Корчинський Дмитро Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Олександрович Корчинський
Dmytro Korchynskyy (cropped).JPG
Дмитро Корчинський
Народився 22 січня 1964(1964-01-22) (58 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність письменник, політик, громадський діяч, журналіст
Відомий завдяки співзасновник УНСО
засновник партії Братство
Alma mater Національний університет харчових технологій і Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Знання мов українська
Учасник Придністровська війна, війна в Абхазії, Перша чеченська війна і Війна на сході України
Партія УНА-УНСО (1991 — 1998)
Братство (з 2004)
Конфесія Українська православна церква — Київський патріархат
У шлюбі з Корчинська Оксана Анатоліївна
Нагороди Орден Республіки (ПМР)

Дмитро́ Олекса́ндрович Корчи́нський (нар.22 січня 1964, Київ, Українська РСР, СРСР) — український політик, громадський діяч, письменник та журналіст-телеведучий. Сам себе називає філософом та професійним провокатором.[1]

Засновник та беззмінний лідер політичної партії «Братство», що себе репрезентує як: «Партія Ісуса Христа, Націонал-Християнська Мережа — революційна християнська спільнота».[2]

Освіта[ред. | ред. код]

Діяльність[ред. | ред. код]

Корчинський на «Еклезії». 2019 рік

Дмитро Корчинський відомий співпрацею з ідеологом рашизму Олександром Дугіним.[5][6][7], учасник численних збройних конфліктів за межами України, як на стороні Росії (Придністров'я, колишня Югославія) так і проти неї (Чечня, Грузія). На думку деяких дослідників є професійним провокатором, що співпрацює зі спецслужбами.[8][9][10]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

З часів заснування у 2004 році правоцентристсько партії «Братство» деякі українські журналісти стверджували нібито «Братство» Корчинського це проєкт Москви, який фінансується представником інтересів Росії в Україні Віктором Медведчуком.[11][12], Однак, сам Корчинський завжди заперечував звинувачення журналістів «у фінансуванні його проєктів Москвою» й вказував самого себе як основне джерело фінансування партії «Братство»; так у 2019 в інтерв'ю журналістці Яніні Соколовій він іронічно-саркастично заявив «що фінансує партію Братство коштом своїх кишенькових заощадженнях на сніданках», бо як він згодом роз'яснив «партія Братство — це дуже маленька організація яка не потребує значних фінансових вливань».[13]

1980—2000 роки[ред. | ред. код]

  • 1985—1987 — служба в армії.[14]
  • 1987—1988 — учасник громадського об'єднання «Українська Гельсінська спілка» (УГС), студентських опозиційних об'єднань «Український культурологічний клуб», «Громада».[15]
  • 1989 — один із фундаторів і керівників «Спілки незалежної української молоді» (СНУМ). Брав участь в організації перших масових антикомуністичних акцій у Києві: екологічні, антивоєнні мітинги. Неодноразово затримувався і піддавався адміністративному арешту за політичну активність.
  • 1990 — один із засновників і лідерів громадської організації «Українська міжпартійна асамблея» (згодом — «Українська національна асамблея» (УНА). Брав участь у заснуванні «Української народної самооборони» (УНСО). Учасник локальних конфліктів з політичних мотивів (Придністров'я, Абхазія, Чечня). Засновник радикальної організації «Щит Батьківщини».
  • 1998 — організатор серії акцій в Одесі на захист місцевого самоврядування.
  • Засновник і Президент громадської організації «Інститут проблем регіональної політики і сучасної політології» (від 1999).

2000—2012 роки[ред. | ред. код]

З мером Одеси Едуардом Гурвіцем

З УНА-УНСО був виключений.[16] 2002 року заснував політичну партію «Братство». Організатор акцій «Братства» у Києві та Одесі.

Під час акцій «Україна без Кучми» підтримував Юлію Тимошенко.

У 2001—2004 роках — ведучий телепрограм «Pro et contra» (ТЕТ), «Подвійний доказ» та «Проте» («1+1»).

У президентських виборах 2004 року Дмитро Корчинський брав участь як кандидат. Подавати документи на реєстрацію до Центральної виборчої комісії приїхав на бронетранспортері (орендованому на кіностудії ім. Довженка).[17]

Після першого туру став на бік Віктора Януковича.[16] В інтерв'ю Андрієві Шевченку пояснив свою позицію щодо Ющенка:

« Тому що це найбільша ілюзія. Він найбільш небезпечний, тому що крім всього, що він представляє бюрократичну верхівку, він є іще ілюзією. Ця влада нам говорить – ви незадоволені життям, не треба будувати барикаду, не виходьте бунтувати. Навпаки, проголосуйте за опозицію. Якого класного, солодкого Ющенка ми вам підтасували тут. Оце, оце позиція влади. Нам не подобається солодка підстава. Потрібно, щоб люди зрозуміли – сподівань немає. Стіна. Все. Якщо вам не подобається, ідіть до нас в страйком. Не йдіть голосувати за Ющенка. «

[18]

Після перемоги Віктора Ющенка «Братство» Корчинського об'єдналося з ідеологічно чужою Прогресивно-соціалістичною партією Наталії Вітренко та виступало проти руху нової влади до НАТО та зближення із США та ЄС.[16] За словами Корчинського, до їх новоутвореної опозиції мали приєднатися Партія регіонів та СДПУ(о).[19]

Разом з Олександром Дугіним та Наталією Вітренко входив до Вищої Ради «Міжнародного Євразійського Руху». Через антиукраїнську діяльність цієї організації «Братство» Дмитра Корчинського оголосило у жовтні 2007 року про припинення співпраці з нею.[20]

У 2009—2010 роках — ведучий телепрограми «Четверта влада» (ТРК Київ).

2013—2014 роки[ред. | ред. код]

30 листопада 2013 року, під час протестів Євромайдану, на офіційному сайті Всеукраїнської політичної партії «Братство» був опублікований заклик «Всі — на повстання!».[21][22] Зранку 1 грудня Корчинський також закликав до «Хрестового походу на Банкову».[22]

Того ж дня, за попереднім повідомленням МВС, понад 300 «радикально налаштованих» членів організації «Братство», на чолі з Корчинським, брали участь у спробі «штурму» Адміністрації Президента,[22][23] в ході якого заворушники кидали в міліцію каміння, бруківку, димові та вогняні шашки (фаєри), два коктейлі Молотова, петарди, застосовували сльозогінний газ,[24] били міліціонерів кийками та ланцюгом, а також намагалися відтіснити кордон міліції навантажувачем Longgong CDM833 (який у ЗМІ називали «бульдозером»)"[25][26][27].

На той час опозиційні політики називали штурм провокацією, вигідною для провладних та проросійських сил.[22][28] Сам Корчинський, який був присутнім при штурмі (на одній зі світлин видно, що він стоїть на навантажувачі в центрі штурму[29]), заперечував свою причетність до його організації, однак назвав заворушників «найкращими людьми, кращою частиною української молоді».[24] Незабаром МВС повідомило, що Дмитра Корчинського нема серед підозрюваних в організації сутички[29].

Але вже 5 грудня київська прокуратура оголосила підозру за ст. 294 Кримінального кодексу України щодо організації масових заворушень на Банковій 1 грудня. Корчинського оголошено в розшук.[30] Згідно з даними ТСН він одразу ж після штурму на Банковій виїхав за кордон.[31]

15 грудня 2013, згідно з заявою начальника Департаменту карного розшуку Василя Паскала, Корчинський був оголошений в міжнародний розшук:

Я впевнений, що найближчим часом місцезнаходження цієї особи буде встановлено... Також у нас є інформація, що окремі члени організації Корчинського — це 15 осіб, проживали у нього в офісі, він використовував цих осіб під час проведення найбільш радикально налаштованих акцій.

Проте на сайті Інтерполу прізвище Корчинського виявити не вдалося.[32]

Такі організатори (сутичок), як Корчинський, на сьогодні перебувають за кордоном[33],
— начальник Головного слідчого управління МВС Микола Чинчін

Він відзначив, що Корчинський має можливість ховатися від слідства за кордоном, а молоді хлопці, які під його керівництвом чинили безлади, перебувають в Україні і будуть нести карну відповідальність[33].

5 лютого 2014 року Дмитро Корчинський був затриманий у Ізраїлі, але у МВС України його терміново зняли з міжнародного розшуку і передали документи в Ізраїль. Після цього лідера Братства відпустили[34][35]. 6 лютого він заявив про намір «з вірою у благодатність амністії» повернутися до України[36].

В грудні 2014 року дав інтервью  телевізійній програмі "Секретні матеріалии" з приводу активістів Євромайдану. Які вимагали розслідування військових злочинів скоєних спеціальними підрозділами російських сил проти активістів Євромайдану. Серед активістів, про яких давав експертну оцінку Дмитро Корчинський був покійний Роман Тарасович Ратушний.

2014—2016 роки[ред. | ред. код]

Після початку російсько-української війни одним з перших оголосив про початок спротиву окупантам[37], воював другим номером гранатометника в складі добровольчого спецбатальйону МВС Свята Марія до 2016 року.

2016 — донині[ред. | ред. код]

2016 року під керівництвом Дмитра Корчинського створено інтернет-канал «Всесвітньо-Броварське Телебачення»[38][39]. Пізніше він повідомив, що цей канал заблокував Ґуґл на вимогу заявників із РФ.

З 2019 виступає на міжконфесійних молитовних зборах християн «Еклезія».

Після виборів президента Корчинський відкрито критикує Зеленського[40][41].

У жовтні 2019 року нагороджений церковною нагородою від митрополита Олександра (Драбинко).

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Корчинський є автором ряду філософсько-політологічних есе та посібників, зокрема посібника з сучасної політології «Війна у натовпі» (1997; 1999, 2020)[42] та «Авторитарна альтернатива» (1998).[43] Після виходу посібника «Авторитарна альтернатива» у 1998 році Інститут проблем регіональної політики та сучасної політології рекомендував цей посібник не лише студентам та викладачам університетів, а й держслужбовцям, та курсантам та офіцерам Збройних Сил України.[44]

Корчинський також є автором поетичної збірки «Філософія смути» (1998, 2003, 2013) та прозово-поетичного кобзаря «Революція от кутюр» (2004). Окрім поезії, Корчинський є знаним українським романістом та драматургом: він є автором романів «Сяючий шлях» (2016), «Естетика жебрацтва» (2018), «Прочани вночі» (2019) та «Протоколи загублених снів» (2020), а також п'єс «Посттравматична рапсодія» (2016)[45], «Віденська кава» (2018), та «В. О. П.» (2019).

Есе[ред. | ред. код]

  • «Революція спільнот» (Київ: б/в; 1996 ISBN відсутній)
  • «Викликаю вогонь на себе» (Київ: б/в; 1998; ISBN 966-558-008-6)
  • «Це і Воно» (Київ: б/в; 2001; ISBN відсутній)[46]

Посібники[ред. | ред. код]

Поетичні збірки[ред. | ред. код]

  • «Філософія смути» (Київ: б/в; 1998; ISBN відсутній)
    • (2-ге вид., доповнене) «Філософія смути» (Київ: Зелений пес; 2003; ISBN 966-7831-43-4)
    • (3-тє вид., доповнене) «Філософія смути» (Київ: Крок; 2013; ISBN 978-617-692-123-3)
  • «Поезії» (Улан-Уде: Дацан Іволгіньски; 2000; ISBN відсутній)
  • «Революція от кутюр» (Київ: Грот; 2004; ISBN 966-95891-3-4)

П'єси[ред. | ред. код]

  • «Посттравматична рапсодія» (2016)
  • «Віденська кава» (2018)
  • «В. О. П.» (2019)
  • збірка п'єс «Три п'єси»: «Постравматична рапсодія», «Взводний опорний пункт» (В. О. П.) та «Віденська кава» (Київ: Zалізний тато; 2019; ISBN 978-617-7653-11-9)
  • «Після» (2020)

Романи[ред. | ред. код]

Релігійні, філософські та політичні погляди[ред. | ред. код]

За політичними вподобаннями Корчинський вважає себе прихильником націоналістичних поглядів.[51][52] Серед релігійних переконань Корчинський вважає себе прихильником християнських поглядів. Він є прихильником християнської революції і великим пошановувачем хрестопоходів.[53][54] У філософії Корчинський вважає себе прихильником давньогрецьких філософських поглядів.[55] Загалом, Корчинський вважає себе насамперед філософом[56][13] і вже опісля політиком та літератором. Корчинський загалом є великим пошановувачем філософії, й окрім іншого, неодноразово закликав українців створювати «філософські гуртки».[11] Саме тому сам Корчинський у 2020 році також створив філософську школу у Києві під назвою «Neoplatonik», у якій він з 2020 року викладає разом іншим українським філософом Сергієм Форкошем.[57]

На виборах Президента України 2019 року Корчинський висловив підтримку Петру Порошенку.[58]

Родина[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. лідер „Братства” Дмитро Корчинський. Архів оригіналу за 2 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022. 
  2. БРАТСТВО Партія Ісуса Христа. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 21 червня 2022. 
  3. Цитата: «Колись мій дід викладав тут економіку, згодом його закінчив мій батько і натурально впихнули туди і мене, і я з великими труднощами провчився два курси на факультеті „Промислова теплоенергетика“. Потім втік.» [1] [Архівовано 1 червня 2014 у Wayback Machine.]
  4. Цитата: «Я не закінчив історичний факультет, я закінчив перший курс історичного факультету, а потім з'ясувалося, що робити історію значно цікавіше, ніж її вивчати.» З інтерв'ю з Дмитром Корчинським — [2] [Архівовано 18 липня 2010 у Wayback Machine.]
  5. ДМИТРО КОРЧИНСЬКИЙ. ТОКСИЧНА СПІВПРАЦЯ. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 4 травня 2022. 
  6. «Блазні, які перефарбувалися». Професор Києво-Могилянки про експертів зі ЗМІ Медведчука — інтерв'ю. Архів оригіналу за 13 травня 2022. Процитовано 4 травня 2022. 
  7. Евразийские неправительственные организации — как симметричный ответ «оранжевой чуме»
  8. Корчинский — сексот КГБ-ФСБ и профессиональный провокатор. Архів оригіналу за 8 травня 2021. Процитовано 4 травня 2022. 
  9. Політолог розповів про зв'язок Корчинського з Росією. Архів оригіналу за 24 квітня 2022. Процитовано 4 травня 2022. 
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 24 травня 2022. 
  11. а б Дмитро Лиховій. Першими старт у передвиборчій медіа-кампанії взяли грошовиті партії «другого ешелону». Чи це їм допоможе? // Україна молода (через Українську правду), 01.09.2005.
  12. Соболєв: Корчинський завжди був пов'язаний з Медведчуком // Свобода слова, ICTV, 02.12.2013.
  13. а б Дмитро Корчинський, філософ: Війна має завершитись на руїнах Кремля. Youtube-канал 5 каналу. 13 квітня 2019
  14. Корчинський, Дмитро (1999). Війна у натовпі. «Амадей». ISBN 966-95281-5-1. 
  15. Корчинський Дмитро Олександрович. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 23 листопада 2019. 
  16. а б в Володимир Ар'єв. Скінхеди з «Братства» Корчинського [Архівовано 17 листопада 2017 у Wayback Machine.] // «Закрита Зона», 5 канал (через Українську правду), 26.04.2005.
  17. Корчинський-«сатаніст» приїхав у ЦВК на броньовику [Архівовано 16 травня 2015 у Wayback Machine.] // Українська правда, 19.07.2004.
  18. https://detector.media/withoutsection/article/5901/2004-07-23-dmitro-korchinskiivi-znaete-yushchenka-tsikavishe-kritikuvati-tomu-shcho-shchodo-nogo-e-ilyuzii-ya-ne-zustrichavsya-z-ilyuziyami-stosovno-medvedchuka-yanukovicha-prosto-nema-shcho-kritikuvati/%7C Дмитро Корчинский: «Ви знаєте, Ющенка цікавіше критикувати, тому що щодо нього є ілюзії. Я не зустрічався з ілюзіями стосовно Медведчука, Януковича. Просто нема що критикувати»
  19. Корчинський і Вітренко створюють народну опозицію і запрошують усіх без винятку [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Корреспондент.net, 23.02.2005.
  20. Братство виходить із Міжнародного Євразійського руху. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 5 лютого 2012. 
  21. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 6 грудня 2013. 
  22. а б в г Продажные патриоты и агентура спецслужб. Кто организовал «кровавое воскресенье» [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.] // CRIME.in.ua, 02.12.2013.
  23. До безладів на Банковій причетні понад 300 членів «Братства» — МВС [Архівовано 10 грудня 2013 у Wayback Machine.] // УНН, 01.12.2013.
  24. а б Дмитро Корчинський: Штурмували Адміністрацію не провокатори, а найкращі люди країни [Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Главком, 01.12.2013.
  25. Пряме включення подій, що відбувались на Банковій [Архівовано 5 червня 2014 у Wayback Machine.] // ТСН, 01.12.2013.
  26. Коктейли «Молотова» на Банковой [Архівовано 4 грудня 2013 у Wayback Machine.] // 112.ua, 01.12.2013.
  27. Илья Варламов. Штурм Администрации президента, Киев [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.] (фото) // LiveJournal, 02.12.2013.
  28. Яценюк розповів, хто організував штурм адміністрації президента [Архівовано 11 грудня 2013 у Wayback Machine.] // ТСН, 02.12.2013.
  29. а б МВС попри заяви про причетність Корчинського до провокацій, його не підозрює [Архівовано 6 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Українська правда, 03.12.2013.
  30. Заворушення на Банковій: лідер Братства Корчинський оголошений у розшук [Архівовано 6 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Корреспондент.net, 05.12.2013.
  31. Корчинський після штурму Банкової виїхав до Росії [Архівовано 9 грудня 2013 у Wayback Machine.] // ТСН, 05.12.2013.
  32. Дзеркало Тижня: Корчинського оголошено у міжнародний розшук [Архівовано 15 грудня 2013 у Wayback Machine.], 15.12.2013
  33. а б BBC: Корчинського оголосили у міжнародний розшук [Архівовано 15 грудня 2013 у Wayback Machine.], 15.12.2013
  34. Провокатора з Банкової Корчинського затримали в Ізраїлі [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Ракурс, 07.02.2014 12:54
  35. Лідера «Братства» Дмитра Корчинського затримали в Ізраїлі [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Новини УНІАН, 07.02.2014 | 11:57
  36. Корчинський «з вірою у благодатність амністії» хоче повернутися до України [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Новини УНІАН, 06.02.2014 | 16:27
  37. Звернення Корчинського на Youtube. Архів оригіналу за 21 квітня 2014. Процитовано 27 жовтня 2014. 
  38. Всесвітньо-Броварське Телебачення. www.facebook.com (укр.). Процитовано 22 листопада 2019. 
  39. Всесвітньо-Броварське. YouTube (uk-UA). Процитовано 22 листопада 2019. 
  40. Зеленський боїться говорити прямо про капітуляцію України з однієї причини - Дмитро Корчинський. Апостроф (укр.). Архів оригіналу за 4 червня 2019. Процитовано 27 квітня 2020. 
  41. Зеленський – не українець, а радянська людина, яка розмовляє однією мовою з Путіним — Корчинський. Прямий (англ.). 25 лютого 2020. Архів оригіналу за 6 березня 2020. Процитовано 27 квітня 2020. 
  42. Корчинський: Схоже, у РФ я вже в одному ряду з Марксом і Мандельштамом. Українська правда. Архів оригіналу за 4 січня 2017. Процитовано 4 січня 2017. 
  43. ВАСИЛЬЧУК, Є. О. ІДЕОЛОГІЧНІ ДОКТРИНИ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВОЕКСТРЕМІСТСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ У КОНТЕКСТІ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОГО ДИСКУРСУ (НА ПРИКЛАДІ УНА-УНСО) [Архівовано 8 липня 2020 у Wayback Machine.]. Вісник НТУУ «КПІ» Політологія. Соціологія. Право, [S.l.], n. 3(19), p. 16-20, Feb. 2015. ISSN 2308-5053
  44. Микола Сухомозський. Демократія — безособова диктатура [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.]. 1998.
  45. за якою пізніше було знято однойменний фільм
  46. Дмитро Корчинський — «Це» і «Воно» [Архівовано 13 вересня 2019 у Wayback Machine.]. ji.lviv.ua. 2001
  47. Дмитро Корчинський — Сяючий шлях. sbook.com.ua. 2016
  48. Дмитро Корчинський — Естетика жебрацтва [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.]. zalizniytato.org.ua. 2018
  49. Дмитро Корчинський — Прочани ночі [Архівовано 8 липня 2020 у Wayback Machine.]. zalizniytato.org.ua. 2019
  50. Дмитро Корчинський — Протоколи загублених снів [Архівовано 8 липня 2020 у Wayback Machine.]. zalizniytato.org.ua. 2020
  51. Про нас — БРАТСТВО // Неділя, 16 жовтня 2011, 17:33 | «Братство». Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020. 
  52. Я НЕ ДУМАЮ, ЩО ПОДВИГ ПОРОШЕНКА ПОВТОРИТЬ ХТОСЬ ЗА НАШОГО ЖИТТЯ — КОРЧИНСЬКИЙ. Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2020. 
  53. Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ: "Nаціоналізм це не декларація, це постріл". Агенція новин Фіртка. Архів оригіналу за 18 квітня 2022. Процитовано 27 квітня 2020. 
  54. Дмитро Корчинський: Краще бути у Кучми гардеробником, ніж вождем у такої опозиції. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 27 квітня 2020. 
  55. Корчинський: «Грецькі філософи були скінхедами». ipress.ua. 16/10/2012
  56. [Корчинський написав новий роман. Український політик, філософ, громадський діяч та військовий Дмитро Корчинський написав роман «Естетика жебрацтва»].
  57. Завітайте до філософської школи «Neoplatonik». neoplatonik.com.ua. 2020
  58. Битою, праскою, 500 гривнями. Архів оригіналу за 8 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]