Нефрит (захворювання)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нефрит
Класифікація та зовнішні ресурси
MeSH D009393
Нефрит у Вікісховищі?

Нефри́т (лат. nephritis, від дав.-гр. νεφρός — «нирка» + -itis — суфікс, що означає «запалення») — первинне запалення нирок на імунній основі з пошкодженням усього нефрону.

Нефрит може поділятися на гострий і хронічний в залежності від яскравості і тривалості проявів.

При ушкодженні гломерул говорять про гломерулонефрит, тубулоінтерстиційної тканини — про тубулоінтерстиційний нефрит (при абактеріальному характері останнього діагностують інтерстиційний нефрит, виявленні бактеріального агента — пієлонефрит). Загальне ушкодження нефрону (гломерул і тубулоінтерстиція) фігурує в діагнозі як гломерулонефрит із тубулоінтерстиційним компонентом.

Симптоми[ред. | ред. код]

  • Первинними симптомами є стомлення, зниження апетиту, головні болі, іноді тупі болі в області попереку.
  • У разі гострого перебігу хвороби виникає набряклість і невелике підвищення температури тіла. Шкіра стає блідою, особливо це стосується шкіри обличчя.
  • Зменшення виділення сечі — ще один поширений симптом нефриту. Сеча звичайно каламутна або з червонуватим відтінком.

При бактерійних нефритах клінічна картина відповідає такій, як при гострому пієлонефриті.

Ускладнення[ред. | ред. код]

Зазвичай на тлі своєчасного початку лікування гострий нефрит проходить через один-два місяці. При хронічному нефриті можуть залишатися незворотні органічні зміни зі зниженням функції нирок і розвитком хронічної ниркової недостатності. Диспансерне спостереження триває не менше 5 років, необхідний періодичний контроль аналізів крові і сечі.

Джерела[ред. | ред. код]