Вінницький повіт
Вінницький повіт | ||||
Герб повіту | ||||
Губернія | Подільська губернія | |||
---|---|---|---|---|
Центр | Вінниця | |||
Створений | 1796 | |||
Скасований | 1923 | |||
Площа | 243 459 (2659.8 км²) (1885) | |||
Населення | 248 314 осіб (1897) | |||
Густота | 93.4 осіб / км² | |||
Наступники | Вінницька округа |
Вінницький повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця Подільської губернії, утворена в 1796 році. Повітовий центр — місто Вінниця.
Герб повіту: в полю червоному два палаші навхрест, а посередині знаходиться хрест, знизу роздвоєний.
Повіт розташовувався на північному сході губернії. Межував на півдні і південному сході з Брацлавським повітом, на південному заході з Могилівським, на заході з Літинським повітами Подільської губернії, на півночі з Житомирським повітом Волинської губернії і на сході з Бердичівським повітом Київської губернії.
- Вінниця з передмістями Вінницькі Великі Хутори, Вінницькі Малі Хутори, Дубовецька Слобідка, Замістя, Садки, Старе Місто, П'ятничани.
- Жмеринка (безповітове місто).
Станом на 1885[1], 1895[2], 1897, 1905[3], 1910[4], 1913[5] повіт поділявся на 10 волостей: Браїлівська, Гавришівська, Калинівська, Кутищанська (Малокутищанська у 1885 і 1913), Острожецька (в 1913 Велико-Острожецька), Пиківська, Станіславчицька, Стрижавська, Тиврівська, Юзвинська.
У 1921 році створений Жмеринський повіт[6], до якого перейшли Браїлівська і Станіславчицька волості.
Станом на 1922 повіт поділявся на 9 волостей[7]: Гавришівська, Гніванська, Калинівська, Люлинецька, Острожецька, Пиківська, Стрижавська, Тиврівська, Юзвинська.
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 248 314 чоловік. З них 74,44 % — українці, 12,38 % — євреї, 7,11 % — росіяни, 5,11% — поляки[8].
В 1860 в повіті (без міста) проживало 115735 мешканців. В кін. 19 ст. мешканців було 202149 (101934 чоловіків і 100215 жінок). З них 0,9% були шляхтичі, 0,6% духовних осіб, 19,2% — міщан, 69,7% — селян, 8,6% військового стану, 0, 6% іноземців. За релігійним визнанням 74, 3% було православних, 8,9% католиків, 0,4% евангеліста, 2% старовірців. Однодворців — 3049. В повіті було 13 церквов мурованих і 120 дерев'яних, 2 жіночих монастирі в Вінниці та Браїлові. Євреї мали в повіті 8 синагог. В Вінниці знаходилося 2 школи: одна шестикласова та одна повітова двокласова. Знаходилося в повіті 25 повітових шкіл до яких ходило 2000 дітей та 67 шкіл церковних.
Станом на 1885 рік налічував 134 сільських громад, 163 поселення у 9 волостях. Населення — 130 457 осіб (63468 чоловічої статі та 66989 — жіночої), 16 171 дворове господарство[9].
Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
---|---|---|
Сільських громад | 109897 | 78774 |
Приватної власності | 126944 | 67167 |
Казенної власності | — | — |
Іншої власності | 6624 | 4040 |
Загалом | 243459 | 149982 |
У Вінниці знаходився повітовий шпиталь, окрім Вінниці шпиталі були також у Пикові та Браїлові, було ще 6 фабричних шпиталів при цукроварнях.
Через повіт проходив старий поштовий тракт з Літина до Немирова. В повіті знаходилося 231 фабрика, 6 цукровень, 6 винокурень, 157 млинів і 20 вітряків, фабрика тютюну, 3 миловарні, 3 фабрики свічок, 13 гарбарень, 3 пивоварні, фабрика оцту, фабрика дріжджів, 23 цегельні, 19 гончарень, 13 вапнярок, фабрика мінеральної води, 2 друкарні, літографія та фотосалон.
У повіті знаходилося 386 закладів, що продавали алкогольні напої: 288 шинків, 73 заїздів та ресторанів, 25 винарень. Ярмарки відбувалися лише в Пикові.
- Гандзюк Яків Григорович — генерал-майор військ Центральної Ради.
- Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Архівовано 24 січня 2012 у WebCite](рос.)
- Powiat winnicki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 558. (пол.)
- рос. дореф. Статистическо-экономическій очеркъ Винницкаго уѣзда и обзоръ дѣятельности упрощеннаго земскаго управленія за 1905–1910 г.г. / Докдадъ Винницкому Уѣздному Комитету по дѣламъ земскаго хозяйства Предводителя Дворянства Графа Д.θ. Гейдена. – Кіевъ : Лито-Типографія «С. В. Кульженко», Пушкинск. 4, с. д., 1910. – 45 с.
- ↑ Памятная книжка Подольской губерніи на 1885 г. Адресъ-календарь и статистическо-справочныя свѣдѣнія. — Каменецъ-Подольскъ : Типографія Губернскаго Правленія, 1885.(рос. дореф.)
- ↑ Гульдманъ В. К. Подольскій адресъ-календарь. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго Губернскаго Правленія, 1895.(рос. дореф.)
- ↑ Крылов А. Населенныя мѣста Подольской губерніи. — Каменец-Подольск, 1905.(рос. дореф.)
- ↑ Гейденъ, Д. Ф. Статистическо-Экономическій очеркъ Винницкаго уѣзда и обзоръ дѣятельности упрощеннаго Земскаго Управленія : за 1905 - 1910 г.г.: Докладъ Винницкому Уѣздному Комитету по дѣламъ земскаго хозяйства Винницкаго Предводителя Дворянства Графа Д. Ѳ. Гейдена. — Кіевъ : Тип. С. В. Кульженко, 1910. — 44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніемъ мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Книгоиздательство Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.(рос. дореф.)
- ↑ Постановление ВУЦИК от 6 июля 1921 «Об образовании Жмеринского уезда Подольской губернии»(рос.)
- ↑ Народный комиссариат внутренних дел. Сборник губерний, уездов и волостей РСФСР, УССР и БССР. — Москва : Государственное издательство, 1922.(рос.)
- ↑ Дані перепису населення 1897 року по Подільській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 15 квітня 2009.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |