Цуккерман Віктор Абрамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цуккерман Віктор Абрамович
Народився 6 жовтня 1903(1903-10-06)
Браїлів, Вінницький повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 30 вересня 1988(1988-09-30) (84 роки)
Москва, СРСР
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність музикознавець
Alma mater Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d]
Заклад Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора

Заслужений діяч мистецтв РРФСР[d]

Ві́ктор Абра́мович Цуккерма́н (6 жовтня 1903, Браїлів — 30 вересня 1988, Москва) — радянський музикознавець і педагог, доктор мистецтвознавства.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив київську консерваторію у класах фортепіано та теорії музики (викладачі — Фелікса Блуменфельда, Болеслава Яворського, А. Альшванг. В 19231926 роках читав лекції в Київській консерваторії, потім — викладав у Московській консерваторії, в 19361942 — завідувач кафедрою теорії музики, з 1939 — професор. В 1931 року одержав ступінь кандидата, в 1958 — доктора мистецтвознавства. Вів також активну діяльність в Спілці композиторів СРСР, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1947), орденом Леніна (1953), в 1966 року одержав звання Заслуженого діяча мистецтв РСФСР. Серед учнів Цуккермана — музикознавці Галина Григор'єва, Інна Барсова, композитори — Едісон Денисов, Андрій Ешпай.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Цуккерман — один з основоположників радянського музикознавства. В центрі його уваги були питання теорії й методології музичного аналізу. Разом із Львом Мазелем і іншими музикознавцями свого часу Цуккерман розвивав метод «цільного аналізу», заснований на інтерпретації твору через детальне дослідження мелодії, гармонії, ритмічних і синтаксичних структур і форм.

Значний внесок Цуккермана в літературу по історії музичних форм, центральними його працями стали монографії «Варіаційна форма» (1974) та «Рондо у його історичному розвитку» (19881990). Велику наукову цінність мають монографії Цуккермана, присвячені М. Глинці (1957) і Лісту (1984). У монографії «Виразові засоби лірики Чайковського» (1971), предметом досліджень стали характерні риси ліричного мелодизму Чайковського. Навчальні й методичні роботи Цуккермана широко використаються при навчанні.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • «Камаринская» Глинки и её традиции в русской музыке. — М., 1957
  • Заметки о музыкальном языке Шопена. В: Фридерик Шопен, под ред. Г. Эдельмана. — М., 1960, стр. 44-81
  • Музыкальные жанры и основы музыкальной формы. — М., 1964
  • Анализ музыкальных произведений (совместно с Л. Мазелем). — М., 1967
  • Музыкально-теоретические очерки и этюды. — М., 1970–1976, в двух томах.
  • Выразительные средства лирики Чайковского. — М., 1971
  • Анализ музыкальных произведений: вариационная форма. — М., 1974
  • Анализ музыкальных произведений: общие принципы развития и формообразования в музыке. Простые формы. — М., 1980
  • Анализ музыкальных произведений: сложные формы. — М., 1984
  • Соната си минор Листа. — М., 1984
  • Анализ музыкальных произведений: рондо в его историческом развитии. — М., 1988–1990

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • В. А. Цуккерман — музыкант, учёный, человек: Статьи, воспоминания, материалы / Отв. ред. Г.Л.Головинский— M.: Композитор, 1994. — 272 с. ISBN 5-85285-476-X