Хондрити

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хондри в тілі метеорита

Хондрити — найпоширеніший тип кам'яних метеоритів, що становить близько 90% усіх кам'яних метеоритів. Характерною рисою хондритів є наявність хондр, сферичних часток розміром до горошини, що містяться в основній тонкозернистій масі метеорита. Для хондритів (у порівнянні з ахондритами) характерним є більший вміст металів і сульфідних мінералів. Вони містять значну кількість нікелистого заліза у вигляді дрібних зерен.

Хондрити близькі за складом до земних гірських порід[джерело?], містять оксиди Fe, Si, Mg. Близько 85% хондритів складаються з крапель силікатної речовини, що застигла у формі кульок — хондр, занурених у тонкозернисту масу, яка являє собою продукт розкристалізації тієї ж силікатної речовини з майже постійною домішкою зерен, крапельок, пилинок Fe і зерен мінералу троїліту (FeS).

За класифікацією Прайора (1923)[джерело?], хондрити поділяються, відповідно до збільшення процентного вмісту Ni в нікелистому залізі й підвищення частки оксиду Fe у магнезіальних силікатах, на 3 групи: енстатитові, бронзитові й гіперстенові. Мазон (Mason, 1960) і Рінґвуд (Ringwood, 1961) виділяють 5 груп хондритів[джерело?]: енстатитові, олівін-бронзитові, олівін-гіперстенові, олівін-піжонітові та вуглецеві.

Із погляду сучасної космохімії вважається, що хондрити — найменш змінена фаза конденсованої в протопланетній хмарі речовини[1].

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Хондрити // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 514. — ISBN 966-613-263-X.

Посилання[ред.ред. код]