М'ясниковський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
М’ясниковський район

Мясниковский район

Coat of Arms of Myasnikovsky rayon (Rostov oblast).png
Flag of Myasnikovsky rayon (Rostov oblast).png
Герб Прапор
Tanais krep.jpg
Адм. центр Село Чалтир
Країна Росія Росія
Область Ростовська область
Населення
 - повне 39 631[1] чоловік (2010)
Площа
 - повна 880 км²
Дата заснування 1926
Веб-сайт amrro.ru
Location Of Myasnikovsky District (Rostov Oblast).svg

Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: М'ясниковський район

М'яснико́вський райо́н — адміністративна одиниця у складі Ростовської області, територія якого безпосередньо примикає до обласного центру — міста Ростова-на-Дону.

Адміністративний центр — село Чалтир.

Географія[ред. | ред. код]

Територія району становить 880 км². Район межує з Аксайським, Азовським, Неклиновським, Родіоново-Несветайським районами Ростовської області, а також із містом Ростов-на-Дону.

Територією району протікають такі річки: Донський Чулек, Велика Кам'яна, Лагутник, Мертвий Дінець, Мокрий Чалтир, Морський Чулек, Стара Криниця, Сухий Самбек, Сухий Чалтир, Темерник, Тузлов, Хавали.

Історія[ред. | ред. код]

Танаїс[ред. | ред. код]

Біля хутору Недвигівка за античної доби, у III столітті до нашої ери — V столітті нашої ери, існувало стародавнє місто Танаїс. Воно відносилося до Боспорської держави.

Вірменське заселення з Криму[ред. | ред. код]

Заселення вірменами земель цього району належить до кінця XVIII століття. 14 листопада 1779 року II ухвалила Указ, що дозволив переселення з Криму до Приазов'я значних за чисельністю груп християнського населення Криму. Греки були переселені до району сучасного Маріуполя, а вірмени — «до округи фортеці святого Дмитра Ростовського» (так ішлось у царському Указі). 1780 року тисячі вірменів прибули на нове місце проживання, заснувавши місто Нахічевань1928 року об'єднано в одне місто з Ростовом-на-Дону) і п'ять сіл: Чалтир, Крим, Великі Сали, Султан-Сали і Несветай.

М'ясниковський національний вірменський район[ред. | ред. код]

Вірменські поселення початкового заселення склали території сучасного М'ясниковського району. Район утворено 1926 року рішенням Великої президії Донвиконкому, що постановила виділити зі складу Аксайського району Вірменський район. Вірменський район був безпосереднім побажанням вірменського населення Донського округу, з адміністративним центром у місті Нор Нахічеван. Вірменський район було названо на честь загиблого незадовго до того в авіаційній катастрофі крупного політичного та державного діяча більшовицької партії, уродженця міста Нор Нахічеван Олександра М'ясникова (М'ясникяна).

Датою створення М'ясниковського району вважається 10 травня 1926 року, коли відбувся перший районний установчий з'їзд Рад.

З травня 1926 до 1928 року центром району було місто Нор Нахічеван. З кінця 1928 року центром району було село Крим, а з вересня 1929 донині райцентром є село Чалтир.

Зміни району[ред. | ред. код]

1929 року до складу району було включено хутір Калінін.

1933 року до складу району також було включено Хаперську сільську раду з хуторами Недвигівка, Хапри та Мокрий Чалтир.

1963 року М'ясниковський район було об'єднано з Неклинівським районом з райцентром в селі Покровське.

З 1965 року М'ясниковський район знову став окремою адміністративно-територіальною одиницею. Того ж року до складу району було включено Петровську сільраду, що раніше входила до складу Неклиновського району.[2]

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

За часів війни територія району двічі, як і Ростов-на-Дону, була під владою німецької адміністрації. 17 листопада 1941 року, під час наступу німців на Ростов, на кургані Бербер-Оба під селом Великі Сали батарея Сергія Оганова стала до бою з танками противника. Оганівці підбили 12 танків, не пропустивши їх на своїй ділянці, але й самі загинули. Командиру батареї Сергію Оганову та комісару Сергію Вавилову — вірменину та росіянину — було посмертно надано звання Героїв Радянського Союзу, бійці нагороджені орденами. Той героїчний епізод війни закарбовано у скульптурній композиції меморіалу «Артилерійський курган», зведеного вдячними ростовцями й жителями М'ясниковського району 1972 року на місці бою.

Окрім «Артилерійського кургану», на території М'ясниковського району є ще близько 20 пам'ятників героям Великої Вітчизняної війни. Один із найоригінальніших меморіалів загиблим воїнам відкрито в селі Крим. Там, на плитах меморіального комплексу, викарбовано імена всіх односельчан, які загинули за Батьківщину. А у спеціально збудованій будівлі, облицьованій рожевим туфом з Вірменії, подано сотні фотографій жителів села, хто не повернувся з війни. Відбудову допомагали робити м'ясниківцям жителі Вірменії, які відрядили техніку, будматеріали, грошові кошти.

Населення[ред. | ред. код]

Населення району становить близько 37,4 тисяч чоловік (за даними перепису 2002 року). Більшість населення (близько 60%) складають вірмени. Разом у районі проживають представники близько 20 національностей.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

До складу М'ясниковського району входять 7 сільських поселень, що включають 23 населених пункти:

  1. Великосальське сільське поселення (село Великі Сали, село Несвітай)
  2. Калінінське сільське поселення (хутір Калінін)
  3. Краснокримське сільське поселення (хутір Красний Крим, хутір Ленінаван, хутір Ленінакан, село Султан-Сали)
  4. Кримське сільське поселення (село Крим)
  5. Недвиговське сільське поселення (хутір Недвиговка, хутір Веселий, хутір Хапри, селище Щедрий)
  6. Петровське сільське поселення (слобода Петровка, село Александровка Друга, хутір Баєвка, село Валуєво, село Калмиково, село Карпо-Николаєвка, хутір Савченко, хутір Стоянов, хутір Чкалова)
  7. Чалтирське сільське поселення (село Чалтир, хутір Мокрий Чалтир)

Економіка[ред. | ред. код]

Нині М'ясниковський район — один з найбільш економічно міцних на Дону. Там гарно розвинуті землеробство, овочівництво і тваринництво. Основу економіки М'ясниковського району становить саме сільське господарство. У цій галузі працює більшість працездатного населення, діють 8 крупних сільгосппідприємств і понад 500 селянських (фермерських) господарств. Більшість виробленої там продукції вживається жителями Ростова-на-Дону й інших крупних міст Ростовської області.

Транспорт[ред. | ред. код]

Через район проходить федеральна автомобільна дорога «ВоронежРостов-на-ДонуМаріуполь» і залізниця зі станцією Хапри, що пов'язує Ростов-на-Дону і Таганрог. Всі населені пункти району сполучені з райцентром дорогами з твердим покриттям. Організовано автобусне сполучення між селами району та містом Ростов-на-Дону.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Розкопки Танаїса

Археологічний музей-заповідник Танаїс[ред. | ред. код]

В районі є низка туристичних об'єктів. Широко відомий археологічний музей-заповідник Танаїс. Зусиллями археологів там розкопано оборонні стіни, житлові квартали, вежі, брами.

Найцікавіші знахідки представлено в музейній експозиції, відкритій 1961 року.

Можна побувати й безпосередньо на місці розкопок. На території музею-заповідника обладнано оригінальний, стилізований під старину, сценічний майданчик, де на відкритому повітрі проводяться театральні вистави та поетичні свята.

Музей Мартироса Сар'яна[ред. | ред. код]

Музей у невеличкому селищі Чкалова, на межі М'ясниковського та Неклинівського районів. Там зберігається пам'ять про великого вірменського живописця, уродженця району Мартироса Сар'яна.

Старовинні церкви[ред. | ред. код]

Церковні пам'ятники архітектури у в селах Великі Сали, Султан Сали й Несвітай.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]