Холостенко Віталій Якович
| Холостенко Віталій Якович | |
|---|---|
| рум. Vitali Holostenco | |
| Народився |
1900 Ізмаїл, Бессарабська губернія, Російська імперія |
| Помер |
17 грудня 1937 Москва, СРСР |
| Країна |
 Румунія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Інститут червоної професури |
| Знання мов | румунська |
| Партія | Румунська комуністична партія |
Віталій Холостенко (рум.: Vitaliy Kholostenko; в. 1900, Ізмаїл, Російська імперія — 17 грудня 1937) — румунський і радянський комуністичний політик. Він використовував декілька псевдонімів, серед яких Барбу та Петрулеску.
Раннє життя[ред. | ред. код]
Народився в Ізмаїлі, Бессарабська губернія в Російській імперії (на території сучасної Одеської області, Україна), він був студентом у Бухаресті в 1920-х роках. Холостенко приєднався до Соціалістичної партії Румунії та був одним із членів, які проголосували за її трансформацію в Соціалістично-комуністичну партію (майбутню Румунську комуністичну партію, PCdR) у травні 1921 року. Він був негайно заарештований разом з керівництвом нової формації, і зіткнувся з судовим переслідуванням у процесі Dealul Spirii, перебуваючи під вартою в Яссах протягом наступного року.
Після звільнення він втік до Радянського Союзу, ставши протеже Християна Раковського, і піднявся в ієрархії Комуністичної партії України. Його повернення до Румунії залишається загадковим — у 1927 році Холостенко вже був генеральним секретарем румунської партії. Новий радянський лідер Йосип Сталін подбав про те, щоб зміцнити свій контроль над обраною групою румунських лідерів, довіривши Віталію Холостенко втілити тезу Комінтерну про неоднорідний характер румунської держави (з необхідністю звільнення пригноблених людей, якими вона керувала). Реакція на цю мету вже спровокувала кризу в партії: у 1924 році Георге Крістеску залишив PCdR без її керівництва після того, як його виключили за відмову виконувати директиви.
Політична роль[ред. | ред. код]
Холостенко не зміг виконати завдання об'єднати румунську тюремну фракцію (більшість її членів відбували покарання у румунській в'язниці) з групою всередині Радянського Союзу (московська фракція). Більш прив'язаний до останнього, він зіткнувся з лютою опозицією Марселя Паукера. Паукер брав участь у незліченних політичних битвах у Румунії та прагнув стати наступним генеральним секретарем. Сталін вирішив відхилити обидва варіанти і викликав Марселя Паукера до Радянського Союзу (доручивши йому інші завдання), а Холостенка замінив Олександр Стефанський.
У серпні 1930 року відкликаний у СРСР, закінчив московський Інститут червоної професури, працював у апараті ЦК ВКП(б).
Заарештований у 1937 році під час Великих чисток (так званої «румунської операції»). Окрім зв'язку з Раковським (що, мабуть, викликало підозру, що він був прихильником лівої опозиції), він став непотрібним Сталіну після того, як Комінтерн відмовився від доктрини Народного фронту. Засуджений до страти за звинуваченням у шпигунстві на користь королівської Румунії, розстріляний 17 грудня 1937 року в Тирасполі.
Список літератури[ред. | ред. код]
- Victor Frunză, Istoria stalinismului în România, Humanitas, Bucharest, 1990, p. 50
- Vladimir Tismăneanu, Fantoma lui Gheorghiu-Dej, Editura Univers, 1995
|
