Померанець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Померанець
Citrus aurantium - Köhler–s Medizinal-Pflanzen-042.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Ряд: Сапіндоцвіті (Sapindales)
Родина: Рутові (Rutaceae)
Рід: Цитрус (Citrus)
Вид:
Померанець (C. × aurantium)
Біноміальна назва
Citrus × aurantium
Commons-logo.svg Вікісховище: Citrus × aurantium

Помера́нець[1][2] або бігара́дія[3], також помара́нча[4][5], помара́нч[6] (Citrus × aurantium) — вид вічнозелених рослин роду цитрус, родини рутових[7]. За походженням є гібридом мандарина (Citrus reticulata) та помело (Citrus maxima).

Етимологія[ред. | ред. код]

У народі «помаранчем/-чою» часто називають звичайний апельсин (Cītrus sinēnsis)[5], проте ці рослини належать до різних, хоча й споріднених видів. На честь померанця жовтогарячий колір також називають «помаранчевим»[8][9]. У польській мові щодо обох видів цитрусових вживається назва pomarańcza: померанець називається pomarańcza gorzka («помаранча гірка́»), апельсин — pomarańcza chińska («помаранча китайська»)[джерело?].

Назви «померанець», «помаранч/-а» походять від італ. pomarancia (утвореного від pomo — «яблуко» + arancia — «апельсин»): перша через посередництво рос. померанец і нім. Роmеrаnzе, інші — через пол. pomarańcza[10].

Ще одна назва, «бігарадія» — від окс. bigarrada через посередництво фр. bigaradier («померанцеве дерево»), bigarade («плід померанця»)[11].

Опис[ред. | ред. код]

Плодове дерево 8—10 метрів заввишки. Походить з південно-східної Азії. Листки еліптичної форми[7]. Квітки великі, білі, запашні, двостатеві. Плоди кулясто-приплюснуті, оранжево-червоні, неїстівні; шкірка товста, гірка, запашна; м'якуш кисло-гіркий[7].

Ареал[ред. | ред. код]

Рослина походить з Південно-Східної Азії[7]. Культурні форми померанцю вирощують в Індії, Середземномор'ї, на Близькому Сході, у субтропічних районах Кавказу і в Середній Азії.

Господарське використання[ред. | ред. код]

З листків і квіток добувають ефірну олію, яку використовують у парфумерній промисловості[7]. З плодів виготовляють напої, мармелади. Померанець застосовують як підщепу до інших видів цитрусових культур.

Різновиди[ред. | ред. код]

До різновидів померанця відносять цитрадію — гібрид померанця і трилисточкового понцируса (трифоліати) та бергамот (бергамський апельсин) — гібрид померанця і лімети (солодкого лимона, солодкого лайма).

У геральдиці[ред. | ред. код]

Зображення померанцевого дерева з плодами присутнє на гербі російського міста Ломоносов. Зміст герба був пов'язаний з назвою міста — до 1948 року воно звалося Оранієнбаум (за назвою знаменитого палацево-паркового ансамблю), що у перекладі з німецької і значить «померанцеве дерево».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Citrus sinensis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.). Апельси́нъ. https://r2u.org.ua (укр/рос). «Апельси́нъ, рос. Citrus aurantium = помера́нець 
  3. Флора УРСР. Том 7. / За загальною редакцією М. В. Клокова і О. Д. Вісюліної. — К. : Видавництво Академії наук УРСР, 1955. — С. 98.
  4. Апельсин помаранча. Архів оригіналу за 13 квітень 2016. Процитовано 28 березень 2016. 
  5. а б Помаранча // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Помаранч // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. а б в г д Померанець // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  8. Помаранчевий // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Помаранчевий // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  10. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  11. bigarade. www.cnrtl.fr. Centre National de Ressources Textuelles et Lexicales. Процитовано 15 листопада 2017.