Хілон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хілон
дав.-гр. Χίλων
Chilon of Sparta.jpg

Хілон
Народився бл. 625 року до н. е.
Спарта
Помер 552 рік до н. е..
Спарта
Громадянство Лакедемон
Національність греки
Діяльність філософ, письменник і поет
Посада Ефор
Батько Дамагет
q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Хілон Лакедемонянин (дав.-гр. Χίλων ὁ Λακεδαιμόνιος) — спартанський політик, реформатор і законодавець, елегійний поет доби архаїки, один із «семи мудреців».

Походив із знатного ахейського роду, проте це на завадило йому досягти найвищої влади у дорійській Спарті.

З іменем Хілона пов'язують радикальні зміни у внутрішній на зовнішній політиці Лакедемона. Насамперед йдеться про реформу ефората, після якої ефори почала головувати в апеллі і остаточно підпорядкували собі царську владу, запровадження обов'язкових сисситій (які раніше були більш-менш добровільними) та інших заходах, спрямованих на перетворення Спарти на «громаду рівних», що втілилися у так званих Малих Ретрах[1]. Деякі дослідники вважають Хілона автором Малих Ретр, що з політичних міркувань приписав їх Лікургу[2].

Саме за наполяганням Хілона, спартанці швидше за все відмовилися від приєднання нових земель і створили, натомість, Пелопоннесський союз[3].

За часів Хілона Спарта починає свою боротьбу з тиранами. Згідно уривку папірусу знайденому у 1911 році, Хілон разом з царем Анаксандрідом II скинули тирана Сікіона Есхіна та тирана Афін Гіппія[4]. Так як вигнання Гіппія сталося вже після смерті Хілона та Анаксандріда, існує версія, що в папірусі іде мова про Гіппія тирана Мегар[5].

У 556 року до н. е. Хілон став ефором[6][7]. За легендою цим був дуже незадоволений його брат, який сам жадав стати ефором, Хілон відповів: «Це тому, що я вмію виносити несправедливості, а ти ні».

Хілон склав елегічні вірші у двісті строк, вважав, що чеснота людини в тому, щоб міркуванням досягати передбачення майбутнього.

За переказом, в старості Хілон зізнався, що не знає за собою жодного протизаконного вчинку за все своє життя, а сумнівається тільки в одному: коли судили його друга, він засудив його за законом, але товариша свого умовив його виправдати, бо він служив і закону, і дружбі.[8]

Особливу славу меж греків принесло Хілону пророцтво про острів Киферу. Познайомившись з тим, який він є, Хілон вигукнув: «Краще б йому не виникати або, виникнувши й потонути!» передбачення це справдилось: Демарат, спартанський вигнанець, порадив Ксерксу зупинити свій кораблі, і якщо б Ксеркс послухався, то Греція потрапила б у полон[9]. Потім Нікій в Пелопоннеську війну, відбив цей острів, заподіявши лакедемонянам велику шкоду.

Хілон помер у глибокій старості від надмірної радості, вітаючи свого сина з перемогою у кулачному бою на Олімпійських іграх[10].

У сучасній науці існують різні точки зору на відносини Хілона з спартанським царем Анаксандрідом II. Існують версії як про дружбу[11], так і про ворожнечу[12].

Гноми Хілона[ред.ред. код]

  • «Не дозволяй язику своєму випереджати твою думку».
  • «Про мертвих слід говорити лише добре».[13]
  • «Пробним каменем випробують золото, а золотом випробовують людину».
  • «Наймудрішому філософу важко відповідати на дурні питання».
  • «Будь стриманий на язик, особливо в застіллі».
  • «Уникайте ганебного».
  • «На святкування до друга йди повільно, поспішай, коли він у біді» .
  • (Щодо судочинства) «Краще обирай покарання, ніж кару (страту), бо перше засмутить людину один раз, а друге назавжди.»
  • «Не погрожуй: не чоловіча се справа».
  • «Добре керувати у своєму домі».[14]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Cartledge P. Sparta and Lakonia, с.139.
  2. Мустафін О. Влада майдану. Хто і навіщо винайшов демократію. К., 2016, с.38
  3. Huxley G.L. Early Sparta, с.69
  4. Печатнова, 2004, стр.38
  5. Хаммонд, 2007, c. 423
  6. Аполлодор, 244 °F 335 c
  7. Евсевій Кесарійський, II, 96 — 7
  8. http://society.polbu.ru/laertsky_famousphilosophers/ch10_i.html
  9. Геродот, VII, 235
  10. Діоген Лаертський, I, 3, 72
  11. Кар, 2012, Anaxandridas II
  12. Bradford, 2011, с. 56
  13. Цю фразу Хілона Діоген Лаертський в трактаті «Про життя, вчення та висловлювання славетних філософів» подає як «τὸν τεθνηκότα μὴ κακολογεῖν». В пізніх римських авторів вона перетворилася на вислів «De mortuis aut bene, aut nihil» (про мертвих — або добре, або нічого). Популярна легенда додає до цього вислову ще й завершення «окрім правди», яке, однак, не згадане в жодному з давніх джерел.
  14. http://www.wisdoms.ru/pavt/p261.html

Джерела[ред.ред. код]

  1. Альфред С. Бредфорд Leonidas and the Kings of Sparta: Mightiest Warriors, Fairest Kingdom. — Оксфорд : ABC-CLIO, 2011. — 251 с. — ISBN 978-0313385988.
  2. Джон Кар Sparta's Kings. — Pen & Sword, 2012. — 208 с. — ISBN 978-1-84884-849-8.
  3. Печатнова Л. Г. Античная традиция об эфоре Хилоне // Мнемон Исследования и публикации по истории античного мира. Вып. 3. — Санкт-Петербург : Исторический факультет СПбГУ, 2004. — С. 31-48. — ISBN 1318-193X.
  4. Ніколас Хаммонд Пелопоннес // Кембриджська історія стародавнього світу. Том 3, частина 3: Розширення грецького світу. VIII—VI століття до н. е.. — Москва : Ладомир, 2007. — С. 382-429. — ISBN 978-5-86218-467-9.