Цезарій Камінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цезарій Камінський
Cezary Kamiński
Народився 1765(1765)
Помер 20 березня 1827(1827-03-20)
Лещинський монастир
Діяльність священник, педагог, астроном
Alma mater Грецька колегія святого Атанасія
Галузь астрономія
Заклад Віленський університет
Науковий керівник Ян Снядецький
Батько Францішек
Мати Катерина

Цезарій Камінський (пол. Cezary Kamiński, також пол. Kamieński; 1765 — 20 березня 1827, Лещ (передмістя Пінська) — церковний діяч, священик-василіянин, викладач астрономії Віленського університету (1797—1814), протоігумен Литовської провінції Василіянського Чину, архимандрит Лещинського монастиря.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї Новогрудського ротмістра Францішка Камінського і його дружини Францішки з роду Якубовських[1] (Дмитро Блажейовський подає, що мати Цезарія Камінського називалася Катерина[2]). Вічні обіти склав у Березвецькому монастирі 1781 року. Навчався в Грецькій колегії святого Атанасія в Римі (прибув на студії 12 січня 1789, а виїхав з колегії 29 червня 1791), де 2 травня 1790 року отримав священиче рукоположення[2].

Двір астрономічної обсерваторії Віленського університету. Фрагмент банкноти 100 літів

У 1797 році отримав номінацію на ад'юнкта астрономії Віленського університету, був також помічником астронома в університетській обсерваторії. У 1808 році став викладачем теоретичної астрономії як заступник хворого професора Ігнатія Решки. Після остаточного відходу від професорської діяльності Решки, став керівником кафедри; тоді опрацював власну навчальну програму, оперту на працях Яна Снядецького. Коли наполеонівські війська ввійшли до Вільна, Камінський став членом Комісії освіти і релігії, що діяла під керівництвом Снядецького, і разом із О. Ленартовичем і Адріяном Головнею представляв у ній інтереси Унійної Церкви в Литві і Білорусі. Тоді був уперше обраний на посаду протоігумена василіян; вдруге став протоігуменом у 1814 році, коли відійшов від праці в університеті. Як настоятель провінції виступав проти намірів царського уряду скасувати Унійну Церкву. Дбав про розвиток шкільництва, яке провадили василіяни. За його стараннями 3 грудня 1826 року школу при Жировицькому монастирі перетворено на гімназію, за що Камінський отримав «подяку від міністерства освіти»[1].

Помер як архимандрит Лещинського монастиря (на передмісті Пінська) 20 березня 1827 року.

«Зразковий священик, скромний, в науці ґрунтовний, пильний, старанний про поступ слухачів і про славу університету; завершуючи своє служіння з причини слабкого здоров'я, засмутив своїх учнів і приятелів»[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Edmund Rabowicz. Kamieński Cezary (1765—1827)… — S. 529.
  2. а б Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 88.
  3. Józef Bieliński. Uniwersytet Wileński (1579—1831) T. 3… — S. 214.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]