Адріян (Головня)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Адріян Головня
Adrian Hołownia
Адріян Головня
Єпископ Адріян Антоній Головня, ЧСВВ
Єпископ-помічник Жировицької (Литовської) єпархії
1828 — 1 лютого 1831
Обрання: 1828
Церква: Руська унійна церква
Єпископ-помічник Київського митрополита
1811 — 1828
Обрання: 1811
Єпископ-помічник Віленської єпархії
1811 — 1828
Обрання: 1811
Титулярний єпископ Орші
22 вересня 1809 — 1 лютого 1831
Обрання: 22 вересня 1809
 
Освіта: Папський алюмнат у Вільно
Віленська академія
Народження: 9 квітня 1750(1750-04-09)
Вітебщина
Смерть: 1 лютого 1831(1831-02-01) (80 років)
Вільно
Похоронений: Бернардинський цвинтар
Батько: Ігнатій
Мати: Мар'яна
Прийняття монашества: 17 червня 1767
довічні обіти в ЧСВВ
Єпископська хіротонія: 8 січня 1811

Адріян Головня гербу власного (у світі Антоній Головня, пол. Adrian Antoni Hołownia; 9 квітня 1750, Вітебщина — 1 лютого 1831, Вільно) — церковний діяч, василіянин, доктор філософії і філології, архимандрит браславський, титулярний єпископ Орші, єпископ-помічник Віленської єпархії і Київського митрополії (1811—1828), єпископ-помічник Жировицької єпархії (1828—1831).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з давньої слонімської шляхти, одна гілка якої оселилася на Вітебщині й взяла собі прізвисько Пишницьких (від родового маєтку Пишники в Суразькому повіті, нині село у Вітебському районі). Народився в сім'ї Ігнатія і Мар'яни Головнів[1], католиків латинського обряду. У десятирічному віці посланий до єзуїтської школи у Вітебську, де впродовж п'яти років вивчав латину, арифметику, географію, поезію і красномовство. Після закінчення школи перейшов на візантійський обряд і 11 червня 1766 року вступив до Василіянського Чину на новіціят в Березвеччі, де наступного року (17 червня) склав вічні обіти[2].

У 1767—1772 роках вивчав поезію і красномовство у монастирських школах в Антополі, потім філософію у Вітебську і Полоцьку. Після закінчення цих студій упродовж року був учителем латини у василіянській школі в Борунах. Потім навчався спершу в Папському алюмнаті у Вільно (22 листопада 1773 року став магістром філософії)[1], а згодом у Віленській академії (тепер Віленський університет), де завершив богослов'я, і, доповнивши філософію і філологію, здобув науковий ступінь доктора цих наук[2].

1776—1778 роки — професор гімназій у Березвечі, Жировичах і Вітебську; 1778 року став єпархіальним секретарем і сповідником митрополита Теодосія Ростоцького. 1792 року декретом короля Станіслава Августа Понятовського призначений архимандритом-коад'ютором Браславським із правом наслідства. Наступного року — архимандрит Браславський[3].

Єпископ

[ред. | ред. код]

22 вересня 1809 року отримав номінацію на титулярного єпископа Орші[4], висвячений 8 січня 1811 року митрополитом Григорієм Кохановичем та римо-католицьким єпископом Одинцем. 1811 року отримав призначення на єпископа-помічника Віленської єпархії і помічника Київського митрополита[4]. У 1812 році, як і багато поляків, єпископ Головня поставився прихильно до імператора Наполеона, і це негативно вплинуло на його подальшу церковну кар'єру. Московські урядовці і Сємашко до кінця його життя знаходили можливості, щоб його оскаржити і називали його «неблагонадійним». Після чергової церковно-адміністративної реформи Унійної Церкви царським указом від 22 квітня 1828 року з чотирьох унійних єпархій Берестейської, Полоцької, Віленської і Луцької залишилися тільки дві: Берестейська (Жировицька або Литовська) і Полоцька (Білоруська)[5]. У 1828 році Головня став помічником Жировицького єпископа[4].

Помер 1 лютого 1831 року у Вільно і був похований на Бернардинському цвинтарі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 170.
  2. а б Walerian Charkiewicz. Biskup unicki Adrian Hołownia… — S. 122.
  3. Walerian Charkiewicz. Biskup unicki Adrian Hołownia… — S. 122—123.
  4. а б в Cheney, David M. Bishop Adrijan Holovnja (Hołownia) [Catholic-Hierarchy]. www.catholic-hierarchy.org. Процитовано 17 грудня 2016.
  5. Walerian Charkiewicz. Biskup unicki Adrian Hołownia… — S. 123—126.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]