Цитрус дайдай
| Дайдай | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Citrus ×daidai Siebold ex Hayata | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Дайдай (яп. 橙 або 臭橙; кит. 酸橙; кор. 광귤) — азійський різновид померанцю. Дайдай виник у Гімалаях. Він поширився в районі долини річки Янцзи, а згодом і в Японії.
Японське слово для означення помаранчевого кольору дайдай-іро (яп. だいだい色,) походить від назви цього фрукта.
Опис[ред. | ред. код]
Це вічнозелене невелике дерево заввишки 4-5 метрів, що має колючки на гілках. Сезон цвітіння — початок літа (травень-червень). На кінчику гілки розпускається від однієї до декількох п’ятипелюсткових білих квіток. Плоди дозрівають взимку і набувають жовтого кольору. Колір плодів втрачає жовтуватий відтінок і навесні стає зеленішим[1].
Черешок має форму крила і має звуження на межі з пластинкою листа. Плоди мають діаметр 7-8 см, після зими вони не опадають з дерева, а залишаються на гілках дерева впродовж 2-3 років[2].
Використання[ред. | ред. код]
Існує два основних сорти — кабосу(яп. 臭橙) і кайсейто(яп. 回青橙) , причому останній дає менші плоди ніж перший[3]. Плід дуже гіркий, і його зазвичай не їдять, але його сушена шкірка використовується в кампо[en] (японська адаптація китайської медицини). Сушена шкірка молодих фруктів називається кіджіцу (яп. 枳実), і застосовується як шлунковий та відхаркувальний засіб[4], а також проносне. Шкірку дозрілого дайдаю називають тогі(яп. 橙皮) і використовують як запашний шлунковий та відхаркувальний засіб.
Сік дайдаю можна використовувати як інгредієнт для приготування понзу.
Культурний аспект[ред. | ред. код]
Назва дайдай, що спочатку означала "кілька поколінь" (і записувалася як 代代 або 代々), походила від незірваних плодів, що провисіли на дереві кілька років[5]; таким чином, дерево може мати плоди від більш ніж одного сезону чи з декількох років одночасно[3].
Інша гіпотеза походження назви стосується форми чашечки кайсеіто, яка виглядає ступінчастою і плід ніби лежить на двох п’єдесталахдайдай (яп. 台々,). Тому люди також називали його "дайдай на пьєдесталі" за-даїдай (яп. 座橙々,).
Дайдай використовується як прикраса під час святкування японського Нового року як символ сім'ї, яка продовжується поколіннями, люди кладуть фрукти поверх каґамі мочі — стосу з двох-трьох круглих і пласких мочі. Вважається, що ця традиція походить з періоду Едо[6].
Список рослин (база даних наукових назв рослин) досі не визначив дайдай як справжній вид[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 田中孝治 (15 лютого 1995). 効きめと使い方がひと目でわかる 薬草健康法. ベストライフ. 講談社. с. 149. ISBN 4-06-195372-9.
- ↑ ダイダイ. had0.big.ous.ac.jp. Архів оригіналу за 2 лютого 2023. Процитовано 23 листопада 2020.
- ↑ а б 佐藤治雄 (15 лютого 2005). ダイダイ Citrus aurantium. 大阪百樹 [Osaka Hyakuju]. Архів оригіналу за 25 August 2007. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Dolf De Rovira (28 лютого 2008). Dictionary of Flavors. John Wiley & Sons. с. 239. ISBN 978-0-470-38484-8.
- ↑ Yoshio Hada. ダイダイ Citrus aurantium（ミカン科ミカン属） [Daidai C. aurantium (Citrus Rutaceae)]. Ecology and Topics of Plants (яп.). Okayama University of Science. Архів оригіналу за 2 лютого 2023. Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ From a botanical essay by (яп. 菩多尼訶). Botanica (January 2005). 第二十八話 ダイダイ [#28 Daidai]. Mampitsu Botanica [Botanica's Essays] (яп.). Процитовано 2 жовтня 2017.
- ↑ Citrus daidai Siebold ex Hayata is an unresolved name. Процитовано 18 січня 2017.