Церква Сурб Амбарцум (Чалтир)

Церква Сурб Амбарцум
47°17′00″ пн. ш. 39°30′04″ сх. д.
Тип споруди	храм
Розташування	Росія, Чалтир
Початок будівництва	1860
Стиль	неокласицизм
Належність	Вірменська апостольська церква
Єпархія	Armenian diocese of Russia and New Nakhijevand
Стан	об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd
Церква Сурб Амбарцум (Чалтир) (Росія)
Церква Сурб Амбарцум у Вікісховищі

Зовнішні зображення
	Церква Сурб Амбарцум

Церква Сурб Амбарцум (вірм. Սուրբ Համբարձում եկեղեցի) — храм у селі Чалтир в Ростовській області Росії, адміністративному центрі Мясниковського району і Чалтирського сільського поселення. Належить до Вірменської апостольської церкви.

Адреса: Росія, Ростовська обл., Мясниковський район, с. Чалтир, вул. 6-я лінія.

Історія

Церква Сурб Амбарцум (в ім'я Святого Вознесіння) села Чалтырь заснована в 1790 році переселеними з Криму вірменами за указом імператриці Катерини II від 14 листопада 1779 року.

У побудованій кам'яній церкві була дерев'яна дзвіниця. З часом церква занепала, її дзвіниця накренилася. У 1862 році парафіяни села Чалтир звернулися з проханням в Ново-Нахічеванську і Бессарабську єпархію Вірменської апостольської церкви побудувати нову церкву. Була складена кошторис будівництва.

Дозвіл було отримано і в 1860 році почалося будівництво нової церкви. Церква будувалася за типовим проектом таганрозького архітектора Н. Муратова на кошти прихожан і була побудована в стилі класицизму. Стара церква була знесена і на її місці було побудовано будівлю церковно-парафіяльної школи.

У 1883 році проводилася реставрація церкви, в ході якої були збудовані 12 нових постаментів з ликами святих, встановлено три нових двері з різнокольоровими вітражами. Територію церкви обгородили кованою огорожею.

У роки Німецько-радянської війни церква була закрита. Будівля церкви використовувалося в різних цілях. У 1944 році церква була знову відкрита. У 1990 році біля неї був встановлений священних для вірмен символ – хачкар. Встановлений хачкар представляв собою копію хачкара 1279 року, знаходиться в Святому Ечміадзіні у Вірменії. Напис на п'єдесталі хачкару говорить, що він встановлений на згадку про турецький геноцид вірмен в 1915 році.

Архітектура

Церква Амбарцума виконана у вигляді хреста, має стрункі пропорції і характерні для храмів Нахічевані архітектурні елементи. Приналежність до хрестово-купольним споруд підкреслено відсутністю прибудов по сторонах виступає на східному фасаді вівтарної апсиди.

Храм вінчає восьмигранний купол з високими парними вікнами. Здвоєні вікна розділені між собою розташованими на гранях барабана колонами. Вхід в храм оформлений у вигляді вкорочених поперечних гілок хреста і має чотириколонні портики з фронтонами, як це виконано в колишньому соборному храмі Григора Лусаворича в Ростові-на-Дону (храм знесено), а також у церквах Аствацацин, монастирі Сурб-Хач в Нахічевані і Карапета в с. Несветай.

Висока чотириярусна дзвіниця аналогічна дзвіниці церкви Карапета в селі Несветай, її бічні приміщення виконані у вигляді невеликих кімнат з екседрами на коротких сторонах.

Верхні яруси дзвіниці за своїм деталей близькі подібним частинам дзвіниці соборної храму в Нахічевані. Перехід у дзвіниці від прямокутного плану нижнього поверху, в шестикутнику і колі верхніх ярусів надає зовнішньому вигляду будівлі стрункість.

Священнослужителі

Настоятель парафії — священик Тер-Тадеос (Лусеген Гайбарян).

Література

• Вартанян В. Г., Казаров С.С. Армянская-Апостольская Церковь на Дону // Ростов н/Д., 2001.
• Халпахчьян О. X. Архитектура Нахичевани-на-Дону // Ер. 1988.
• Шахазиз Е. Новый Нахичеван и новонахичеванцы / Перевод с армянского Ш. М. Шагиняна // Ростов-на-Дону, 1999.
• Российская и Ново-Нахичеванская епархия Армянской Апостольской Церкви. Исторический путь. М., 2013.

Посилання

• Путівник по Мясниковскому району [Архівовано 14 липня 2017 у Wayback Machine.]
• Церква Сурб Амбарцум (с. Чалтир, Ростовська область) [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Амбарцум. Воскресіння господнє [Архівовано 22 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Церква Святого Амбарцума [Архівовано 22 червня 2017 у Wayback Machine.]