждає нижня губа.[6] Також при розтягуванні губ може спостерігатися печіння або утворення великих хворобливих тріщин. Хронічний простий хейліт може прогресувати до утворення кірки та кровотечі.[4]

Дерматит облизування губ, широко відомий як періоральний дерматит, у молодих чоловіків зі звичкою облизувати губи. Зверніть також увагу на глибокі тріщини на губах.

Контрінтуітивно, постійне облизування губ спричиняє їх висихання та подразнення, і зрештою слизова оболонка тріскається.[2] Губи більш схильні до висихання в холодну суху погоду. Травні ферменти, присутні в слині, також можуть подразнювати губи, а випаровування води зі слини позбавляє їх вологи.[7]

Еритема, що поширюється на навколоротову шкіру.

Деякі діти мають звичку смоктати та жувати нижню губу, викликаючи поєднання хейліту та чітко обмеженої періоральної еритеми.[2]

Лікування за допомогою бар'єрних лубрикантів, таких як мазь для губ або вазелін зазвичай успішне.[4] Ланолін медичного класу прискорює загоєння і використовується в деяких продуктах для відновлення губ.

Актинічний хейліт

[ред. | ред. код]

Актинічний хейліт, який також називають «сонячним хейлозом», є результатом хронічного надмірного впливу ультрафіолетового випромінювання сонця. Зазвичай це відбувається на нижній губі, яка стає сухою, лущиться і зморшкувата на вигляд, сіро-білого кольору.[8] Це явище особливо часто зустрічається у людей зі світлим типом шкіри, які живуть у країнах з сонячним кліматом (наприклад, австралійці європейського походження), а також у людей, які проводять багато часу на вулиці.[9] Існує невеликий ризик того, що актинічний хейліт може розвинутися в плоскоклітинний рак у довгостроковій перспективі[8]. Рак губи зазвичай помічають рано і, отже, він має сприятливий прогноз порівняно з раком порожнини рота в цілому.

Ангулярний хейліт

[ред. | ред. код]
Ангулярний хейліт — запалення кута рота

Ангулярний хейліт (ангулярний стоматит, також відомий як хейлоз, народна назва «заїда») — це запалення одного або обох кутів рота.[8] Це досить поширений стан, і часто вражає людей похилого віку.

Існує багато можливих причин, включаючи дефіцит харчування (заліза, вітамінів групи В, фолієвої кислоти), контактну алергію,[10] інфекції (Candida albicans, Staphylococcus aureus або β-гемолітичний стрептокок) і беззубість (часто з надмірним закриттям порожнини рота та супутнім стоматитом, пов'язаним із протезуванням) та інші.

Екзематозний хейліт

[ред. | ред. код]

Екзематозний хейліт, який також називають «губним дерматитом»,[11] — це різноманітна група розладів, причина яких часто невідома.[1] Хронічні екзематозні реакції складають більшість випадків хронічного хейліту.[1]

Він поділяється на ендогенний (через вроджені особистості) та екзогенне (коли він спричинений зовнішнім фактором). Основною причиною ендогенного екзематозного хейліту є атопічний хейліт (атопічний дерматит), а основними причинами екзогенного екзематозного хейліту є контактний хейліт подразнення (наприклад, спричинений звичкою облизувати губи) та алергічний контактний хейліт. Останній характеризується сухістю, тріщинами, набряком і утворенням кірок.[12] Він частіше вражає жінок, ніж чоловіків, у співвідношенні приблизно 9:1.[13]

Патч-тест

Найчастішою причиною алергічного контактного хейліту є косметика для губ, у тому числі помади та бальзами, а потім зубні пасти.[13] У деяких випадках алергію на губну помаду важко діагностувати, оскільки хейліт може розвинутися навіть без помади. Натомість навіть незначного впливу, наприклад поцілунку людини, яка носить помаду, достатньо, щоб викликати цей стан.[9]

Хейлітом може проявлятися алергія на перуанський бальзам. Алергія на метал, дерево або інші компоненти може спричинити хейліт у музикантів, особливо тих, хто грає на дерев'яних та мідних духових інструментах[14], наприклад, так званий «хейліт кларнетиста»[15] або «хейліт флейтиста».[16] «Пігментний контактний хейліт» — це один із видів алергічного хейліту, при якому розвивається коричнево-чорне забарвлення губ.[17]Для визначення речовини, що викликає алергічний контактний хейліт використовується патч-тест.[18][19]

Інфекційний хейліт

[ред. | ред. код]

Інфекційний хейліт[20] спричиняється інфекційним захворюванням. Іноді використовуються терміни «кандидозний хейліт»[21] і «бактеріальний хейліт»[22], що позначає залучення організмів Candida та видів бактерій відповідно. Термін «хейлокандидоз» описує ексфоліативні (з лущенням) ураження губ і шкіри навколо губ і викликається поверхневою кандидозною інфекцією внаслідок хронічного облизування губ.[23] Імпетиго (спричинене Streptococcus pyogenes та/або Staphylococcus aureus) може проявлятися у вигляді ексфоліативного хейліту.[23]

Herpes labialis (губний герпес) є поширеною причиною інфекційного хейліту.[16] Ураження, викликане рецидивом латентної інфекції простого герпесу, може виникнути в куточку рота і бути помилково прийнято за інші причини ангулярного хейліту. Насправді це герпес на губах, який іноді називають «простим кутовим герпесом».[24]

Гранулематозний хейліт

[ред. | ред. код]

Орофаціальний гранулематоз — це збільшення губ внаслідок утворення неказеозного гранулематозного запалення, яке перешкоджає лімфатичному дренажу м'яких тканин ротово-лицьової області, викликаючи лімфедему. По суті, гранулематозний хейліт відноситься до набряку губ, який супроводжує цей стан. Може спостерігатися «середній хейліт», який є тріщиною по середній лінії губ через збільшення губ.[25] Ангулярний хейліт також може бути пов'язаний з орофаціальним гранулематозом.

Пов'язаним захворюванням є синдром Мелькерссона–Розенталя — тріада паралічу обличчя, хронічного набряку губ і тріщини язика.[26] «Хейліт Мішера»[27] і «гранулематозний макрохейліт»[28] є синонімами гранулематозного хейліту.

Хейліт, пов'язаний з ліками (лікарський)

[ред. | ред. код]

Поширеними причинами хейліту, пов'язаного з прийомом ліків, є етретинат, індинавір, інгібітори протеази, вітамін А та ізотретиноїн (ретиноїдний препарат).[8][29] До рідкісних причин належать аторвастатин, бусульфан, клофазімін, кломіпрамін, ціанкобаламін, золото, метилдопа, псораленс, стрептоміцин, сульфасалазин і тетрациклін.[8] Захворювання, яке називається «виразка губи, спричинена прийомом ліків», описується як хворобливі або чутливі, чітко визначені виразки губи без ущільнення.[12] Це результат перорального прийому ліків, і воно зникає, коли прийом лікарських засобів припиняється.[30]

Ексфоліативний хейліт

[ред. | ред. код]

Також називається «exfoliativa cheilitis» або «tic de levres»,[8] — це незвичайне[21] запальне захворювання червоної облямівки губ, яка стає болючою і покривається кіркою.[31] Відбувається безперервне утворення та десквамація (відшарування) товстих коричневих лусочок кератину.[9][21] Кератиновий шар епідермісу губ росте та відмирає швидше, ніж зазвичай, і при цьому лущиться. Коли ці лусочки видаляються, під ними виявляється губа нормального вигляду[21], хоча можуть спостерігатися еритема та набряк.[31] Захворювання досі не пов'язується з якоюсь конкретною причиною. Рідко винні інфекції.[31] У деяких людей це явище пов'язано зі стресом, тривогою, депресією або розладами особистості.[9][31] В одному звіті 87 % людей мали певну форму психічного розладу, а 47 % мали дисфункцію щитовидної залози, що, у свою чергу, може спричинити такі психічні захворювання, як депресія.[23]

Вважається, що деякі випадки ексфоліативного хейліту мають штучне пошкодження, що називається «фіктивним хейлітом» або «артифактним хейлітом»[20][21][23][24] і пов'язане зі звичками колупання або облизування губ.[31] Проявами є поява кірочок і виразок, викликаних повторюваним жуванням і смоктанням губ.[20] Деякі вважають звичне облизування або колупання губ формою нервового тику.[8] Цю звичку іноді називають словом perlèche («перлеш»), що походить від французького слова pourlècher («облизувати губи»).[24] Фіктивний хейліт значно частіше зустрічається у молодих жінок.[20][23]

Ексфоліативний хейліт також пов'язують із ВІЛ/СНІДом.[23] Лікування полягає переважно у зволоженні губ і застосуванні місцевих кортикостероїдів, починаючи від гідрокортизону і закінчуючи клобетазолом. Також були повідомлення про місцеве застосування такролімусової мазі.[12]

Подібним чином виглядає псоріаз губ, що важливо враховувати під час діагностики.

Залозистий хейліт

[ред. | ред. код]

Залозистий (гляндулярний) хеліт — це рідкісне запальне захворювання малих слинних залоз, зазвичай нижньої губи, яка виглядає набряклою і вивернутою.[12] Також можуть бути виразки, кірки, абсцеси. Це набутий розлад, але його причина невідома.[32] Можливі причини включають сонячне світло, куріння, сифіліс, погану гігієну ротової порожнини та генетичні фактори.[23] Отвори проток малої слинної залози запалюються і розширюються, з проток можуть спостерігатися слизисто-гнійні виділення. Попередня класифікація пропонувала розділити хейліт на 3 типи залежно від тяжкості, з пізнішими стадіями, що включають вторинну бактеріальну інфекцію та збільшення виразки, нагноєння та набряку: тип 1, простий; тип 2, поверхнево-гнійний («хвороба Бельца»); і тип 3, глибокий гнійний («cheilitis glandularis epostemetosa»). Гландулярний хейліт зазвичай виникає у чоловіків середнього та літнього віку та несе ризик злоякісної трансформації в плоскоклітинний рак (від 18 % до 35 %).[23] Тому профілактичне лікування, таке як верміліонектомія («голиння губ»), є лікуванням вибору.[23]

Плазмоклітинний хейліт

[ред. | ред. код]

Плазмоклітинний хейліт є дуже рідкісним проявом захворювання, яке зазвичай виникає на яснах (плазмоклітинний гінгівіт) або іноді на язиці.[33] Плазмоклітинний хейліт виглядає як чітко визначена інфільтрована темно-червона бляшка з поверхневим лакоподібним блиском.[12] Плазмоклітинний хейліт зазвичай вражає нижню губу.[33] Губи виглядають сухими, атрофічними і мають тріщини.[23] Іноді також присутній ангулярний хейліт.[23]

Інші причини

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Schena, D; Fantuzzi, F; Girolomoni, G (Nov–Dec 2008). Contact allergy in chronic eczematous lip dermatitis. European Journal of Dermatology. 18 (6): 688—92. doi:10.1684/ejd.2008.0520 (неактивний 1 November 2024). PMID 18955202.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із неактивним DOI станом на листопад 2024 (посилання)
  2. ↑ а б в г Braun-Falco, O. (2000). Dermatology : with 281 tables (вид. 2., completely rev.). Berlin [u.a.]: Springer. с. 1166. ISBN 9783540594529.
  3. ↑ Dorfman, J. The Center for Special Dentistry. Архів оригіналу за 1 серпня 2015..
  4. ↑ а б в г Thappa, Devinder Mohan (2012). Clinical pediatric dermatology. Noida, Uttar Pradesh, India: Elsevier. ISBN 9788131231555.
  5. ↑ Bork, Konrad (1996). Diseases of the oral mucosa and the lips (вид. English). Philadelphia, Pa. [u.a.]: Saunders. с. 10. ISBN 9780721640396.
  6. ↑ а б Cohen, Bernard A. (2013). Pediatric Dermatology (вид. Fourth). Elsevier Health Sciences. с. Chapter 9.2. ISBN 9781455737956.
  7. ↑ Kunin, Audrey. Chapped Lips. DERMAdoctor. Архів оригіналу за 20 березня 2012.
  8. ↑ а б в г д е ж Scully C (2013). Oral and maxillofacial medicine : the basis of diagnosis and treatment (вид. 3rd). Edinburgh: Churchill Livingstone. с. 182, 183, 223—225, 401. ISBN 9780702049484.
  9. ↑ а б в г Tyldesley's Oral medicine (вид. 5th). Oxford: Oxford University Press. 2003. с. 66. ISBN 978-0192631473.
  10. ↑ Angular Cheilitis, Part 1: Local Etiologies (PDF). www.skinandallergynews. Архів оригіналу (PDF) за 16 грудня 2013. Процитовано 21 квітня 2014.
  11. ↑ Dyall-Smith, Delwyn. Eczematous cheilitis on DermNet NZ. New Zealand Dermatological Society Incorporated. Процитовано 26 серпня 2013.
  12. ↑ а б в г д James, William D.; Berger, Timothy G. та ін. (2006). Andrews' Diseases of the Skin: Clinical Dermatology. Saunders Elsevier. с. 795—797. ISBN 978-0-7216-2921-6.
  13. ↑ а б Lim, SW; Goh, CL (December 2000). Epidemiology of eczematous cheilitis at a tertiary dermatological referral centre in Singapore. Contact Dermatitis. 43 (6): 322—6. doi:10.1034/j.1600-0536.2000.043006322.x. PMID 11140381.
  14. ↑ Dyall-Smith, Delwyn. Contact cheilitis and other reactions involving the lips of musicians on DermNet NZ. New Zealand Dermatological Society Incorporated. Процитовано 26 серпня 2013.
  15. ↑ Ruiz-Hornillos, FJ; Alonso, E; Zapatero, L; Pérez, C; Martínez-Molero, I (April 2007). Clarinetist's cheilitis caused by immediate-type allergy to cane reed. Contact Dermatitis. 56 (4): 243—5. doi:10.1111/j.1600-0536.2007.00976.x. PMID 17343632.
  16. ↑ а б в г Handbook of occupational dermatology. Berlin: Springer. 2000. с. 258. ISBN 978-3540640462.
  17. ↑ Dyall-Smith, Delwyn. Pigmented contact cheilitis on DermNet NZ. New Zealand Dermatological Society Incorporated. Процитовано 26 серпня 2013.
  18. ↑ Alexander A. Fisher (2008). Fisher's Contact Dermatitis. PMPH-Usa. ISBN 9781550093780. Процитовано 21 квітня 2014.
  19. ↑ Delwyn Dyall-Smith (26 січня 2014). Allergic contact cheilitis. DermNet NZ. Процитовано 21 квітня 2014.
  20. ↑ а б в г Aydin, Erdinc; Gokoglu, Ozgur; Ozcurumez, Gamze; Aydin, Hakan (1 січня 2008). Factitious cheilitis: a case report. Journal of Medical Case Reports. 2 (1): 29. doi:10.1186/1752-1947-2-29. PMC 2266766. PMID 18226274.
  21. ↑ а б в г д Daley, TD; Gupta, AK (April 1995). Exfoliative cheilitis. Journal of Oral Pathology & Medicine. 24 (4): 177—9. doi:10.1111/j.1600-0714.1995.tb01161.x. PMID 7540205.
  22. ↑ Q. Ashton Acton (2013). Stomatitis: New Insights for the Healthcare Professional: 2013 Edition: ScholarlyBrief. ScholarlyEditions. ISBN 9781481662260.
  23. ↑ а б в г д е ж и к л м н Oral & maxillofacial pathology (вид. 2nd). Philadelphia: W.B. Saunders. 2002. с. 141, 142, 163, 689, 713. ISBN 978-0721690032.
  24. ↑ а б в Park, KK; Brodell, RT; Helms, SE (June 2011). Angular cheilitis, part 1: local etiologies (PDF). Cutis; Cutaneous Medicine for the Practitioner. 87 (6): 289—95. PMID 21838086. Архів оригіналу (PDF) за 16 грудня 2013. Процитовано 26 серпня 2013.
  25. ↑ Leão, JC; Hodgson, T; Scully, C; Porter, S (15 листопада 2004). Review article: orofacial granulomatosis. Alimentary Pharmacology & Therapeutics. 20 (10): 1019—27. doi:10.1111/j.1365-2036.2004.02205.x. PMID 15569103.
  26. ↑ Rose, AE; Leger, M; Chu, J; Meehan, S (15 жовтня 2011). Cheilitis granulomatosa. Dermatology Online Journal. 17 (10): 15. doi:10.5070/D39TB7P0FP. PMID 22031641.
  27. ↑ Oudrhiri, L; Chiheb, S; Marnissi, F; Zamiati, S; Benchikhi, H (2012). Successful treatment of Miescher's cheilitis in Melkersson-Rosenthal syndrome with betamethasone injections and doxycycline. The Pan African Medical Journal. 13: 75. PMC 3567407. PMID 23397029.
  28. ↑ Khadir, K; Hali, F; Tirhazouine, I; Zamiati, S; Laraqui, A; Lakhdar, H; Benchikhi, H (January 2013). [Granulomatous macrocheilitis: 19 cases]. Annales de Dermatologie et de Vénéréologie. 140 (1): 56—8. doi:10.1016/j.annder.2012.10.597. PMID 23328362.
  29. ↑ Amichai, Boaz; Shemer, Avner; Grunwald, Marcelo H. (2006). Low-dose isotretinoin in the treatment of acne vulgaris. Journal of the American Academy of Dermatology. 54 (4): 644—646. doi:10.1016/j.jaad.2005.11.1061. PMID 16546586.
  30. ↑ Mackie, BS (February 1967). Drug-induced ulcer of the lip. The British Journal of Dermatology. 79 (2): 106—10. doi:10.1111/j.1365-2133.1967.tb11465.x. PMID 6019100.
  31. ↑ а б в г д Clinical oral medicine and pathology. New York: Humana Press. 2010. с. 47, 48, 144. ISBN 978-1-60327-519-4.
  32. ↑ Rapini, Ronald P.; Bolognia, Jean L.; Jorizzo, Joseph L. (2007). Dermatology: 2-Volume Set. St. Louis: Mosby. с. 1052. ISBN 978-1-4160-2999-1.
  33. ↑ а б Janam, P; Nayar, BR; Mohan, R; Suchitra, A (January 2012). Plasma cell gingivitis associated with cheilitis: A diagnostic dilemma!. Journal of Indian Society of Periodontology. 16 (1): 115—9. doi:10.4103/0972-124X.94618. PMC 3357019. PMID 22628976.
  34. ↑ Chi, AC; Neville, BW; Krayer, JW; Gonsalves, WC (1 грудня 2010). Oral manifestations of systemic disease. American Family Physician. 82 (11): 1381—8. PMID 21121523.
  35. ↑ Jeske, Arthur H. Drugs in Dentistry by Mosby (вид. 10th). Elsevier India. с. 22. ISBN 9788131229064.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хейліт&oldid=45279368