Легка атлетика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Athletics pictogram.svg
Старт перегонів з бігу на 400 м з бар'єрами

Легка́ атле́тика  — олімпійський вид спорту, що об'єднує такі дисципліни: бігові види, спортивна ходьба, технічні види (стрибки і метання), багатоборства, пробіги (біг по шосе) і крос (біг по бездоріжжі). Один з основних і наймасовіших видів спорту.

Athletics competitions.jpg

Керівний орган — Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій (ІААФ), створена в 1912 році і об'єднує 212 національних федерацій (на 2011 рік). ІААФ дає таке визначення терміну «легка атлетика»: «змагання на стадіоні, біг по шосе, спортивна ходьба, крос, гірський біг та трейлранінг»[1].

Athletics competitions.jpg

Історія[ред.ред. код]

Легкоатлетичні вправи проводилися з метою фізичної підготовки, а також для проведення змагань ще в глибокій старовині[2] . Але історія легкої атлетики, як прийнято вважати, почалася зі змагань з бігу на олімпійських іграх Стародавньої Греції (776 рік до нашої ери)[3] . Сучасна легка атлетика почала свій шлях з окремих спроб в різних країнах проводити змагання в бігу, стрибках і метаннях[джерело?]. Зафіксовані результати в стрибку з жердиною в 1789 р. (1 м 83 см, Д. Буш, Німеччина), у бігу на одну милю в 1792 р. (5.52,0, Ф. Поуелл, Велика Британія) і 440 ярдів в 1830 р. (2.06,0, А. Вуд, Велика Британія), в стрибку у висоту в 1827 р. (1.57,5, А. Вілсон, Велика Британія), в метанні молота в 1838 р. (19 м 71 см, Район, Ірландія), в штовханні ядра в 1839 р. (8 м 61 см, Т. Каррадіс, Канада) та інші[джерело?]. Вважається, що початок історії сучасної легкої атлетики поклали змагання з бігу на дистанцію близько 2 км учнів коледжу в місті Регбі (Англія) в 1837 р.[джерело?], після чого такі змагання стали проводитися в інших навчальних закладах Англії[джерело?].

Пізніше в програму змагань стали включати біг на короткі дистанції, біг з перешкодами, метання ваги, а в 1851 р. — стрибки в довжину і висоту з розбігу. У 1864 р. між університетами Оксфорда і Кембриджа були проведені перші змагання, що стали в подальшому щорічними, що поклали початок традиційним двостороннім матчам.

У 1865 р. був заснований Лондонський атлетичний клуб, який популяризував легку атлетику, проводив змагання і спостерігав за дотриманням статусу о аматорстві. Вищий орган легкоатлетичного спорту — любительська атлетична асоціація, — який об'єднав всі легкоатлетичні організації Британської імперії, був організований в 1880 р.

Дещо пізніше, ніж в Англії, стала розвиватися легка атлетика в США (атлетичний клуб в Нью-Йорку організувався в 1868 році, студентський спортивний союз — в 1875-му), де швидко досягла широкого розповсюдження в університетах[4]. Це забезпечило в наступні роки (до 1952-го) провідне положення американських легкоатлетів у світі[джерело?]. До 1880—1890 років в багатьох країнах світу були організовані любительські легкоатлетичні асоціації, які об'єднали окремі клуби, ліги і отримали права вищих органів з легкої атлетики[джерело?].

Широкий розвиток сучасної легкої атлетики пов'язано з відродженням Олімпійських ігор (1896), в яких, віддаючи данину давньогрецьким олімпіад, їй відвели найбільше місце[джерело?]. І сьогодні Олімпійські ігри — потужний стимул для розвитку легкої атлетики в усьому світі[джерело?].

Початок поширенню легкої атлетики в Російській імперії було покладено в 1888 році коли в Тярльово, поблизу Петербурга, був організований спортивний гурток[джерело?]. Цього ж року там було проведено перше в Росії змагання з бігу[джерело?]. Вперше першість Росії з легкої атлетики проходило в 1908 році[джерело?]. У ньому взяли участь близько 50 спортсменів[джерело?].

У 1911 році створюється Всеросійський союз любителів легкої атлетики, який об'єднав близько 20 спортивних ліг Петербурга, Москви, Києва, Риги та інших міст[джерело?].

1912 року російські легкоатлети (47 осіб) вперше брали участь в Олімпійських іграх — в Стокгольмі[джерело?]. Через слабку підготовленість спортсменів та погану організацію виступ російських легкоатлетів пройшло невдало — ніхто з них не посів призового місця[джерело?].

Після Жовтневої революції велику роль у розвитку легкої атлетики зіграв Всевобуч[джерело?]. За його ініціативою в низці міст відбулися великі змагання, в програмі яких головне місце відводилося легкої атлетики: в Омську — I сибірська олімпіада[джерело?], в Єкатеринбурзі — I приуральська олімпіада[джерело?], в Ташкенті — Середньоазіатська[джерело?], в Мінеральних Водах — Північно-Кавказька[джерело?]. У 1922 в Москві вперше було проведено першість РРФСР з легкої атлетики[джерело?]. Перші міжнародні змагання радянських легкоатлетів відбулися в 1923 році[джерело?]. Вони зустрілися зі спортсменами робітничого спортивного союзу Фінляндії[джерело?].

В Україні перші змагання з бігу відбулися 1858 року в Миколаєві[5]. У 1913 році в Києві вперше провели Всеросійську олімпіаду[5]. Всеукраїнська олімпіада відбулася 1921 року в Харкові[5][6]. У Галичині в кінці 19 століття поширився сокільський рух, започатокований у Чехії. Незабаром виникли інші спортивні товариства: «Поділля» в Тернополі, «Сянова чайка» в Перемишлі, «Україна» у Львові[6]. Спортивне товариство «Україна» започаткувало «Запорізькі ігрища», вперше проведені 1911 року[6].

Дисципліни[ред.ред. код]

Біг[ред.ред. код]

Докладніше: Біг
Перегони в бігу з перешкодами (стипль-чейз) серед жінок

Біг поділяється на олімпійські та інші дисципліни. До олімпійських належить «гладкий» біг (тобто біг по доріжці стадіону з твердим покриттям)

Деяка частина легкоатлетичних змагань проводиться також взимку під дахом в скороченому варіанті (наприклад замість спринту 100 м змагаються на 60-метровій дистанції).

Також існує велика кількість неолімпійских видів змагань з бігу, з котрих проводяться численні міжнародні змагання як серед чоловіків, та і жінок, або об'єднані забіги, чемпіонати світу та Європи; ведеться залік світових рекордів — наприклад з гладкого бігу (на традиційних для англомовного світу дистанціях, що вимірюються в ярдах та милях) та з кросу.

Серед довгих дистанцій найпопулярніші напівмарафон (21,1 км), чвертьмарафон (10,5 км), існують змагання з «ультра-марафону» — біг на дистанції, що перевищують 42 км 195 м (50 км, 100 км тощо). Існують також численні змагання в бігу на час — біг на 1 годину, 2, 6, 12, 24 години, багатодобові пробіги тощо.

Спортивна ходьба[ред.ред. код]

Окремо від бігу проводяться змагання з спортивної ходьби, за правилами якої спортсмени не повинні бігти, тобто відривати від землі водночас обидві ноги і випрямляти коліно[7] . Звичні дистанції  — 20 км і 50 км[джерело?]. Проте існують і коротші дистанції в залежності від віку спортсмена 2 км, 3 км, 5 км, 10 км[джерело?].

Стрибки[ред.ред. код]

Стрибки у легкiй атлетицi поділяють на:

Метання[ред.ред. код]

Метання поділяють на :

Легкоатлетичні багатоборства[ред.ред. код]

Багатоборства включають змагання із кількох легкоатлетичних дисциплін, і переможець визначається за сумою очок, які даються за результат у кожній дисципліні. До сучасної олімпійської програми входять десятиборство у чоловіків та семиборство у жінок. До 1980 року жіночі змагання проводилися з п'яти видів, утворюючи п'ятиборство. До чоловічого десятиборства входять чотири бігові дисципліни, три стрибкові та три метальні.

Змагання у залах проводяться зазвичай за вкороченою програмою, оскільки деякі з дисциплін, такі як метання списа, наприклад, потребують простору.

Організації[ред.ред. код]

Головним органом управління справами легкої атлетики є Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій IAAF, заснована в 1912 році після стокгольмської Олімпіади[джерело?]. IAAF встановлює правила проведення змагань і наглядає за їх дотриманням, офіційно засвідчує світові рекорди та забезпечує організацію міжнародних змагань[джерело?]. IAAF налічує 212 національних федерації, тобто включає в себе усі країни світу і навіть деякі території, які ще не отримали офіційної незалежності[джерело?].

Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій має шість континентальних підрозділів[джерело?]. Європейська асоціація легкої атлетики заснована в 1970 році. В Україні розвитком легкої атлетики займається Федерація легкої атлетики України[джерело?].

Найбільші регіональні організації:

Головні старти, що проводяться під егідою IAAF, — змагання з легкої атлетики в програмі Олімпійських ігор, а також чемпіонати світу на відкритих стадіонах і в закритих приміщеннях[джерело?].

Основні змагання[ред.ред. код]

Міжнародні змагання з легкої атлетики організовані за чотирирічними циклами[джерело?]. Головні турніри — Олімпійські ігри та чемпіонати світу з легкої атлетики, що відбуваються щочотири роки[джерело?]. У цих великих змаганнях можуть брати участь у кожному з видів тільки по три спортсмени від країни[джерело?]. Для відбору гідних спортсменів із великого числа країн, міжнародною асоціацією встановлені мінімальні нормативи, яким повинні задовольняти претенденти на участь[джерело?].

Комерційні і некомерційні змагання[ред.ред. код]

Різниця між комерційними та некомерційними змаганнями головним чином полягає в підході до відбору атлетів і різному тлумаченні правил[джерело?].

Основні особливості комерційних ігор[джерело?]:

  • змагання проводяться зазвичай в одне коло;
  • будь-яку кількість учасників від країни, в тому числі вайлд-кард, можуть отримати учасники від країни організатора;
  • допускається використання пейсмейкера в бігових дисциплінах
  • допускається зменшення кількості спроб в технічних дисциплінах до 4 (замість 6);
  • чоловіки і жінки можуть брати участь в одному забігу;
  • нестандартний підбір видів у легкоатлетичні багатоборства.

Все це зазвичай робиться з метою підвищення видовищності та динамізму спортивного змагання[джерело?].

До міжнародних некомерційних змагань належать[джерело?]:

Основні комерційні змагання[джерело?]:

  • Гран-Прі — цикл літніх змагань проходять щорічно і закінчуються фіналом Гран-Прі;
  • Золота ліга[джерело?];
  • Діамантова ліга — цикл змагань проводиться щорічно з 2010 року.

Олімпійські ігри[ред.ред. код]

Легка атлетика входить до числа п'яти олімпійських видів спорту, які були представлені на всіх Олімпіадах[джерело?]. Число медалей, які розігрують на олімпійських змаганнях, змінювалося від 12 на першій Олімпіаді 1896 до 47 на Літніх іграх у Пекіні[джерело?]. Жінки почали змагатися на Олімпіадах, починаючи з 1928 року[джерело?], проти волі барона де Кубертена[джерело?]. Олімпійський легкоатлетичний турнір проводиться на Олімпійському стадіоні і є центральною подією олімпійської програми, притягаючи увагу глядачів і засобів масової інформації[джерело?].

Чемпіонати світу[ред.ред. код]

Чемпіонати світу з легкої атлетики мають порівняно коротку історію[джерело?]. Перший такий турнір відбувся в 1983 році в Гельсінкі[джерело?]. Переможці змагань в кожній дисципліні оголошуються чемпіонами світу[джерело?]. Починаючи з 1991 року змагання стали проводитися щодва роки, відбуваючись у рік перед Олімпіадою і в рік після Олімпіади[джерело?]. В проміжні роки проводяться чемпіонати світу з кросу[ru][джерело?]. Чемпіонати світу з легкої атлетики в залі проходять теж щодва роки, відмінні від тих, в яких проходять чемпіонати на відкритому повітрі[джерело?]. Перший такий чемпіонат відбувся в 1985 році в Парижі, але офіційна назва затвердилася тільки, починаючи з турніру 1987 року в Індіанаполісі[джерело?].

Чемпіонати континентів[ред.ред. код]

Континентальні федерації легкої атлетики проводять власні чемпіонати[джерело?]. Чемпіонати Європи також відбуваються щочотири роки посередині олімпійського циклу[джерело?]. Перший такий чемпіонат був організований в Турині в 1934 році, останній відбувся у 2010 в Барселоні[джерело?]. Починаючи з 1966 року проводяться чемпіонати Європи в залах[джерело?]. Окремо організовуються також чемпіонати світу й Європи з кросу[джерело?], ходьби[джерело?], напівмарафону й марафону[джерело?].

Легкоатлетичні турніри[ред.ред. код]

Окрім чемпіонатів щороку проходить чимало турнірів світового й регіонального масштабу, які фінансуються громадськими організаціями й приватними спонсорами. Здебільшого програма таких турнірів скорочена до кількох дисциплін[джерело?]. На такі турніри спортсмени отримують особисті запрошення від організаторів, які керуються в своїх рішеннях як міркуваннями найкращих результатів, так і представництва від окремих країн, зазвичай країн-організаторів[джерело?].

Низка змагань Золотої ліги входила у Всесвітній тур легкої атлетики з 1998 року. На змагання ліги запрошувалися спортсмени, які мали найкращі результати в сезоні[джерело?]. Змагання ліги широко освітлювалися засобами масової інформації, зокрема телебаченням[джерело?]. У 2008 році вони включали 6 турнірів: в Осло, Римі, Цюриху, Брюселі та Берліні з фіналом у Монако[джерело?]. Спортсмени, які зуміли виграти всі турніри у своїй дисципліні, ділили між собою джекпот — злиток золота вартістю в один мільйон доларів США[джерело?]. Шість дисциплін, для яких чинне це правило, вибирала IAAF[джерело?]. З 2010 року її замінила Діамантова ліга . Кількість етапів зросла до 14, а дисциплін — до 16(9 бігових та 7 технічних)[джерело?].

Інші турніри, менш престижні, ніж Золота ліга, об'єднані в Супер-гранпрі та Гранпрі[джерело?]. Вони повинні відповідати численним критеріям щодо якості інфраструктури, забезпечення, мінімального грошового фонду, представництва легкоатлетів відповідно до рейтингу[джерело?]. Змагання ще нижчого рангу не дають спортсменам очок в класифікацію IAAF[джерело?]. Світові фінали, що відбуваються в кінці сезону, збирають найкращих спортсменів року[джерело?].

Інші змагання[ред.ред. код]

Командні змагання з легкої атлетики зазвичай називаються кубками[джерело?]. Серед них Кубок світу серед націй, в якому змагаються команди континентів[джерело?], Кубок світу з марафону[джерело?], Кубок світу з ходьби[джерело?]. В Європі з 1965 року проводиться Кубок Європи з легкої атлетики — змагання між командами європейських країн[джерело?]. Починаючи з 1993 це змагання проходить щорічно[джерело?].

Міжнародні матчі включають у себе змагання у всій олімпійській програмі[джерело?]. Серед таких матчів особливо принциповими були матчі між США та СРСР[джерело?]. У час до проведення чемпіонатів світу ці змагання мали статус основного змагання року[джерело?]. Франція спробувала відновити престиж таких змагань, організувавши Деканасьон — турнір з десяти дисциплін між провідними легкоатлетичними державами світу (Україна займає в цих змаганнях 5-6 місця)[джерело?]. Крім того, легкоатлетичні змагання входять до складу таких змагань, як Ігри Співдружності, Середземноморські ігри, Панамериканські ігри, універсіади тощо[джерело?].

Розвиток[ред.ред. код]

Легка атлетика належить до найпопулярніших видів спорту, бо не вимагає дорогих умов для занять[джерело?]. Цим зумовлена ​​її висока поширеність, в тому числі і в економічно слаборозвинених країнах Азії, Африки та Латинської Америки[джерело?]. За всю історію чемпіонатів світу з 1983 по 2007 рік медалі на них завойовували спортсмени 83 країн[джерело?].

Найрозвиненіша легка атлетика, як вид спорту в таких країнах як США, Росія, Німеччина, Велика Британія, Кенія, Ефіопія[джерело?].

Найбільшу кількість золотих медалей на останньому чемпіонаті світу на відкритих стадіонах (2017 рік) завойовано спортсменами США[джерело?]. Кубок світу 2006 року в жіночій програмі виграли спортсменки Росії[джерело?].

Спортсмени[ред.ред. код]

Найбільшу кількість золотих медалей в історії Олімпійських ігор виграли Карл Льюїс (США) та Пааво Нурмі (Фінляндія) — 9 золотих медалей[джерело?].

Видатні результати в історії світового спорту показали такі легкоатлети як[джерело?]:

Легка атлетика в Україні[ред.ред. код]

Україна традиційно одна з провідних націй у легкій атлетиці[джерело?]. На пекінській Олімпіаді українські спортсмени здобули 5 медалей, серед яких золота медаль Наталі Добринської в семиборстві[джерело?]. Українським спортсменам належать світові рекорди: Сергій Бубка був володарем світового рекорду в стрибках з жердиною[джерело?], Інесі Кравець належить світовий рекорд у потрійному стрибку[джерело?], Юрію Сєдих — в метанні молота[джерело?], а українська багатоборка Наталія Добринська володіє світовим рекордом у п'ятиборстві[джерело?]. Розвиток легкої атлетики в Україні має також чимало проблем, пов'язаних із застарілою інфраструктурою, нестачею фінансування, старінням тренерських кадрів[джерело?]. Через проблеми результати українських легкоатлетів знизилися[джерело?]. На Олімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро, легкоатлети поклали в скарбничку України тільки одну бронзову медаль (Богдан Бондаренко, стрибки у висоту), а на чемпіонаті світу 2017 року — одну сріблу (Юлія Левченко, стрибки у висоту)[джерело?].

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Спорт Це незавершена стаття про спорт.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.