Традиційна китайська медицина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
На ринку фармацевтичних інгредієнтів в Сіані

Традиційна китайська медицина (ТКМ, англ. Traditional Chinese Medicine, TCM) — система сучасних[1][2][3] вчень і практик, що зародилися в Стародавньому Китаї, і виникли з уважного спостереження за функціонуванням людського організму та подальшої систематизації цих спостережень, з використанням характерної для даного регіону парадигми, яку можна охарактеризувати як вчення про символи і числа. В Китаї розглядається як частина науки про «виховання життя» («ян шен сюе» — кит. 養生 學), куди крім медицини входять і різні методи психофізіологічних практик (ушу, цигун, дао — інь і т. д.), дієтологія тощо.

У середині 1950-х років у Китаї був відроджений інтерес до стародавніх вчень і практик[1][2], в цей час ТКМ остаточно сформувалася як вид альтернативної медицини[4] і стала позиціонуватися урядом як національне надбання, символ Китаю[5], та як наукова дисципліна[6][7]. Після 1972 року, коли кордони стали більш прозорими, ТКМ отримала помітне поширення в західних країнах[8].

ТКМ є об'єктом критики через відсутність у неї наукових підстав[9], з причини її використання замість загальноприйнятої медицини при сумнівній ефективності[10], можливості побічних ефектів, вживання токсичних і заражених мікроорганізмами препаратів[11], загрози екології через знищення тварин і рослин, у тому числі рідкісних і зникаючих видів[12], сприяння створенню чорного ринку органів тварин і нелегальної торгівлі ними[13]. Найчастіше розглядається наукою і доказовою медициною[9][10][14] як псевдонаукова і заснована на метафізичних передумовах.

За даними МОЗ КНР за останні 60 років (1949–2009) середня тривалість життя[Кого?] збільшилася з 35 до 73 років. Це прямо пов'язано з впровадженням в Китаї сучасної наукової медицини[15][16] замість традиційної і з прогресом медичних наук[17].

Основні положення[ред.ред. код]

Китайська медицина і китайська філософія з моменту свого виникнення формувалися одночасно і нерозривно; в досить повній мірі це формування відбулося вже в середині першого тисячоліття до нашої ери. До цього часу узагальнюючими концептуальними творами стали[18]:

  • І Цзин («Книга перемін»),
  • Дао Де Цзін («Трактат про Дао і Де», автор Лао Цзи),
  • Шень Нун («Трактат про лікарські засоби імператора Шень-нуна»),
  • Хуан Ді Нейцзін («Трактат про внутрішнє Жовтого Імператора Хуан-ді»),
  • Наньцзін («Трактат Важкі питання»).

Значення цих творів виключно важливо для китайської філософії навіть більшою мірою, ніж для китайської медицини, оскільки вважається, що в період царювання імператора Цінь Ши Хуан-ді (259210 до н. е.) всі книги з філософії були за його наказом знищені, крім трактатів з медичної спрямованості.[18]

Традиційна китайська медицина розглядає людину як частину природи і органічно ціле, центральне місце в якому займають «щільні» і «порожнисті» органи, а внутрішні комунікації забезпечується системою меридіанів.

Всі явища навколишнього світу, включаючи людину і природу, інтерпретуються китайською медициною як взаємодія між двома началами інь і ян, що являють собою протилежні аспекти єдиної дійсності. Виникнення і розвиток хвороби розглядаються китайською медициною як результат боротьби між захисними силами організму і спричинившими хворобу порушенням, як прояв неврівноваженості між інь і ян або як результат внутрішніх причин, що діють всередині людського організму.

У середині XX століття власті Китаю доклали зусиль до того, щоб в теоріях і практиках традиційної китайської медицини об'єднати підходи західної та східної медицини[2].

Дев'ять законів медицини[ред.ред. код]

"Від Неба і Землі походить вся безліч предметів; і від початку до завершення ними керують Дев'ять законів. «

— Нейцзін

У трактаті „Про внутрішнє“ (нейцзін) виділено дев'ять основних категорій, або законів медицини. Ці закони зіставлені частинам тіла людини:[18]

Категорія Відповідність в тілі людини
1-й Небо Шкіра
2-й Земля Плоть
3-й Людина Кров і пульсуючі судини
4-й Час Зв'язки
5-й Звук Слух
6-й Ритм Інь-Ян
7-й Зірки Зуби, обличчя, очі
8-й Вітер Енергія ці
9-й Простір Дев'ять отворів організму
і триста шістдесят п'ять його судин

Небо, земля, людина[ред.ред. код]

Перші три закони — Небо, Земля і Людина — символізують весь комплекс взаємовідносин, які тільки можуть виникнути між Космосом, непроявленою Природою і об'єднуючої її серединою, яку представляє людина.[18] Філософ Мен-цзі пояснює ці три закони з позиції внутрішньої свідомості людини:

Той, хто до межі удосконалює свою внутрішню свідомість, той пізнає свою природу (тобто Землю); той, хто пізнає свою природу, той пізнає Небо».

У трактаті Наньцзін («Важкі питання») закони Небо, Земля і Людина проявляються спеціальним органом «три обігрівача» (сань-цзяо), де верхній обігрівач відповідає Небу, середній — Людині, а нижній — Землі.

В області дослідження пульсу на променевій артерії руки також виділяється три рівні, які відповідають Небу, Людині і Землі — верхній, середній і нижній.

Решта категорії[ред.ред. код]

Час — категорія, на основі якої розуміються добові та сезонні зміни активності найважливіших органів і циркуляція ці і крові по організму. У трактаті Наньцзін говориться, що «за цілу добу, поки з водних годин клепсидри виллється сто крапель води, живляча чиста енергія інь-ці і захисна каламутна енергія вей-ці здійснять двадцять п'ять переходів в області ян тіла і двадцять п'ять переходів в області інь тіла, що становить цілий оборот енергії». Також виводиться залежність між порою року і характером пульсу людини.[18]

Звук — за допомогою звуку або вібрацією певної частоти може бути виражений стан будь-якого явища. Коли древній філософ приступав до дослідження предмета, він звертав всю увагу не на інтелектуальну його оцінку, але на трансцендентальне інтуїтивне сприйняття стану його «енергетичної вібрації». У Наньцзін говориться: «Той, хто слухає і пізнає, іменується досконаломудрим … (він) вслухається в звуки і після цього приступає до лікування хворого. Той, хто пізнає внутрішню сутність предметів, має мудрість, що перевершує все мислиме.» Це можна розуміти так: з'ясування біоенергетичного стану пацієнта вже дозволяє визначати хворобу і вибирати методи лікування.[18]

Ритм — з концепції інь-ян випливає концепція п'яти першоелементів (у-сін), які складають основу всіх речей і явищ. П'ять щільних органів (чжан) розділені по п'яти першоелементам. В емоційній сфері людини п'яти першоелементам відповідають п'ять емоцій, а в духовній сфері — п'ять духів. Виділяються також п'ять кольорів, п'ять звуків, п'ять сезонних шкідливих біокліматичних впливів на людину, п'ять видів рідин організму і т. Д. Серед ритмічних характеристик, яким підпорядкована людське життя, виділяється дихання, ритм пульсу, зміну дня і ночі, сезони року і річні цикли, відповідно до яких змінюється активність функціональних систем організму.[18]

Зірки — цьому закону підпорядковується людське життя. Мається на увазі вплив фаз Місяця, руху планет, положення Сонця і зірок в зодіакальних знаках на здоров'я і долю людини.[18]

Вітер — цим законом визначається вплив вітрів на самопочуття, а також стан усього енергетичного потенціалу людини, що позначається поняттям життєві сили ці.[18]

Простір — цим законом визначається вплив хвороби, присутньої на тому чи іншому плані нашого багатовимірного світу, на загальний хід перебігу патологічних процесів в організмі. Лікар повинен враховувати «тонкі» складові захворювання, наприклад, ті, які визначаються екстрасенсорно <! — Всі лікарі повинні бути екстрасенсами? -> (Згідно сучасним трактуванням). Древні філософи були знайомі з концепцією багатовимірності світобудови. Так, наприклад, деякі види життєвої сили ці, що рухається по каналам всередині тіла, представлені на більш «тонких» просторових мірностях.[18]

Інь-ян[ред.ред. код]

Докладніше: Інь-ян

Вчення про інь і ян становить світоглядну основу традиційної китайської медицини. Всі явища навколишнього світу, включаючи людину і природу, інтерпретуються китайською медициною як взаємодія між двома началами інь і ян, що являють собою різні аспекти єдиної дійсності.[19]

Методи діагностики[ред.ред. код]

В області діагностики хвороб китайська медицина використовує:

  • Чотири методи дослідження
  • Вісім керівних принципів
  • Синдроми щільних і порожнистих органів, шести каналів
  • Синдроми трьох обігрівачів

Методи лікування[ред.ред. код]

При лікуванні захворювань найбільшу увагу китайська медицина приділяє профілактиці їх виникнення. В цьому відношенні в даний час, як і тисячоліття тому, знаходить застосування принцип «лікувати пацієнта перш, ніж виникне хвороба». Основним правилом лікування є усунення причини захворювання. До терапевтичних правил відноситься також лікування пацієнта при строгому обліку його індивідуальної схильності, географічного положення і пори року.

Традиційна китайська і західна медицина[ред.ред. код]

Для традиційної китайської медицини характерні уявлення про меридіани, які виступають як канали руху життєвої енергії ці. Ці уявлення досі базуються на метафізичних принципах[20], характерних для донаукової медицини[20]. Меридіани і відповідні їм точки розглядаються сучасною наукою як вигадані сутності[21].

Сучасні західні наукові уявлення про людську анатомію також виникли на підставі метафізичних[20] уявлень донаукової медицини, таких як „рідини“ (гумори)[20], „м'язи“[22] та ін. У процесі становлення наукової медицини були встановлені відповідності між цими метафізичними принципами і результатами емпіричних спостережень, що призвело до формування сучасних анатомічних знань[22]. Так, метафізичні уявлення про рідини (гумори) трансформувалися в сучасні знання про кровоносні і лімфатичні системи.

Традиційна китайська медицина будувалася на інших уявленнях. Так, ідея „м'язів“ в ній була відсутня[22]. При цьому існують спроби встановлення аналогій між метафізичними уявленнями про гуморальні циркуляції в західній традиції та рух ці в китайській[22].

Деякими дослідниками робилися помітні зусилля по встановленню відповідності між сучасними науковими уявленнями про людську анатомію, зокрема про серцево-судинні, нервові та лімфатичні системи, і меридіанами[23][14][10]. Однак достовірних наукових доказів подібних відповідностей виявити не вдалося[9][10][14].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Taylor K. CHAPTER 3 (part2): Modernizing the Old. The Creation of a 'Traditional' Chinese Medicine, 1953-6 [недоступне посилання — історія] // Chinese Medicine in Early Communist China, 1945-63. A medicine of revolution.— London: RoutledgeCurzon, 2005.
    «TCM is a medical construct distinct to Communist China. The term refers only to Chinese medicine from mid-1956 as located in mainland China. I will therefore adopt the convention of using the acronym TCM to describe only the standardized, government-created, institution-bound medicine that has existed in the PRC since 1956. This is quite distinct from the general, uncapitalized term 'traditional Chinese medicine' which refers to past forms of Chinese medicine in general. I believe that it is heuristically useful to make this distinction of TCM as a modern subset of contemporary Chinese medicine, because it allows us a certain consensus among scholars».
  2. а б в Atwood K. A Partial Book Review: Chinese Medicine in Early Communist China, 1945-63: a Medicine of Revolution, by Kim Taylor
    The Traditional Chinese Medicine (TCM) that has been fostered in the PRC is not traditional. The very adjective Traditional, in regard to Chinese medicine, was not formally used in China until the mid-1950s, and even then was applied «exclusively in English language literature produced by the Chinese mainland press…» (Taylor, p. 86)
  3. Hong Hai Kuhn and the Two Cultures of Western and Chinese Medicine // Journal of Cambridge Studies, Vol 4. No.3 September 2009, p.20
    «Chinese medicine henceforth became known as „Traditional Chinese Medicine“ (TCM) to refer to the state-sanctioned practice of Chinese medicine. It was „traditional“ only in the sense of having originated from the classics of Chinese medicine and being a different system from modern Western medicine. But in fact it was a new system that reflected the social and political milieu of modern China.
    The first national textbook appeared in 1958, titled Outline of Chinese Medicine (Zhongyixue gailun 中医学概论). It was superseded by other specialized texts covering foundational theory, diagnostics, acupuncture and moxibustion, material medica, prescriptions, internal medicine, pediatrics, gynecology, skin diseases so forth. The structural similarity of these textbooks to their Western medical counterparts was obvious and deliberate. The textbooks constituted a massive systematization of medical theory and practice, the first to appear in Chinese history».
  4. Jackson J. P. What is acupuncture? // UKSkeptics
  5. Modern China 1912AD ~ present / TCM History. Shen-Nong.org
  6. Atwood K. A Partial Book Review: Chinese Medicine in Early Communist China, 1945-63: a Medicine of Revolution, by Kim Taylor
    «…They should learn how to use modern science to explain the principles of Chinese medicine. They should translate some classical Chinese medicine books into modern language, with proper annotations and explanations. Then a new medical science, based on the integration of Chinese and Western medicine, can emerge. That would be a great contribution to the world».
  7. Cap — Anu
  8. Introduction/TCM History. Shen-Nong.org
  9. а б в Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок b_.2B_s не вказаний текст
  10. а б в г NIH Consensus Development Program (November 3–5, 1997). Acupuncture -- Consensus Development Conference Statement. National Institutes of Health. Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2007-07-17. 
    «Despite considerable efforts to understand the anatomy and physiology of the „acupuncture points“, the definition and characterization of these points remains controversial. Even more elusive is the basis of some of the key traditional Eastern medical concepts such as the circulation of Qi, the meridian system, and the five phases theory, which are difficult to reconcile with contemporary biomedical information but continue to play an important role in the evaluation of patients and the formulation of treatment in acupuncture».
  11. Rômulo RNA, Ierecê MLR. Biodiversity, traditional medicine and public health: where do they meet? // Journal of Ethnobiology and Ethnomedicine. — 2007. — № 3. — DOI:doi: 10.1186 / 1746-4269-3-14.
  12. Still J. Use of animal products in traditional Chinese medicine: environmental impact and health hazards // Complementary Therapies in Medicine. — 2003. — № 2. — С. 118-122. — DOI:10.1016 / S0965-2299 (03) 00055-4.
  13. Henry LA. A Tale of Two Cities: A Comparative Study of Traditional Chinese Medicine Markets in San Francisco and New York City (en). // TRAFFIC North America.- Washington DC: World Wildlife Fund,2004. Архів оригіналу за 2013-02-02. Процитовано 2013-01-24.  прямассылка. Архів оригіналу за 2013-02-02. Процитовано 2013-01-24. 
  14. а б в Barrett S. Be Wary of Acupuncture, Qigong, and «Chinese Medicine» // quackwatch.com, 2008.
  15. Riley J. C. {{{Заголовок}}}. — P. 93—94. — 256 p. — ISBN 9780521002813.
  16. Schneider K. L. Traditional Chinese Medicine: Good Enough?. American Council on Science and Health. Архів оригіналу за 2013-01-03. Процитовано 2013-01-03. 
  17. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок zhaori не вказаний текст
  18. а б в г д е ж и к л Дубровін Д. А. Важкі питання класичної китайської медицини. Л .: Аста-прес, 1991
  19. Шнорренбергер К. Підручник китайської медицини для західних лікарів — М: «Balbe», 2003.
  20. а б в г Charlton BG. Philosophy of medicine: alternative orscientific // Journal of the Royal Society of Medicine. — 1992August. — № 85(8).
  21. NCAHF Position Paper on Acupuncture (1990) // The National Council Against Health Fraud, Inc.
    "NCAHF believes: 1) Acupuncture is an unproven modality of treatment; 2) Its theory and practice are based on primitive and fanciful concepts of health and disease that bear no relationship to present scientific knowledge … «
    » The life force, Ch'i, has no basis in human physiology. The 'meridians' are imaginary; their locations do not relate to internal organs, and therefore do not relate to human anatomy. Acupuncture points are also imaginary «.
  22. а б в г http://www.sesp.northwestern.edu/docs/publications/6074956944509ac426aaa6.pdf
  23. Beyerstein B.L., Sampson W. Traditional Medicine and Pseudoscience in China: A Report of the Second CSICOP Delegation (Part 1) // Skeptical Inquirer 20(4):18-26, 1996.
    »…Although the delegation found this «force» dismally inaccurate when the Qigong masters invoked it to diagnose illnesses, it is the same «energy» that TCM advocates say runs through acupuncture meridians to effect healing. It has always struck us as odd that proponents can accept that this mysterious energy is unable to interact with the physical matter in the sensors of measuring instruments (which could confirm its existence) while it is still able to interact with the physical matter of bodily organs to «read» their state of health and produce a cure".
    «8. For instance, no reputable scientist has ever found an anatomical basis in the circulatory, nervous, or lymphatic systems for the „meridians“ through which the health-enhancing vital energies posited by TCM are supposed to flow».

Література[ред.ред. код]

  • Гаава Лувсан. Традиційні та сучасні аспекти східної медицини
  • Джовані Мачоча. Основи китайської медицини. Докладне керівництво для фахівців з акупунктури і лікування травами: у 3-х т. : пер. з англ.