Хмарук Петро Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хмарук Петро Андрійович
KhmarukPomynkySvicha.jpg
Свіча на поминках Петра Хмарука
Ім'я при народженні Хмарук Петро Андрійович
Псевдо Петро Аніщенко-Хмарук
Народився 3 січня 1943(1943-01-03)
Київ
Помер 28 листопада 2008(2008-11-28) (65 років)
Київ
·рак
Поховання Лісове кладовище
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність політик
Партія УНА
Конфесія православний

Петро́ Андрі́йович Хмару́к (Аніщенко-Хмарук, *3 січня 1943 — †28 листопада 2008) — український політик та громадський діяч. Учасник підпілля ОУН у радянські часи. Вісім раз засуджувався до позбавлення волі, провів за ґратами 28 років. Ініціатор численних страйків ув'язнених у радянських концтаборах.

Член Проводу та один із засновників УНА-УНСО. Правоохоронними органами вважався кримінальним авторитетом[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 3 січня 1943 року у Києві. Родина мешкала на вул. Північній (Святошин).

Підпільна та кримінальна діяльність[ред. | ред. код]

З 16 років професійний революціонер, згодом — невловимий керівник антирадянського підпілля на Київщині (кінець 60-х рр.), відомий публіцист. За його затримання КДБ тричі призначав винагороду.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

На виборах 1994 року балотувався до Верховної ради України.

Смерть і похорон[ред. | ред. код]

Помер 28 листопада 2008 у Києві внаслідок хвороби (раку). 1 грудня 2008 похований на Лісовому кладовищі.

«Схильний до втечі…»[ред. | ред. код]

«Схильний до втечі» - як пише про кращих
на справах засуджених оперчастина
Він вісім судимостей мав за плечима
Схильний попадатися, він знову сів вкінці
І радісно світив крізь окуляри золоті
Дитячими наївними очима.
І він казав: для щастя
Потрібно тільки це –
Зброя, транспорт, зв'язок.
І все!

«Схильний до втечі» - здатний до смерті.
Наружка нахабна, повістка в конверті
В карному кодексі сотні статей
Тисячі тюрем, мільйони людей:
Свідки, терпіли, сучня, мусора.
Зла так багато, так мало добра
Віра, надія і добрий урок:
Зброя, транспорт, зв'язок.

Ти «схильний до втечі»? Що скажуть за тебе
Мєнти в протоколах і ангели в небі?
Чи стіни пробиті, чи ґрати відкриті,
Чи здобич на волі, чи пайка в кориті,
Чи доля достойна і щастя дитяче
У нирках сміється, в печінці заплаче…
Смерть має косу і нас нею косить.
Ми – зброю, транспорт, зв'язок,
І досить![2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Підпілля і є кримінал.
  2. Вірш Дмитра Корчинського на смерть Петра Хмарука.

Джерела та посилання[ред. | ред. код]