Баранинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Баранинці
Baranincy zak gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Ужгородський район
Рада/громада Баранинська сільська рада
Код КОАТУУ 2124880301
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1680
Населення 1.609
Площа 0,0028 км²
Поштовий індекс 89425
Географічні дані
Географічні координати 48°34′13″ пн. ш. 22°19′37″ сх. д.H G O
Місцева влада
Адреса ради 89425, с. Баранинці, вул. Центральна ,42
Карта
Баранинці. Карта розташування: Україна
Баранинці
Баранинці
Баранинці. Карта розташування: Закарпатська область
Баранинці
Баранинці
Мапа


Барани́нці — село в Ужгородському районі Закарпатської області.

Історія села[ред. | ред. код]

Посеред села протікає річка Това, яка є староріччям річки Уж.

У письмових джерелах Баранинці відомі під назвою «Baranya». Очевидно, що село розташовувалося на давньому торговельному шляху, на якому стояли митні ворота.

Це одне з найдавніших поселень у комітаті Унг, яке було названо на честь сім'ї стародавнього роду місцевих землевласників роду Барань.

Перша назва Baranya у 1389 році, а потім у Baranіа в 1419 році.

Згідно з податковими списками, 1427 року Баранинці мали 16 селянських господарств. Це за тогочасними мірками — середнє за величиною село.

Наприкінці 15 — на початку 16 століття кількість кріпацьких господарств значно зменшилася. 1599 року, за рахунок новоприбулих поселенців, у селі проживали 10 селянських родин.

У 14 столітті це було ще невелике село. У 1599 р. село Felsőbaranya-Верхні Беранинці було спалене військами імператора.

До 1670 року господарями села була родина Гашпора Барані.

У 1719 році це було селище з 6 великими господарствами.

У 1910 році з 754 жителів було 382 угорців, 48 німців, 310 українців. З них 107 римо-католиків, 510 греко-католиків, 77 кальвіністів.

У 1921 році греко-католицька громада села вирішила будувати муровану церкву. Було обрано комітет зі спорудження храму. Великою була і заслуга дравецького пароха о.Степана Пайкошія.

Почали будувати в 1927 році, наступного року вже було зведено стіни. Церкву посвятив владика Петро Гебей у 1929 році, але деякі роботи тривали ще до 1934 року.

Іконостас зробив І. Павлишинець. Малювання в інтер’єрі виконав С. Сарновський. Церкву збудовано в центрі села, при головній дорозі. Споруда має добрі пропорції і струнку двоярусну башту з оригінальним завершенням у вигляді видовженої, шоломоподібної восьмигранної бані з двоярусним ліхтарем такої ж форми. У вежі три дзвони, найбільший з яких відлив Ф. Егрі у 1922 році, а дещо менший - виріб фірми "Акорд" 1936 року.

До 2000-річчя Різдва Христового через дорогу від церкви споруджено каплицю. 07 червня 2014 року на святкову Вечірню прийшла велика кількість місцевих вірників, щоб напередодні великого свята, просити у Святого Духа очистити всіх нас від усякої скверни і спасти душі наші. Після завершення Вечірні відбувся молебень до Найсвятішого Серця Ісусового та освячення відновленого парку – монументу Слави Божої. Освячення здійснив владика Мілан.

Відомі люди[ред. | ред. код]

22 лютого 1928 року в селі народився Павло Павлович Чучка — український мовознавець, доктор філологічних наук (1971), професор (1971), заслужений діяч науки і техніки України (1993).