Хілон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хілон
дав.-гр. Χίλων
Chilon of Sparta.jpg
Хілон
Народився бл. 625 року до н. е.
Спарта
Помер 552 рік до н. е..
Спарта
Громадянство Лакедемон
Національність греки
Діяльність філософ, письменник, поет, політик
Посада Ефор
Батько Дамагет

Хілон Лакедемонянин (дав.-гр. Χίλων ὁ Λακεδαιμόνιος) — спартанський політик, реформатор і законодавець, елегійний поет доби архаїки, один із «семи мудреців».

Походив із знатного ахейського роду, проте це на завадило йому досягти найвищої влади у дорійській Спарті.

З іменем Хілона пов'язують радикальні зміни у внутрішній на зовнішній політиці Лакедемона. Насамперед йдеться про реформу ефората, після якої ефори почала головувати в апеллі і остаточно підпорядкували собі царську владу, запровадження обов'язкових сисситій (які раніше були більш-менш добровільними) та інших заходах, спрямованих на перетворення Спарти на «громаду рівних», що втілилися у так званих Малих Ретрах[1]. Деякі дослідники вважають Хілона автором Малих Ретр, що з політичних міркувань приписав їх Лікургу[2].

Саме за наполяганням Хілона, спартанці швидше за все відмовилися від приєднання нових земель і створили, натомість, Пелопоннесський союз[3].

За часів Хілона Спарта починає свою боротьбу з тиранами. Згідно уривку папірусу знайденому у 1911 році, Хілон разом з царем Анаксандрідом II скинули тирана Сікіона Есхіна та тирана Афін Гіппія[4]. Так як вигнання Гіппія сталося вже після смерті Хілона та Анаксандріда, існує версія, що в папірусі іде мова про Гіппія тирана Мегар[5].

У 556 року до н. е. Хілон став ефором[6][7]. За легендою цим був дуже незадоволений його брат, який сам жадав стати ефором, Хілон відповів: «Це тому, що я вмію виносити несправедливості, а ти ні».

Хілон склав елегічні вірші у двісті строк, вважав, що чеснота людини в тому, щоб міркуванням досягати передбачення майбутнього.

За переказом, в старості Хілон зізнався, що не знає за собою жодного протизаконного вчинку за все своє життя, а сумнівається тільки в одному: коли судили його друга, він засудив його за законом, але товариша свого умовив його виправдати, бо він служив і закону, і дружбі.[8]

Особливу славу меж греків принесло Хілону пророцтво про острів Киферу. Познайомившись з тим, який він є, Хілон вигукнув: «Краще б йому не виникати або, виникнувши й потонути!» передбачення це справдилось: Демарат, спартанський вигнанець, порадив Ксерксу зупинити свій кораблі, і якщо б Ксеркс послухався, то Греція потрапила б у полон[9]. Потім Нікій в Пелопоннеську війну, відбив цей острів, заподіявши лакедемонянам велику шкоду.

Хілон помер у глибокій старості від надмірної радості, вітаючи свого сина з перемогою у кулачному бою на Олімпійських іграх[10].

У сучасній науці існують різні точки зору на відносини Хілона з спартанським царем Анаксандрідом II. Існують версії як про дружбу[11], так і про ворожнечу[12].

Гноми Хілона[ред. | ред. код]

  • «Не дозволяй язику своєму випереджати твою думку».
  • «Про мертвих слід говорити лише добре».[13]
  • «Пробним каменем випробують золото, а золотом випробовують людину».
  • «Наймудрішому філософу важко відповідати на дурні питання».
  • «Будь стриманий на язик, особливо в застіллі».
  • «Уникайте ганебного».
  • «На святкування до друга йди повільно, поспішай, коли він у біді» .
  • (Щодо судочинства) «Краще обирай покарання, ніж кару (страту), бо перше засмутить людину один раз, а друге назавжди.»
  • «Не погрожуй: не чоловіча се справа».
  • «Добре керувати у своєму домі».[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Cartledge P. Sparta and Lakonia, с.139.
  2. Мустафін О. Влада майдану. Хто і навіщо винайшов демократію. К., 2016, с.38
  3. Huxley G.L. Early Sparta, с.69
  4. Печатнова, 2004, стр.38
  5. Хаммонд, 2007, c. 423
  6. Аполлодор, 244 °F 335 c
  7. Евсевій Кесарійський, II, 96 — 7
  8. http://society.polbu.ru/laertsky_famousphilosophers/ch10_i.html
  9. Геродот, VII, 235
  10. Діоген Лаертський, I, 3, 72
  11. Кар, 2012, Anaxandridas II
  12. Bradford, 2011, с. 56
  13. Цю фразу Хілона Діоген Лаертський в трактаті «Про життя, вчення та висловлювання славетних філософів» подає як «τὸν τεθνηκότα μὴ κακολογεῖν». В пізніх римських авторів вона перетворилася на вислів «De mortuis aut bene, aut nihil» (про мертвих — або добре, або нічого). Популярна легенда додає до цього вислову ще й завершення «окрім правди», яке, однак, не згадане в жодному з давніх джерел.
  14. http://www.wisdoms.ru/pavt/p261.html

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Альфред С. Бредфорд. Leonidas and the Kings of Sparta: Mightiest Warriors, Fairest Kingdom. — Оксфорд : ABC-CLIO, 2011. — 251 с. — ISBN 978-0313385988.
  2. Джон Кар. Sparta's Kings. — Pen & Sword, 2012. — 208 с. — ISBN 978-1-84884-849-8.
  3. Печатнова Л. Г. Античная традиция об эфоре Хилоне // Мнемон Исследования и публикации по истории античного мира. Вып. 3. — Санкт-Петербург : Исторический факультет СПбГУ, 2004. — С. 31-48. — ISBN 1318-193X.
  4. Ніколас Хаммонд. Пелопоннес // Кембриджська історія стародавнього світу. Том 3, частина 3: Розширення грецького світу. VIII—VI століття до н. е. — Москва : Ладомир, 2007. — С. 382-429. — ISBN 978-5-86218-467-9.