Циганков Олексій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Циганков Олексій Вікторович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Циганков Олексій Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 5 грудня 1984(1984-12-05)
Шевченківське, Запорізька область
Смерть 9 липня 2014(2014-07-09) (29 років)
Новоазовськ
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg Прикордонна служба
Рід військ Emblem of the State Border Guard Service of Ukraine.svg Прикордонні війська
Формування
State Border Guard Service Patches of Ukraine 11.jpg
 Донецький ПЗ
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Циганков.

Олексі́й Ві́кторович Циганко́в (1984—2014) — старший солдат, Державна прикордонна служба України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Шевченкове Запорізької області. Після школи навчався у Куйбишевському професійному аграрному ліцеї, здобув спеціальність механізатора. Строкову службу проходив у прикордонних військах. Майже десятиліття працював на Т-150 у місцевому ТОВ «Придонецьке». Працював комбайнером в своєму селі; створив родину.

Призваний у квітні 2014 року разом з братом Олександром. Патрульний кінологічного відділення, Донецький прикордонний загін№ в червні побував вдома у відпустці. Зазнав 5 липня важких поранень під час мінометного обстрілу прикордонного блокпоста в смт Сєдове, за іншими даними в смт Обрив лікарі змушено ампутували праву ногу. Помер 9 липня у Київському військовому госпіталі.

Похований в Шевченківському з усіма почестями; в останню дорогу провести прийшло все село, приїхало піврайону[2]. Вдома лишилися Любов Павлівна і Віктор Леонідович, брат Олександр, сестра Наталія, дружина Наталія, вчителька початкових класів та 4-річна донька Вероніка. Після смерті народився син Олексій.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • 15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • Почесний громадянин села Шевченківське (посмертно)
  • На будівлі Шевченківської ЗОШ встановлено меморіальну дошку честі Олексія Циганкова.
  • На фасаді Більмацького професійного аграрного ліцею відкрито меморіальну дошку на честь колишнього випускника О. Циганкова[3].
  • орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня, посмертно (розпорядження голови обласної ради від 21.09.2017 № 350-н)[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Циганков Олексій Вікторович — Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека (ru-RU). Процитовано 5 лютого 2022. 
  2. ↑ З іменем батька-прикордонника
  3. ↑ На честь захисників Вітчизни. www.golos.com.ua (укр.). Процитовано 5 лютого 2022. 
  4. ↑ Нагороджені особи ІІІ ступенем | Запорізька обласна рада. zor.gov.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 5 лютого 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про українського військовослужбовця чи військовослужбовицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Циганков_Олексій_Вікторович&oldid=38222853