Перейти до вмісту

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (Торське)

Координати: 48°45′39″ пн. ш. 25°40′59″ сх. д. / 48.760835° пн. ш. 25.682978° сх. д. / 48.760835; 25.682978
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (Торському)

48°45′39″ пн. ш. 25°40′59″ сх. д. / 48.760835° пн. ш. 25.682978° сх. д. / 48.760835; 25.682978
Типцерква і пам'ятка культури Редагувати інформацію у Вікіданих
Статус спадщинипам'ятка архітектури місцевого значення України Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна
РозташуванняТорське[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
КонфесіяУГКЦ
Будівництво1843
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (Торське). Карта розташування: Україна
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (Торське)
Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (Торське) (Україна)
Мапа

CMNS: Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці в Торському — парафія і храм греко-католицької громади Заліщицького деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Торське Чортківського району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 525)[2].

Історія церкви

[ред. | ред. код]

Парафія утворена в XIX столітті, а храм збудовано в 1843 році. Його перебудували з незавершеного костелу, будівництво якого не зміг закінчити місцевий землевласник Семинаговський. Громада села викупила недобудову і перетворила її на церкву за власні пожертви.

Іконостас виготовили та оформили місцеві жителі Василь Склярчук, Микола Лозінський і Михайло Воднарчук вже в оновленому в 1990 році храмі.

Парафія і церква діяли й за часів Радянського Союзу, перебуваючи в підпорядкуванні Московського патріархату. У грудні 1990 року, після легалізації УГКЦ, парафія і храм повернулися до її лона.

При парафії діє братство «Апостольство молитви».

Парохи

[ред. | ред. код]
Ім'я Роки Віросповідання Коротка довідка Світлини
о. Михаїл (прізвище невідоме) греко-католик
о. Яків Онофрікович греко-католик
о. Григорій Антонович греко-католик
о. Леопольд Зелевський греко-католик
о. Іон Глінський греко-католик
о. Іван Рудницький греко-католик
о. Євген Алексевич греко-католик
о. Степан Вовчук греко-католик
о. Петро Саврій греко-католик
о. Данило Кравчук греко-католик
о. Онуфрій Швигар греко-католик
о. Іван Рудковський греко-католик
о. Іван Сивак греко-католик Народився 19 січня 1952 року в с. Ласківці, що на Теребовлянщині. Рукоположений 28 грудня 1978 року. Служив у селах Торське, Довге, Плебанівка, а також у м. Теребовля. Був деканом Теребовлянського деканату УГКЦ. Член НСКУ. Зустрічався з Папою Римським Іваном Павлом ІІ, з патріархом Любомиром Гузаром, брав участь у посвяченні першого каменю Собору Зарваницької Матері Божої. Автор багатьох статей на релігійні та краєзнавчі теми; збірки «Дарунок» (2020). Склав молебень священномученикам Миколі Цегельському та Миколі Кондрату. Нагороджений мітрою та нагрудним золотим хрестом з прикрасами. Помер 17 жовтня 2020 року в Теребовлі[3][4].
о. Петро Двірник греко-католик
о. Ярослав Шмиглик з 1993 греко-католик

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]