Христоф Ольденбурзький
| Христоф Ольденбурзький | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1504[1] |
| Помер |
4 серпня 1566[1] Растеде, Аммерланд, Німеччина |
| Країна | Німеччина |
| Діяльність | canon |
| Знання мов | німецька |
| Учасник | Графська війна |
| Посада | регент |
| Конфесія | лютеранство |
| Рід | Ольденбурзька династія |
| Батько | Йоганн V (граф Ольденбургу)[2] |
| Мати | Anna of Anhalt-Zerbstd[2] |
| Брати, сестри | Anthony I, Count of Oldenburgd, John VI, Count of Oldenburgd, Anna of Oldenburgd і George, Count of Oldenburgd |
 | |
Христоф Ольденбурзький (нім. Christoph, Graf von Oldenburg; бл. 1504 — 4 серпня 1566) — німецький граф, регент у східній Данії між 1534–36 роками під час графської війни, яка була названа на його честь.[3][4]
Біографія[ред. | ред. код]
Христоф був третім сином графа Йогана V Ольденбурзького та принцеси Анни Ангальт-Цербстської. Він був онуком Герхарда Ольденбурзького, який був братом короля Данії Кристіана I. У юності Христоф отримав духовну освіту, але він обрав військову кар'єру. Мешкав в Кельні з 1517 по 1524 роки з невеликими перервами.[5][6]
Як двоюрідний брат Кристіана II і Кристіана III він цікавився скандинавською політикою. Коли в 1534 році в Данії спалахнула громадянська війна після смерті Фредеріка I, Христоф, який прийняв протестантство, був найнятий Любеком, щоб очолити союзне військо данських простолюдинів, Любека та протестантів проти Кристіана III і данської знаті. Формальною метою цього союзу було відновлення Кристіана II.[7]
Після хорошого початку, коли він став володарем Зеландії та Сканії з титулом регента та завоював Фюн, він зазнав серйозних невдач і посварився зі своїми союзниками. Крім того, Любек залучив Альбрехта VII Мекленбург-Гюстровського до альянсу, пропонуючи йому данську корону, що породило суперечності між двома воєначальниками. Завоювання Кристіаном III Ютландії та Фюна та відступ Сканії стали крахом позицій Христофора. У 1535—1536 роках Христоф з Альбрехтом перебували в облозі у Копенгагені. Згодом вони капітулювали.[7]
Після поразки Христоф повернувся до Ольденбурга, але кілька разів втручався у війни в Північній Німеччині. Серед іншого, він планував вторгнення до Швеції та підтримував військовий союз лютеранських князів, відомий як Шмалькальденська ліга. Останні роки життя провів у монастирі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118736191 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Christoffer, Greve af Oldenborg, 1504-66. Dansk biografisk Lexikon. Процитовано 1 грудня 2018.
- ↑ Grevens Fejde. Salmonsens konversationsleksikon. Процитовано 1 грудня 2018.
- ↑ Graf Hermann zu Wied, Der Reformator. zuwied.de. Процитовано 1 грудня 2018.
- ↑ Christoffer af Oldenburg. roskildehistorie.dk. Процитовано 1 грудня 2018.
- ↑ а б Johann Friedrich Ludwig Theodor Merzdorf (1876). Christoph, Graf von Oldenburg. Allgemeine Deutsche Biographie. Allgemeine Deutsche Biographie. с. 241. Процитовано 1 грудня 2018.