Цербе-Несіна Валентина Адамівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентина Цербе-Несіна
Валентина Адамівна Цербе-Несіна
Оксана Баюл і Валентина Цербе (праворуч) на поштових марках
Оксана Баюл і Валентина Цербе (праворуч) на поштових марках
Оксана Баюл і Валентина Цербе (праворуч) на поштових марках
Загальна інформація
Громадянство  УРСР
Україна Україна
Місце проживання Прилуки
Народження 8 січня 1969(1969-01-08) (55 років)
Поліське, Коростенський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Зріст 161 см
Вага 53 кг
Спорт
Країна Україна Україна
Вид спорту біатлон
Нац. збірна Україна Збірна України з біатлону
Участь і здобутки
CMNS: Цербе-Несіна Валентина Адамівна у Вікісховищі
Нагороди
орден княгині Ольги III ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Біатлон
Олімпійські ігри
Бронза Ліллехаммер 1994 Спринт
Чемпіонат світу
Бронза Рупольдінг 1996 Естафета 4×7,5 км
Бронза Брезно - Осрблє 1997 Командна гонка 7,5 км

Валенти́на Ада́мівна Цербе-Не́сіна (нар. 8 січня 1969, с. Полісся Коростенського району Житомирської області) — українська біатлоністка, бронзова призерка Олімпіади-94 в Ліллехамері (Норвегія). Кавалерка «Ордена княгині Ольги», Заслужений майстер спорту України, почесна громадянка міста Прилуки[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Після закінчення Житомирського механічного технікуму механічної обробки деревини працювала на Прилуцькому меблевому комбінаті контролером відділу технічного контролю. З 1992 року до 1999 року працювала спортивним інструктором на контрактній основі штатної збірної команди України з біатлону.

На Олімпіаді-94 зайняла третє місце в гонці на 7,5 км (перша олімпійська медаль незалежної України), поступившись 1,2 секунди Миріам Бедар з Канади і 0,1 секунди білорусці Світлані Парамигіній.

Була чемпіонкою та призеркою першостей світу, Європи та України з біатлону (протягом 19881998 років).

Їй присвоєно звання «Заслужений майстер спорту України» (лютий 1994 року).

1998 року закінчила Чернігівський педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю вчитель фізичної культури. З 2001 до 2003 року працювала директором ТОВ «Європа», а з 2004 року — адміністратором футбольного клубу «Європа» (Прилуки). З жовтня 2004 року працює на посаді начальника відділу молоді Прилуцької міської ради.

У березні 2007 року закінчила Національну академію державного управління при Президентові України.

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Орден княгині Ольги III ст. (6 березня 2002) — за вагомі трудові здобутки, високий професіоналізм та з нагоди Міжнародного дня прав жінок і миру[2]

Статистика[ред. | ред. код]

У таблиці наведено статистику виступів біатлоніста в Кубку світу.

  • Місця 1–3: кількість подіумів
  • Чільна 10: кількість фінішів у першій десятці
  • В очках: кількість виступів, на яких біатлоніст здобував очки
  • Старти: кількість стартів
Місця Індивід. Спринт Персьют Мас-старт Естафета Разом
1 1 1

2  

3 1 1 1 3

Чільна 10 3 3 9 15

В очках 9 13 3 9 34

Стартів 22 24   5 9 60

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Медаль Ігор у Ліллегаммері я здобула на позичених лижах» [Архівовано 10 лютого 2018 у Wayback Machine.] «Високий замок»
  2. Указ Президента України № 222/2002 від 6 березня 2002 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 3 листопада 2012. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • В. В. Лукашенко, Л. В. Лукашенко. Коростенщина моя… Історико-географічний нарис (видання друге, перероблене, доповнене). —Коростень: 2008. — 204 с. (с. 170)

Посилання[ред. | ред. код]