Церква Пресвятої Євхаристії (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 49°50′34″ пн. ш. 24°02′03″ сх. д. / 49.84278° пн. ш. 24.03417° сх. д. / 49.84278; 24.03417

Церква Пресвятої Євхаристії
м. Львів, пл. Музейна, 1; вулиця Вірменська, 35.
Домініканський собор.jpg
Замовник РКЦ
Нинішній власник УГКЦ

Збудовано 1749

Тип споруди культова

Це́рква Пресвято́ї Євхари́стії (колишні косте́л Божого тіла і монастир домініка́нців) — греко-католицька церква у центральній частині Львова, в зоні всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; пам'ятка архітектури національного значення.

До ІІ світової війни — храм римо-католицького монастиря ордену домініканців. За радянських часів у костелі та будівлі монастирських келій влаштували склади, а з 1973 року у цих спорудах розмістили Музей історії релігії та атеїзму. Храм у 1990-тих роках передано УГКЦ, і він був освячений на честь Пресвятої Євхаристії.

Частину будівлі монастирських келій станом на 2010-ті роки займає мистецьке об'єднання «Дзиґа» (зокрема, однойменна галерея, а також арт-кав'ярня «Квартира 35» і кафе «Під клепсидрою»), а Львівський музей історії релігії (колишній Музей історії релігії та атеїзму) і надалі знаходиться в іншій частині споруди монастирських келій та у дзвіниці.

Історія[ред.ред. код]

Старий костел Божого Тіла, Львів[1]
Фасад церкви Пресвятої Євхаристії

Згідно з давніми хроніками тут стояв палац короля Лева І. Палацову каплицю св. Петра і Павла король передав для моління своїй дружині Констанції. Від неї каплиця перейшла до домініканців.

Готичний храм[ред.ред. код]

Готичний домініканський костел Божого Тіла був збудований 1407 року[2][3] після пожежі дерев'яного храму. Кошти для будівництва надали головно міщанин Микола Бенко та його дружина Анна з Жабокруків.[3] За іншими даними, збудований до середини XIV ст. будівничим Миколою Чехом,[2] можливо, з використанням мурів, фундаментів княжого палацу і каплиці.[2] Його схему наприкінці XVI ст. намалював домініканець, мандрівник Мартін Ґруневеґ.

1604 року Ян Свошовський разом з першою дружиною — Малґожата де Конари (Конарська) — «записав» для вівтаря костелу домініканців Львова село Бірки.[4] Також фундував каплицю Богоматері, яку розібрали[3]

Через появу тріщин у склепінні костел розібрали у середині XVIII ст. (1745-го[2] чи 1748 року[3]) разом з бароковою каплицею фундації Я. Свошовського.

Усипальниця[ред.ред. код]

Були поховані, зокрема: Грицько Кердей з дружиною Кларою,[5] Александер Сенявський, маршалок Прокоп Сенявський,[6] львівський каштелян Станіслав Влодек,[7] та обидві його дружини — Ельжбета із Замойських, Ядвіга з Олесніцьких,[8] Якуб Потоцький (монах Домінік; 1608—1639, домініканець; похований в підземних криптах)[9] Анна Евфрозина Сенявська з Ходкевичів[10] Йоанна Потоцька — мати Миколи Василя Потоцького, Францішек Устрицький,[11] Єлизавета Рожнятовська гербу Сас — друга дружина Кшиштофа Стшемеського[12] Павел Тарло — суддя земський львівський, войський стрийський,[13] Александер Зборовський,[14] Рафал (пом. 1571), Станіслав (пом. 1600) Галки з Романова,[15] Ян Свошовський (записав село Бірки як фундуш),[16] Вацлав (пом. 1584), Юрій (пом. 1641) (їм виготовили надгробки[7]), Рафаїл[17] Дідушицькі, Миколай Гербурт[18]

А. Райзінгер одним із перших видав фотографії саркофагів з підземель Домініканського костелу.[19]

Сучасний храм[ред.ред. код]

Вигляд з вул. Підвальної, осінь 2014

1749 року за проектом інженера і архітектора Яна де Вітте був закладений фундамент костелу; кошти виділяли гетьман великий коронний Юзеф Потоцький[20][21] (заклав наріжний камінь, був головним фундатором будівництва),[22] Микола Василь Потоцький (виділив 236 000 зл.;тут була похована матір).[23] Будівництвом керував Мартин Урбанік, з 1764 року — Христофор Мурадович.

Закінчував фасад Себастьян Фесінґер, який розпочав 1764-го роботи з виготовлення камінних статуй, що мали його вінчати. Також він виконав дерев'яну різьблену поліхромовану конструкцію органу (лат. moles organarius), яка потім згоріла.[24]

До 1764 року будівництво було, в основному, завершене, але після пожеж 26 серпня 1766 (причина — необережність Матвія Міллера під час малювання органу[25]) і 1778 років роботи відновилися. 1865 року за проектом архітектора Юліана Захаревича до костьолу прибудували 4-ярусну дзвіницю. 1895-го був перебудований ліхтар на куполі, у 19051914 роках — відреставрований інтер'єр, роботи велись за проектом архітекторів Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського, також брав участь як «консерватор» др. Александер Чоловський. Крипту також планували реставрувати, але цьому завадила війна.[3] Згодом, у радянські часи, храм відновлювали у 19561958 роках.

Францішек Руссиян 1749 року звернувся до Папи з проханням, за яким 1 липня[26] 1751 року було урочисто короновано ікону Божої Матері за участі львівського латинського архиєпископа Миколая Вижицького, кошти надав, зокрема, воєвода київський Станіслав Потоцький.[27]

Опис[ред.ред. код]

Костел споруджений у стилі пізнього бароко за західноєвропейским зразком. Кам'яний, в плані він зображає витягнутий хрест з овальною центральною частиною і двома дзвіницями по боках. Звеличує церкву величезний еліптичний купол. Масивні здвоєні колони підтримують галереї і ложі, прикрашені дерев'яними статуями роботи львівських скульпторів другої половни 18 століття. Над галереями — колони барабана, що підтримують купол. Під банею костелу — цитата латинською мовою з Першого послання Тимофію: «Soli Deo honor et gloria» («Єдиному Богу честь і хвала»).

Антоній Осінський і Матвій Полейовський виконали різьби для костелу.[28] В інтер'єрі храму збереглися скульптури Себастьяна Фесінґера.

До головної нави костелу примикають кілька каплиць:

  • св. Антонія (перша справа) з іконою святого роботи львівського майстра Гарра 1838 р.
  • імені Христа з пам. таблицею д-ра Тадеуша Жулінського (?—1885, автор Томаш Дикас), з іншої сторони — поетці Марії Бартусювної (?—1885) з погруддям роботи Вісьньовецького та віршем Ленартовіча; має псевдорококовий вітар з різьбою «Серце Ісуса» Війтовича (1912)
  • каплиця св. Яцека з іконою М. Яблонського, є передсінком до наступної
  • каплиця Потоцьких (також Богоматері Яцкової, пол. Panny Matki Jackowiej[29]), споруджена після 1764 року; на думку М. Орловича, одна з перших споруд з ознаками класицизму у Львові, кошти для будівництва надав М. В. Потоцький[30]
  • будівля монастирських келій, перебудована заново у 15561621 роках і відновлена після пожеж 1766 і 1778 років. Будівля кам'яна, прямокутна в плані, трьохповерхова, з двома внутрішніми двориками, з типовою для монастирських будівель коридорною системою планування і арковими перекриттями.
  • каплиця св. Вінцентія з іконою М. Яблонського,
  • каплиця св. Домініка зі старою іконою в новому псевдорококовому вітарі з ампіровим нагробком графині Юзефи Борковської (?—1811) роботи Торвальдсена
  • каплиця св. Томаша з іконою М. Яблонського, рококовою різьбою Христа Милосердного.[31]
Lviv, OP kostel, interiér 01.jpg Ambo DominicansChurch Lvov 2007.JPG Lviv - Dominican church - night - 01.jpg Домінікани, Львів.JPG
Вівтар
Амвон
Нічна підсвітка
Вдень

Примітки[ред.ред. код]

  1. з вежою-дзвіницею
  2. а б в г Вечерський В. Українські монастирі… — С. 340.
  3. а б в г д Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 108.
  4. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 255. (пол.)
  5. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — 1907. — Cz. 1. — T. 10. — S. 42—43.
  6. Kaniewska I. Sieniawscki Prokop h. Leliwa (zm. 1596) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 146. (пол.)
  7. а б Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 114.
  8. Niesiecki К. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 562.
  9. Mazur Z. Potocki Jakub, imie zakonne Dominik h. Pilawa (1608—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 802—803. (пол.)
  10. Nagielski M. Sieniawska z Chodkiewiczów Anna Eufrozyna (zm. 1633) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996. — T. XXXVII/1. — Zeszyt 152. — S. 97. (пол.)
  11. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 442.
  12. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 226.
  13. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 307.
  14. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 718.
  15. Barącz S. Pamiętnik szlachetnego Ledochowskich domu. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1879. — S. 3. (пол.)
  16. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 247.
  17. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — 480 s., dod. — S. 72. (пол.)
  18. Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — S. 69. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8.
  19. Шишка О. Львів на давній гравюрі, в живописі та фотографії: історико-бібліографічні дослідження. — С. 112.
  20. Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — Tom XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 71. (пол.)
  21. Львів. Домініканський собор // Україна Інкоґніта[неавторитетне джерело]
  22. Храми Львова[неавторитетне джерело]
  23. Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 57. (пол.)
  24. Mańkowski T. Fesinger Sebastian // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : PAU, 1948. — t. VI/5, zeszyt 30. — S. 425. (пол.)
  25. Смірнов Ю.  Костел домініканців (Костел Божого Тіла) // Енциклопедія Львова за редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — C. 469. — ISBN 978-966-7007-99-7.
  26. Mazur Z. Russyan (Russjan) Franciszek, imię zakonne Henryk h. Nalęcz (1706—1788) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1991. — t. XXХIІІ/1, zeszyt 136. — S. 157—158. (пол.)
  27. Dymnicka-Wołoszyńska H. Stanisław Potocki h. Pilawa (1698—1760) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984. — t. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 158. (пол.)
  28. Krasny P. Lwowskie środowisko artystyczne wobec idei symbiozy sztuk w wystroju i wyposażeniu wnętrz sakralnych (1730 - 1780) // Rocznik Historii Sztuki. - 2005. - № 30. — S. 161—162. (пол.)
  29. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik… — S. 112.
  30. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik… — S. 53.
  31. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik… — S. 112—113.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]