Ціґун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ціґун (气功, qìgōng; услід за російською іноді згадується як цигун) — стародавнє китайське мистецтво саморегуляції енергії ці. Є кілька напрямів ціґун, визначених з середини минулого століття: конфуціанський, даоський, буддійський, лікувальний, бойових мистецтв. А прабатьком цих всіх шкіл є Китайський Древній Ціґун (中國古氣功, Zhongguo gu qigong),

Історія виникнення[ред. | ред. код]

Відомий російський східнознавець Є. О. Торчинов пов'язує виникнення ціґун з еволюцією традиційного зовнішнього даосизму, даоської алхімії. Згідно з його дослідженнями, ціґун зароджився приблизно у І тисячолітті н.е., але другого відродження зазнав, як явище, у 20-ому столітті, перейнявши з даосизму, іноді і з буддизму, деякі оздоровчі та медитативні практики. Таке запозичення відбувалося на тлі відновлення традиційної китайської культури після десятиліть її руйнування комуністами до середини 20-го століття та впроваджувалося в лікувально-терапевтичних цілях.

Джерела[ред. | ред. код]

  • (рос.) Оздоровительные упражнения Древнего Китая. Джет Лин.- Неоглори, 2009.- 290 с. 219 ил.. ISBN 5-222-08080-3
  • (рос.) Взрослые сказки о Гун-Фу. Часть I: Ци-Гун. Михаил Роттер.- ИД Ганга, 2017.- 260 с. 10 ил.. ISBN 978-5-9906080-3-0
  • (рос.) Александра Медведева «Даосский цигун».- Свет, 2015.- 290 с. 161 ил.. ISBN 978-5-00053-101-3

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]