Даосизм
| Даосизм | |
 | |
| Засновник |
Лао-Цзи  |
|---|---|
| Країна походження |
Китай |
| Регуляторний документ |
Дао Де Цзін |
 | |
 | |
 Даосизм у Вікісховищі | |
| Частина серії статей на тему: |
| Традиційна релігія |
|---|
|
 Категорія •  Портал |
Даоси́зм — китайське традиційне вчення, у якому присутні елементи релігії, містики, ворожіння, шаманізму, медитації, а також традиційної філософії та науки. Послідовників даосизму називають даосами. Вважають, що цю течію заснував Жовтий імператор (родоначальник всіх китайців).
В історії даосизму відбувся поділ учення на філософський даосизм (дао цзя), що розвинувся у неодаосизм, та релігійний (дао цзяо), що включив алхімію, демонологію, лікування. За час свого існування даосизм не створив єдиної церкви, а догматичні положення його ортодоксальних напрямів не сформувалися у конкретний, спільний для всіх вірян догмат. Це відбилося на поліморфізмі даоської доктрини, особливостях ритуальної діяльності і організаційних рівнях. Проте даосизм є цілісним соціокультурним феноменом, що здійснює значний вплив на життя сучасного китайського суспільства.
Даосизм виник у IV—III ст. до н. е., його виникнення пов'язують з іменем легендарного імператора Хуан-ді (Жовтий імператор). Даосизм є однією з двох корінних китайських релігійно-філософських систем (іншою є конфуціанство), які значно вплинули на розвиток китайської культури. Витоки даосизму можна побачити у шаманських старокитайських віруваннях. У сучасній даології існує серйозна проблема розмежування релігійного та філософського напрямків у даоській традиції, яку й досі не вирішено повністю. «Філософський» даосизм вважається початковим, а «релігійний» — більш пізнім. Під «філософським даосизмом» зазвичай мається на увазі вчення, викладене у «Дао-де цзін», «Чжуан-цзи» та пов'язаних з ними текстів. У політиці та виживанні даос шукає дієвого шляху найменшого спротиву і скромності. Усі крайні позиції ведуть до своїх протилежностей. Усе є в русі, за винятком самого Дао (Шляху), який визначає рівновагу між протилежностями їнь та ян.
Наголошується на:
За твердженням даосів, світ у цілому і людина, зокрема, характеризуються трьома видами життєвої енергії: шен (дух), ці (дихання) та цзін (життєва субстанція). Під час медитації людина прагне до злиття мікрокосму (її) з макрокосмом (всесвітом). З цією метою людина повинна позбутися від дуалістичного сприйняття дійсності; іншими словами, вона має ототожнити своє Его з усім всесвітом, тобто позбутися від суб'єктно-об'єктної свідомості. Отже, даоська медитація глибоко містична. Містичний союз з усім сущим не піддається раціональному поясненню; збагнення здійснюється безпосередньо через досвід. Таким чином, затверджується фундаментальне положення даосизму, згідно з яким розказане Дао не є достеменним Дао. Те, що пізнається під час медитації не піддається словесному вираженню. Якщо все перебуває у процесі постійної зміни, ідентифікація власного «Я» стає ілюзією, явною помилкою, але рано чи пізно людина буде змушена змиритися з реальністю змін. Проте даосизм не схильний вдаватися до мудрувань та акцентує увагу на практичному здійсненні цієї концепції. Людина повинна переконатися на власному досвіді в суті питання, тобто усвідомити дійсну реальність і відчути себе частиною потоку Дао.
Подібно до водного потоку, життя людини повинне протікати шляхом найменшого опору. Отже, ідеалом даосів є існування, вільне від проявів пристрастей та амбіцій. Проте, серйозною перешкодою на шляху до звільнення від мирських бажань є освіта, бо знання збільшує схильність до бажань та амбітних прагнень. Саме тому даоси розробили теорію мислення, що перешкоджає підвищенню інтелектуального і освітнього рівнів. Природна простота (пю) виявляється у спонтанних вчинках (ву-вей), які відбивають природну гармонію. У процесі ву-вей особа виражається у своїй первісній простоті та єднанні з навколишнім світом. У цьому випадку свідомість не встигає проявити свій раціональний початок і підсвідомість бере на себе функції управління особою. Вказані якості сприяють усвідомленню природи усіх живих істот і місця людини на цьому світі. Подібно до буддистів, даоси співпереживають усім живим істотам. Де (чеснота) і ці (енергія) являють собою силу беззусильної дії доступної для даоса.
Як релігія, даосизм наголошує на алхімічних відносинах між макрокосмом і мікрокосмом, шукаючи формулу безсмертя за допомогою:
У даосизмі розвинулось священство, величезний ієрархічний пантеон «богів» та безліч священних текстів і ритуалів, пов'язаних з різними сектами. Пізніше повстало чернецтво. З часів китайської культурної революції (1966—1968) релігійний даосизм активно практикується головним чином на Тайвані. Філософський даосизм викликав зацікавлення на Заході, особливо І Чінґ, містичний твір, який має за мету пояснити значення випадкових подій.
- Дао (道) — буквально шлях, в даосизмі – духовність.
Дао означає Шлях осягнення законів природи, її закономірностей. Вчення закликає людей жити за природними законами, відповідно до Дао, універсальним гармоніювальним принципом. Дао трактується як абсолютна категорія, що не піддається опису, одвічний всесвітній принцип. На початку «Дао де цзін» сказано: «Дао, про яке можна говорити, не є достеменним Дао». Дао безтілесне і не піддається плотському сприйняттю, воно скрізь і ніде, безформне і безіменне, нескінченне і вічне, порожнє, але невичерпне. Воно — прабатько всього, включаючи богів. Все народжується з Дао і все вирушає в Дао. Саме Дао знаходиться у безкінечному циклічному кругообертанні: не досягаючи межі воно знов спрямовується до витоку. Дао — вищий закон буття, але не буття, як таке; воно поза буттям, за його межами, але це не Бог, не надприродна сила, бо Дао природне хоча й неосяжне.
Про Дао згадують як про «початок і матір десяти тисяч речей», тобто сутнісну основу буття. Проте Дао не є буттям, але це і не небуття. Це те, що є першопричиною. У цьому відношенні його доречно порівняти з буддійським поняттям шуньяти (порожнечі). Дао універсальне, всепроникне і не піддається руйнуванню. З точки зору метафізики Дао — це джерело, що породжує все суще, і одночасно кінцева мета будь-якого прояву. Воно не володіє фіксованою субстанціальною основою, а лише забезпечує прояв і згасання існування. Згідно з даоською філософією, відпочинок передує руху, а достаток спокою — дії. Дао є основою будь-якого процесу. Саме по собі воно нерухоме, але є початком будь-якого руху. У цьому сенсі Дао означає абсолютну природність.
- Де (德) — буквально відвага або мораль. Сила, або порядок речей у всесвіті.
Дао непізнаване, але всюдисуще. Те, про що можна говорити, називається Де (проявлена потужність). Це поняття демонструє Дао у дії, проявляє його потенційну енергію в об'єктах творіння. Якщо Дао — це тотальна суть світу, то Де — це загальний космічний принцип, що визначає для кожного об'єкта належну форму і послідовність майбутніх йому трансформацій, це втілення певного внутрішнього життєвого принципу, породженого Дао, того, що зв'язує кожного з Дао, це прояв тотальної суті світу в реальності. Якщо суб'єкт або об'єкт дотримуються дао (іншими словами, діють природним чином), їх наповнює сила (де). При цьому не йдеться про якусь силу, що прагне до насильницьких змін, що суперечило б самій суті вчення, а про природну силу, що повністю виявляє природний потенціал. За аналогією з водою, Дао подібне до потоку, силу перебігу якого представляє де.
- У-Вей (無為) — буквально не-дія — розуміння того, коли потрібно діяти та не діяти, перебуваючи у гармонії з Дао.
Це ключовий термін, що позначає утримання від активних дій. Його можна перекласти як невтручання, хоча саме слово зовсім не має на увазі абсолютної пасивності. Навпаки, це дія, але здійснена відповідно до двох принципів: — жодне зусилля не має бути витраченим даремно; — не слід робити нічого, що не відповідає законам природи. У-вей слід було б перекласти як спонтанна або природна дія. Це те, що людина робить інтуїтивно, не плануючи. Це дія, мотивована реальними обставинами, а не фантазіями. Часто ми діємо всупереч своїй натурі з єдиною метою — довести яку-небудь ідею або принцип. У такі моменти особа внутрішньо суперечлива: емоції підказують одне, раціональний початок — інше, свідомість — третє. В таких умовах вчинок малоефективний і неприродний, оскільки є результатом компромісу між різними сферами свідомості. У-вей втілює спонтанну та природну поведінку. Діючи таким чином, ми не задаємося питанням правочинності вчинку, а просто здійснюємо його.
У-вей — це якість, яка дозволяє неупереджено дивитися на речі, мистецтво бути самим собою, навичка природної поведінки та упевненості у своїх силах. У-вей проявляється тоді, коли людина не дотримується умовних стереотипів поведінки та не замислюється над тим, що робить. Іншими словами, людина підкорюється наказам підсвідомості, не втрачаючи час на логічний аналіз і свідому оцінку ситуації.
Слід зазначити принципову різницю між мораллю даосів та конфуціанців. Згідно з Конфуцієм, етичні норми повинні визначатися законними актами, що регламентують суспільну поведінку. Іншими словами, деякі вчинки приносять безперечну суспільну користь навіть у тому випадку, коли суперечать природним людським імпульсам. Даоси вважають такий підхід неприпустимим. Подібне насильство над людською природою порушує гармонію Дао.
Складає частину традиційних народних вірувань Китаю, у якій провідне місце займають фігури, пов'язані із даоською ідеалогією: Лао-цзи, Хуан-ді, Три пречистих[en] (Сань цін), Вісім Безсмертних та інші святі.
Даосизм та конфуціанство
[ред. | ред. код]Даосизм, з його концепцією недіяння, традиційно перебував у опозиції до конфуціанства, яке проповідувало службу державі та суспільству. Це протистояння було настільки глибоким, що знайшло відображення навіть у діяльності єзуїтських місіонерів: так, Маттео Річчі перебував у тісному контакті з конфуціанською елітою і відкидав даосизм як язичницьку практику — у той час, як його опонент, Мікеле Руджієрі, стверджував схожість між поняттями Дао і логос.
Про інтеграцію елементів даосизму в конфуціанство див. неоконфуціанство.
Першою даоською школою, що виникла на вивченні буддійських трактатів, була Лінбао школа. Її засновник Ге Чаофу перейняв з буддизму уявлення про переродження в п'яти світах і в спрощеному вигляді елементи космології. При цьому даоси не залишили практику досягнення безсмертя, однак удосконалили поняття безсмертя, відмовившись від буквального трактування нескінченного перебування в тому ж земному тілі, і ввівши для небожителів інші світи — щасливі землі, острови безсмертних і т. д. З буддійської теорії перероджень випливало вчення про карму та відплату. Пізніше буддійські елементи стали звичними для даоських шкіл, які перейняли також буддійські методи медитації.
.jpg)
,_19th_century_(CH_18464275).jpg)
Тайцзіту[en], широко відомий як «символ інь та ян» або просто «інь-ян», та багуа є важливими символами в даосизмі, оскільки вони представляють ключові елементи даоської космології.[1][2] Багато даоських (а також недаоських) організацій використовують ці символи, які можуть з'являтися на прапорах і логотипах, підлогах храмів або вишиватися на священицькому одязі. Стандартизований символ інь-янь тайцзіту виник як даоський символ у X столітті н. е., на початку династії Сун.[3]
Тигр і дракон є більш давніми символами інь та ян відповідно, і ці дві тварини досі широко використовуються в даоському мистецтві.[4] Даоські храми на півдні Китаю та Тайваню часто можна впізнати за їхніми дахами, на яких зображені дракони, тигри та фенікси (фенікс також символізує інь), виготовлені з різнокольорової керамічної черепиці. В цілому, однак, китайська даоська архітектура не має універсальних рис, які б відрізняли її від інших споруд.[5]
Даоські храми можуть використовувати квадратні або трикутні прапори. Зазвичай на них зображені містичні написи, талісмани або діаграми, і вони призначені для виконання різних функцій, в тому числі служити орієнтиром для душ померлих, приносити удачу, збільшення тривалості життя тощо.[6] Інші прапори та знамена можуть належати самим богам або безсмертним.[7]
Малюнки Великої Ведмедиці (також відомої як Бушель) також є важливими символами.[8] У династії Шан у II тисячолітті до нашої ери китайська філософія вважала Велику Ведмедицю божеством, а в пізніші періоди вона стала символом Тайцзі.[5][8] Пов'язаним символом є палаюча перлина, яка символізує Полярну зірку і може бути побачена на дахах між двома драконами, а також на шпильці Небесного Майстра.[9][8]
Деякі даоси розглядали зірки як «вузли в „мережі Неба“», які з'єднували все в «небі та землі».[10]
Багато даосів розглядали Дао як «[метафоричну] перлину мудреця» та «поєднання між інь… [та] ян».[11] Даоси також шанували перли в більш загальному сенсі, вважаючи, що небесні дракони-лунги з'являються з відблиску світла від перлини, яка існувала «в туманах хаосу» і була замкнена в нескінченному циклі, де вони постійно витягують перлину, яка виводить їх з туманів.[12] Деякі даоси, що практикували внутрішню алхімію, шанували ртуть як «божественну воду» і втілення свідомості, яке було «плинною перлиною».[12]
У пізній династії Цін даоси та інтелектуали, які схилялися до даосизму, використовували усін як символ лідерства та ефективного управління, використовуючи старі релігійні тексти та різні історичні праці, створені в попередніх династіях, щоб призначити фазу з п'яти усінів різним китайським династіям.[13]
Особливо популярні символи, що уособлюють довголіття і безсмертя, в тому числі: журавлі, сосни та персики безсмертя (пов'язані з Королевою-матір'ю Заходу).[14] Також поширені природні символи, в тому числі гарбузи, печери, хмари, гори та тварин китайського зодіаку.[14] Інші символи, що використовуються даосами, включають: карту Жовтої річки[en], площу Лошу[en], монети І Цзин, даоські талісмани (фулу), чотири символи (міфічні істоти) та різні китайські ієрогліфи (такі як ієрогліф Дао та ієрогліф шоу («довголіття»)).
Даоські священники також носять характерні одяги, такі як Даоцзяо фуші та даоські версії Даопао, які символізують їхній статус та приналежність до школи.
Популярність даосизму в ранній імперський період позначилася на тому, що «Лао-цзи» в епоху Тан (618—907) був одним із текстів у програмі на складання імперських іспитів «кецзюй». У 1080—1120 pp. епохи Сун (960—1279) було можливе отримання «ступеня даосизму» даоке. Згодом, однак, даоська література зникла з екзаменаційної програми.[15]
- Чжан Даолін (34-156)
- Цю Чанчунь (1148—1227)
- Хуан-ді — легендарний правитель Китаю та міфічний персонаж, вважається засновником даосизму
- Лао-цзи — давньокитайський філософ VI—V століть до н. е., один із засновників даосизму
- Ге Сюань — легендарний даос, на твори якого спирається традиція Лінбао
- Ґе Хун — китайський даоський вчений і алхімік, онуковий племінник Ге Сюаня, який написав енциклопедичну працю Баопу-цзи із зовнішньої алхімії
- Тао Хунцін — даоський енциклопедист, який зміцнив школу Шанцін
- Чжан Саньфен — даос з гори Уданшань, якого вважають засновником кількох систем гімнастики, у тому числі Тайцзіцюань
- Даоська філософія
- Дао де цзін
- Книга Змін, особливо шанована у конфуціанстві та даосизмі
- Фен-шуй
- Китайська медицина
- Даоське вчення про бессмертя, зовнішня алхімія, внутрішня алхімія
- Даоська медитація
- Даоський пантеон
- Бойові мистецтва
- Ці
- ↑ Little та Eichman, (2000)
- ↑ Feuchtwang, Stephan (2016). Religions in the Modern World (вид. Third). New York: Routhledge. с. 150.
- ↑ Little, Stephen (1 січня 2000). The Formation of the Taoist Tradition. У Ebrey (ред.). Taoism and the Arts of China. Berkeley: University of California Press. с. 131. ISBN 978-0-520-22785-9. Процитовано 26 лютого 2024.
The taiji diagram (taiji tu) first appeared in a Taoist context at the beginning of the Song dynasty (960-1279). Several Song sources state that it originated with the Taoist Chen Tuan (c. 906-989), although Isabelle Robinet has shown that an antecedent for the diagram appeared in the work of the Tang dynasty Buddhist monk Zongmi (780-841). [...] Prior to this, yin and yang were symbolized by the tiger and dragon, and this symbolism has continued through the history of later Taoism.
- ↑ Little, Stephen (1 січня 2000). The Formation of the Taoist Tradition. У Ebrey (ред.). Taoism and the Arts of China. Berkeley: University of California Press. с. 131. ISBN 978-0-520-22785-9. Процитовано 26 лютого 2024.
The taiji diagram (taiji tu) first appeared in a Taoist context at the beginning of the Song dynasty (960-1279). Several Song sources state that it originated with the Taoist Chen Tuan (c. 906-989), although Isabelle Robinet has shown that an antecedent for the diagram appeared in the work of the Tang dynasty Buddhist monk Zongmi (780-841). [...] Prior to this, yin and yang were symbolized by the tiger and dragon, and this symbolism has continued through the history of later Taoism.
- ↑ а б Little та Eichman, (2000).
- ↑ Kohn, (2004)
- ↑ Kohn, (2004)
- ↑ а б в Taoism Ritual, Worship, Devotion, Symbolism, Taoism Symbolism. www.patheos.com (англ.). Архів оригіналу за 20 лютого 2023. Процитовано 20 лютого 2023.
- ↑ Schipper, (1993).
- ↑ Carlson, Kathie; Flanagin, Michael N.; Martin, Kathleen; Martin, Mary E.; Mendelsohn, John; Rodgers, Priscilla Young; Ronnberg, Ami; Salman, Sherry; Wesley, Deborah A. (2010). Arm, Karen (ред.). The Book of Symbols: Reflections on Archetypal Images. Köln: Taschen. с. 518. ISBN 978-3-8365-1448-4.
- ↑ Carlson, Kathie; Flanagin, Michael N.; Martin, Kathleen; Martin, Mary E.; Mendelsohn, John; Rodgers, Priscilla Young; Ronnberg, Ami; Salman, Sherry; Wesley, Deborah A. (2010). Arm, Karen (ред.). The Book of Symbols: Reflections on Archetypal Images. Köln: Taschen. с. 784—785. ISBN 978-3-8365-1448-4.
- ↑ а б Carlson, Kathie; Flanagin, Michael N.; Martin, Kathleen; Martin, Mary E.; Mendelsohn, John; Rodgers, Priscilla Young; Ronnberg, Ami; Salman, Sherry; Wesley, Deborah A. (2010). Arm, Karen (ред.). The Book of Symbols: Reflections on Archetypal Images. Köln: Taschen. с. 784. ISBN 978-3-8365-1448-4.
- ↑ Li, Dun J. (1965). The Ageless Chinese: A History. New York: Charles Scribner's Sons. с. 333—334.
- ↑ а б Taoism Ritual, Worship, Devotion, Symbolism, Taoism Symbolism. www.patheos.com (англ.). Архів оригіналу за 20 лютого 2023. Процитовано 20 лютого 2023.
- ↑ Elman, Benjamin A. A Cultural History of Civil Examinations in Late Imperial China, 2000:10.
- «Дао Де Цзін» українською мовою. Володимир Дідик. Львів, вид. «Каменяр», 2020. ISBN 978-966-607-555-3 [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Українське Дао. Львів, Академічний Експрес, 2013. ISBN 9789667094713
- Даосизм (SEP) [Архівовано 24 червня 2013 у Wayback Machine.]
- Даосизм (Sacred-Texts.com) [Архівовано 10 квітня 2007 у Wayback Machine.]
- Етика даосизму [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2 (С.139-140)
- Даосизм [Архівовано 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
- Н. Кочан. Даосизм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 181. ISBN 978-966-611-818-2
- Книга Дао Де Цзин. Книга шляху та гідності. Андронум, 2020. Пер. Ірина Костанда. 100 с. ISBN 978-088-0000-71-0
- Лао-цзи. «Дао де цзін» (Dào Dé Jīng), К.:Фоліо. 2020. ISBN 978-966-03-9261-8
- Лао-Цзи. Дао Де Цзін. Арій, 2014. Пер. Леся Дудченко. 128 с. ISBN 978-966-498-400-0
- А. Усик. Даосизм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- А. Усик. Неодаосизм // ФЕС, с.418
- Торчинов Е. А. Даосизм: опыт историко-религиозного описания. — СПб.: Лань, 1998. —448 с. ISBN 5-8114-0015-2(рос.)
- Торчинов Е. А. Даосизм // Опыт историко-религиоведческого описания. СПб., 1993.(рос.)
- Вэнь Цзянь, Л. А. Горобец ДАОСИЗМ В СОВРЕМЕННОМ КИТАЕ. — розділ «О даосском пантеоне и кумирах» Ел.джерело(рос.) [Архівовано 16 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Религия: Энциклопедия / Сост. и общ. ред. А. А. Грицанов, Г. В. Синило. — Мн.: Книжный Дом, 2007.— 960с.(рос.) Ел.джерело
- Томпсон М. Восточная философия/ Пер.с англ. Ю. Бондарева. — М.: ФИАР-ПРЕСС, 2000. С. 257—288. — Ел.джерело(рос.)
- Мел Томпсон. Восточная Философия. — М., 2002 с.254-288(рос.)
- Элиаде М., Кулиано И. Словарь религий, обрядов и верований. Розділ «Даосизм». Електронна бібліотека http://www.gumer.info/ [Архівовано 18 червня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
- Васильев Л. С. История религий Востока. — М., 1988.(рос.)
- Васильев Л. С. Культы, религии, традиции в Китае. М., 2001.(рос.)
- (рос.)Вонг Е. Даосизм. / Пер. с англ. Ю. Бушуевой. — М., 2001.
- Вэнь Цзянь, Л. А. Горобец. Даосизм в современном Китае. Благовещенск 2002(рос.)
- История мировых религий: учеб. пособие / А. А. Горелов. — М.: Флинта: МПСИ, 2005.(рос.)
- История политических и правовых учений. Древний мир. М.: Наука, 1985.(рос.)
- Ляо Шифу. Беседа с настоятелем Ляо Шифу. 2010. № 1(рос.)
- Малявин В. В. Чжуан-цзы. М., 1985.(рос.)
- Мудрецы Китая. Ян Чжу, Лецзы, Чжуанцзы / Пер. с кит. Л. Д. Позднеевой. СПб.: Петербург — XXI век: ТОО «Лань», 1994. 416 с.(рос.)
- Даосизм // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Даосизм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 257.
- Китайська асоціація Даосизму(кит.) [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
- Даосизм // Академічне релігієзнавство. Підручник / За наук. ред. проф. А. Колодного. — Київ: Світ Знань, 2000. — С. 357.
| Література та бібліографія | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | Велика данська енциклопедія · Енциклопедія сучасної України · Православная энциклопедия · Энциклопедия Кругосвет · Catholic Encyclopedia · Cultureel Woordenboek · Dizionario di Filosofia Treccani · Encyclopédie Larousse · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Grove Art Online · Internetowa encyklopedia PWN · NicoNicoPedia · TDV İslam Ansiklopedisi · Treccanis Dizionario di Storia · World History Encyclopedia |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
