Центральний стадіон (Алмати)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Центральний стадіон
Central stadium Almaty-2.jpg
Країна Казахстан Казахстан
Розташування Алмата, пр-кт Абая, 48, (Казахстан)
Координати 43°14′17″ пн. ш. 76°55′27″ сх. д. / 43.23833100002777741° пн. ш. 76.92435000002778622° сх. д. / 43.23833100002777741; 76.92435000002778622Координати: 43°14′17″ пн. ш. 76°55′27″ сх. д. / 43.23833100002777741° пн. ш. 76.92435000002778622° сх. д. / 43.23833100002777741; 76.92435000002778622
Побудовано 1958
Відкрито 1958
Реконструйовано 2010 — 2011
Власник Алмати
Команда (-и) Кайрат
Види спорту футбол
Вміщує 23 804
Розміри поля 105х68 метрів
Вебсайт centralstadium.kz

Центральний стадіон (Алмати) у Вікісховищі

Центральний стадіон (каз. Орталық стадион) — алматинський стадіон і один з найбільших спортивних комплексів Республіки Казахстан.

Історія[ред. | ред. код]

Спортивний комплекс складається з декількох спортивних об'єктів і був споруджений в 1955—1975 роки. На території в 22 га було побудовано: велику спортивну арену (стадіон), малу спортивну арену (стадіон), критий атлетичний манеж (зал для боротьби, універсальний спортивний зал), запасне футбольне поле з легкоатлетичними доріжками. Велика спортивна арена була побудована в 1955—1958 роки за проектом архітектора Капанова Адамбека[ru] (головний архітектор проекту) і А. Я. Косова, що складається з футбольного поля розміром 104х69 метрів, 8 бігових доріжок на 100 і 400 метрів, легкоатлетичних секторів для стрибків і метання снарядів. Трибуни великої спортивної арени були розраховані на 30 тисяч місць, під якими б розміщувалися зали для спортивних ігор, боротьби, боксу, кімнати тренерів, суддів і лікарів, готель на 200 місць. В малу арену входив стадіон на 5 тисяч місць, поле для стрільби з лука, тенісні корти та майданчики для ігор в м'яча руками. У 1975 році додатково побудовано крита спортивна споруда — атлетичний манеж.

Реконструкція[ред. | ред. код]

У 1997 році, в рамках підготовки до II-х Центральноазіатських ігор[ru], була проведена реконструкція центрального стадіону. В процесі реконструкції було покладено новітнє, на той момент, покриття легкоатлетичних бігових доріжок італійської компанії Mondo, аналогічне покладене при проведенні Олімпійських ігор 1996 року в США. Дерев'яні лавки на трибунах замінили на пластикові сидіння, встановлено нове електронне табло.

В 2002 році Казахстан був прийнятий в члени УЄФА. Для проведення ігор стадіон мав відповідати стандартам УЄФА, з міського бюджету були виділені фінансові кошти на проведення ремонтно-будівельних робіт. Були здійснено зведення металевого навісу над західною трибуною, конструкція якого важить більше 350 т, оновлення пластикових сидінь, приведення всієї інфраструктури стадіону до мінімальних норм УЄФА. В результаті виконаних заходів стадіон отримав ліцензію на право проведення міжнародних ігор.

У 2009—2010 роки в зв'язку з новими вимогами УЄФА і плануванням зимових Азіатських ігор 2011 була проведена капітальна реконструкція Центрального стадіону вартістю в 3 мільярди тенге, яка була профінансована за рахунок бюджету міста[1]. 18 вересня 2010 стадіон був відкритий після капітальної реконструкції[2]. В ході капітальної реконструкції стадіону була проведена заміна газону його футбольного поля на новий сучасний газон, що складається з природної трави, з імплантацією синтетичних волокон. Для його експлуатації впроваджено програмне керування, підігрів поля та полив газону здійснюються в автоматичному режимі. Розмір самого поля був відкоректований відповідно до вимог УЄФА з наявних 104х69 метрів до 105х68 метрів. Також були встановлені нові сучасні бігові доріжки, які виконані з високоякісного матеріалу «Каніпур-М» новітнього швейцарського покриття Konica. Вперше такі бігові доріжки постелили на стадіоні в Берліні до чемпіонату світу з легкої атлетики в 2008 році, в 2009 році ними оновили стадіон в Барселоні. Крім цього, на Центральному стадіоні було оновлено спортивне обладнання, інвентар та прожекторні освітлювальні установки. Встановлено систему фотофінішу і хронометражу. Всі внутрішні розташовані під трибунами приміщення стадіону та комунікації пройшли капітальну реконструкцію.

У вересні 2011 року покриття бігових доріжок Центрального стадіону отримало Спеціальний Сертифікат від Міжнародної Асоціації легкої атлетики 2-ї категорії, що дає право проводити змагання з легкої атлетики міжнародного рівня.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Центральний стадіон міста Алмати побудований в 1958 році. Споруда є овальною за планом, розділеною вставками з 6 проходами на 4 трибуни: північну, західну, південну і східну. Загальна вмісткість трибун становить 23 804 місць. Всі місця індивідуальні, пластикові сидіння закріплені на металевих кутках, забезпечуючи малогабаритність і зручність глядачеві. Мінімальна висота спинки — 38 см.

Центральний стадіон обладнаний освітлювальними установками (комплексами прожекторів на вишках), що дозволяють проводити заходи у вечірній час. Рівень освітленості становить 1400 люкс.

Поверхня ігрового футбольного поля: природне трав'яне покриття, рівне і гладке, в хорошому стані. Ігрові матчі на полі можна проводити протягом всього сезону. Розміри поля — 105х68 м.

Для проїзду автотранспорту на територію стадіону є два в'їзди: головний — з боку пр. Абая[ru] і з вул. Сатпаєва[ru] (у манежу). Для проходу глядачів і спортсменів — 6 входів: з пр. Абая і вулиці Сатпаєва (широкі ворота) і по два проходи — з вул. Байтурсинова[ru] і з боку тренувального поля.

Будівля стадіону[ред. | ред. код]

На східній стіні стадіону встановлена пам'ятна дошка альпіністові А. М. Букреєву (1958-1997), який загинув під час штурму 12-го восьмитисячники Анапурни.[3]

У перші роки його існування тут заливався лід і проводилися змагання на ковзанах. В 1964 році було встановлено сім радянських і два світові рекорди.[4]

Архітектура[ред. | ред. код]

Еліпсоподібний за планом симетричний триповерховий стадіон розташований зі значним відходженням від червоної лінії забудови, в глибині кварталу. Центральна вісь споруди акцентована головним входом, спрямованим на північ. Бічні входи встановлені по поздовжній і поперечній осях комплексу. Злегка заглиблений монументальний портик, фланкований масивними пілонами, підтримується чотирма парами квадратних в перетині стовпів. По осях пілонів на облицьованих гранітними плитами постаментах встановлені скульптурні композиції на спортивну тему.[5]

Статус пам'ятки[ред. | ред. код]

19 лютого 1987 року було прийнято рішення виконавчого комітету Алматинської міської Ради народних депутатів про включення стадіона в список пам'яток архітектури і містобудування місцевого значення Алмати. Цим рішенням передбачалося оформлення охоронного зобов'язання і розробики проекту реставрації пам'яток.

10 листопада 2010 року був затверджений новий Державний список пам'яток історії та культури місцевого значення міста Алмати, одночасно з яким всі попередні рішення з цього приводу втратили силу[6]. У цій постанові був збережений статус пам'ятки місцевого значення Центрального стадіону. Межі охоронних зон були затверджені в 2014 році.[7]

Власність[ред. | ред. код]

За часів СРСР перебував у державній власності. Після розпаду СРСР переданий в комунальне державне управління Акімата міста Алмата. У травні 2014 року стало відомо про затвердження Комплексного плану приватизації на 2014—2016 роки, за яким «Державне комунальне підприємство» «Центральний стадіон» буде продано у приватну власність.[8][9]

Чемпіонати[ред. | ред. код]

Прилеглі споруди[ред. | ред. код]

Поруч зі стадіоном знаходяться комплекси мініфутбольних полів, мала арена і манеж.

Секції та організації в стадіоні[ред. | ред. код]

Стадіон оперезаний кільцем, всередині якого знаходяться готель, а також:

  • Федерація спортивного орієнтування Республіки Казахстан;
  • Алматинський клуб марафонців;
  • Секція боксу;
  • Секція боротьби;
  • Міні-поле.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Центральный» стадион Алматы готовится к реконструкции. Выделено 3 млрд тенге. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 31 травня 2014. 
  2. В Алматы в рамках празднования Дня города состоялось открытие спортивной чаши Центрального стадиона. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 6 грудня 2019. 
  3. Достопримечательности г. Алма-Ата. Центральный стадион. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 2 грудня 2020. 
  4. Энциклопедия Алматы. Центральный стадион
  5. Управление культуры г. Алматы. Центральный стадион. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 2 грудня 2020. 
  6. Постановление Акимата города Алматы от 10 ноября 2010 года № 4/840 «Об утверждении Государственного списка памятников истории и культуры местного значения города Алматы». Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 2 грудня 2020. 
  7. Решение XXXI сессии маслихата города Алматы V созыва от 10 сентября 2014 года № 261 «Об утверждении границ охранных зон, зон регулирования застройки и зон охраняемого природного ландшафта объектов историко-культурного наследия города Алматы». Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 2 грудня 2020. 
  8. О внесении изменений и дополнений в постановление Правительства Республики Казахстан от 31 марта 2014 года № 280 "Об утверждении Комплексного плана приватизации на 2014 - 2016 годы". Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 2 грудня 2020. 
  9. В Казахстане начинается массовая распродажа государственной собственности. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 2 грудня 2020. 
  10. На юбилейном XXV Мемориале Гусмана Косанова было установлено пять высших достижений турнира. Архів оригіналу за 15 серпня 2016. Процитовано 29 червня 2016. 
  11. Определены все участники чемпионата мира по хоккею с мячом. bandynet.ru. 21 грудня 2011. Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 24 січня 2012.