Циганівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Циганівці
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Ужгородський район
Громада Баранинська сільська громада
Код КАТОТТГ UA21100010110066749
Основні дані
Засноване 1586
Населення 416
Площа 0,16 км²
Поштовий індекс 89499
Географічні дані
Географічні координати 48°35′31″ пн. ш. 22°23′20″ сх. д. / 48.59194° пн. ш. 22.38889° сх. д. / 48.59194; 22.38889Координати: 48°35′31″ пн. ш. 22°23′20″ сх. д. / 48.59194° пн. ш. 22.38889° сх. д. / 48.59194; 22.38889
Місцева влада
Адреса ради 89425, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Баранинці, вул. Центральна, 42
Карта
Циганівці. Карта розташування: Україна
Циганівці
Циганівці
Циганівці. Карта розташування: Закарпатська область
Циганівці
Циганівці
Мапа

Цигані́вці — село в Україні, у Баранинській сільській громаді Ужгородського району Закарпатської області, на річці Циганка.

Село мало купіль із мінеральною водою (див. також «Джерело б/н»).

Історія[ред. | ред. код]

В письмових джерелах село відоме під назвою «Ciganyoc». Воно було засноване в 1586 році на околиці Великих Лазів, в урочищі Новий Лаз, на волоському праві.

У 1599 році в поселенні обліковувалось 6 домогосподарств, у тому числі господарство шолтейса. Циганівці вважалися малим селом, в якому жили винятково залежні селяни. В XVI—XVII ст. Циганівці належали Невицькому домену Другетів. Джерела XVIII ст. вважають Циганівці руським селом.

Церква св. Юрія Переможця. 1999

Ініціатором спорудження першої церкви в Циганівцях був нині покійний священик Іван Криванич, а проект розробив Валерій Мелєнтьєв. Село виділило земельну ділянку, ів 1992 р. о. Іван посвятив наріжний камінь. Наступного року поклали фундамент, а ще через рік звели стіни.

У 1995 р. під керівництвом Франтішка Бартушика поклали верх і вкрили дахи бляхою. Два наступні роки тривала перерва у будівництві, а в 1998 р. споруду поштукатурили всередині, а в 1999 р. — зовні. Ошатна церква, задумана професійним архітектором, стала прикрасою села. Іконостас вирізьбили місцеві майстри Василь Лакас та Франтішек Бартушик, а намісні ікони принесли самі вірники. Велику люстру купили Магдалина Турянчик і Василь Малюк. З місцевих людей до зведення церкви, крім уже названих осіб, причетні Федір Ференцик, Степан Чіґаш, Віктор Чобаль, Ірина Нічепорук.

Кошти на будівництво збирали також по навколишніх селах. Матеріалами допомогли Ужгородський лісокомбінат, Перечинське лісництво, керівництво залізниці.

Каплиця св. Юрія. 1901

Мешканці збудували школу і з'єднану з нею каплицю на церковній землі в центрі села. Очолював будівництво Іван Турянчик. Священикував тоді о. В. Талапкович, а куратором був Юрій Косей.

Зліва біля входу в двір стояла дерев'яна каркасна дзвіниця, а перед школою — хрест. Коли відбувалися богослужіння, каплиця служила вівтарем, а прилеглий клас перетворювали на церковне приміщення.

З приходом радянської влади дзвіницю і хрест довелося перенести на цвинтар. Спочатку в дзвіниці були два великі дзвони, але один забрали під час Першої світової війни. Тепер там три дзвони, один з яких купив Іван Шандор Дюрик. Каплиця стала підсобним приміщенням. Престол і царські двері було знищено. Образи та інші предмети люди заховали.

У 1991 р. на свято св. Юрія о. Юрій Федака провів на цвинтарі перше богослужіння для греко-католиків. Тепер каплицю повернули вірникам. Над дахом встановлено старий хрест. Принесено збережені речі.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 466 осіб, з яких 235 чоловіків та 231 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 416 осіб.[2]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 96,88 %
російська 2,88 %
угорська 0,24 %

Примітки[ред. | ред. код]