Хіль Едуард Анатолійович

Едуард Анатолійович Хіль
рос. Эдуард Анатольевич Хиль
2007
Ім'я при народженні	Георгій Едуардович Хіль (після хрещення)
Народився	4 вересня 1934(1934-09-04) Смоленськ
Помер	4 червня 2012(2012-06-04) (77 років) Санкт-Петербург ·інсульт
Поховання	Смоленське православне кладовище
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	співак
Alma mater	Ленінградська консерваторія
Знання мов	російська
Заклад	Petersburg-concertd
Роки активності	з 1955
Жанр	поп і естрада
Конфесія	православна церква
Батько	Хіль Анатолій Васильович
Мати	Калугіна Олена Павлівна
Нагороди
IMDb	ID 0451633
Сайт	edhill.narod.ru
Медіафайли у Вікісховищі

Едуард Анатолійович Хіль (рос. Эдуард Анатольевич Хиль; нар.4 вересня 1934, Смоленськ — †4 червня 2012, Санкт-Петербург) — радянський і російський оперний і естрадний співак (баритон), народний артист РРФСР (1974).

Біографія

Едуард Анатолійович Хіль (ім'я при хрещенні — Георгій) народився 4 вересня 1934 року в Смоленську в родині механіка.

Зі слів Едуарда Хіля, народився у 1933, але під час евакуації документи було втрачено і при відновленні була зробленна помилка.

1960 року закінчив Ленінградську консерваторію.

В 1977—1979 р. викладав сольний спів у Лгитмик.

Едуард Хіль брав участь в концертах аж до своєї хвороби у квітні 2012 року, від якої він так і не оговтався. Помер 4 червня 2012 року в Санкт-Петербурзі. Похований там 7 червня 2012 р. на Смоленському кладовищі.

Пісні

Едуард Хіль виконував такі популярні пісні як «С чего начинается Родина?», «Не плачь, девчонка», «Как провожают пароходы», «Я шагаю по Москве», «Трус не играет в хоккей», «Два брата», «Как хорошо быть генералом», «Берёзовый сок», «Солнечная баллада», «Как, скажи, тебя зовут?», «На безымянной высоте» та багато інших.

Фільмографія

• 1961 — У важкий час — вокал («Балади про солдат»)
• 1962 — Черемушки — вокал
• 1963 — Два неділю — вокал («Блакитні міста»)
• 1964 — Весняний настрій (телеспектакль)
• 1964 — Коли пісня не кінчається — вокал
• 1965 — Рано вранці — вокал («Коли ми виходимо в дорогу з тобою…»)
• 1965 — Тайговий десант — вокал («Ми прийшли з тобою в тайгу…»
• 1965 — У перший час — камео
• 1965 — Давайте знайомитися: місяць Травень — Співак
• 1966 — Товариш пісня (кіноальманах) — вокал («Я люблю тебе»)
• 1967 — Хроніка пікіруючого бомбардувальника — вокал (немає в титрах)
• 1968 — Стара, стара казка — вокал
• 1968 — Удар! Ще удар! — Вокал («Гол у свої ворота»)
• 1968 — Місто і пісня — Співак
• 1969 — Викрадення — камео
• 1970 — Смерті немає, хлопці — вокал
• 1974 — Я служу на кордоні — вокал («Гроза від нас йде назад»)
• 1974 — Едуард Хіль (документальний фільм, режисер — Марина Голдовській)
• 1975 — Я — водолаз — 2 — вокал («Як добре бути генералом»)
• 1977 — Фронт за лінія фронту — вокал («А туман на луки лягає»)
• 1978 — Лицар із Княжий-містечка — вокал («Коли вщухнуть бої», «Одного разу настане день»)
• 1979 — балади про спорт
• 1981 — Кільце з Амстердама — вокал («Море НЕ закінчується ніде»)
• 1981 — Сім поради нот — камео
• 1981 — Дякую за нельотну погода — камео
• 1981 — Факти минулого дня — вокал («Планету обладнаємо на совість»)
• 1981 — Місто зустрічає друзів (телеспектакль)
• 1983 — водій автобус — вокал («Дорожню пісня»)
• 1985 — блакитні міста (фільм-концерт, на музика А. Петрова)
• 2004 — Ятінсотестс — Директор клубу
• 2009 — Любов до батьківських будинком — мешканці Толстовського Будинку
• 2009 — синьо море … білий пароплав … Валерія Гавриліна
• 2010 — Андрій Петров. Геній музики для всіх
• 2011 — Гріффін — камео
• 2011 — Байдужість — вокал
• 2011 — Анна Герман. Відлуння любові
• 2011 — Смішарики. Початок — вокал

Визнання і нагороди

• Лауреат Другого Всеросійського конкурсу артистів естради (1962)
• Друга премія міжнародного фестивалю естрадної пісні у Сопоті (1965)
• Заслужений артист РРФСР (1968)
• Орден Трудового Червоного Прапора (1971)
• Народний артист РРФСР (1974)
• Премія Ленінського комсомолу (1976)
• Орден Дружби народів (1981)
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» 4 ступеня (4 вересня 2009)
• приз імені Леоніда Утьосова
• Премія «Степовий вовк» в номінації «Інтернет» (13 червня 2010)
• Премія «Золотий грамофон» за пісню «Я дуже радий, адже я, нарешті, повертаюся додому» (26 листопада 2011)

«Містер Трололо»

У 2010 році Едуард Хіль отримав всесвітню популярність внаслідок поширення в інтернеті запису з концерту 1976 року, де Хіль виконує вокаліз «Я дуже радий, адже я, нарешті, повертаюсь додому» (рос. Я очень рад, ведь я, наконец, возвращаюсь домой). Пісня швидко стала інтернет-мемом, відомим як «Трололо», а самого співака почали називати «містером Трололо».

Джерела

• Сайт edhil.ru
• Сайт, посвящённый Эдуарду Хилю [Архівовано 14 червня 2012 у Wayback Machine.]
• Эдуард Хиль / Eduard Hil [Архівовано 7 червня 2012 у Wayback Machine.], peoples.ru (Перевірено 8 березня 2010)
• Канал Эдуарда Хиля на YouTube
• Эдуард Хиль: Я не открываю рот под «фанеру» — я пою [Архівовано 24 березня 2010 у Wayback Machine.], krestianin.ru (Перевірено 8 березня 2010)
• Интервью в Звёздном журнале [Архівовано 22 березня 2012 у Wayback Machine.]
• Хиль стал звездой в Америке спустя 44 года [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Клип песни «Я очень рад, ведь я, наконец, возвращаюсь домой» (TROLOLO) [Архівовано 6 червня 2012 у Wayback Machine.]
• Зарубежный сайт фанатов TROLOLO MEN-а
• Эдуард Хиль смотрит пародии на свою песню и комментирует их [Архівовано 4 червня 2012 у Wayback Machine.]