Чабаненко Михайло Анатолійович
| Михайло Чабаненко Чабаненко Михайло Анатолійович | ||
|---|---|---|
 Старший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
21 січня 1991 с. Ярошівка Катеринопільського району Черкаської області | |
| Смерть |
16 серпня 2022 (31 рік) с. Мазанівіка Донецької області (несумісне з життям вибухове поранення голови) | |
| Поховання | с.Ярошівка Катеринопільського району Черкаської області | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Михайло Анатолійович Чабаненко — старший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Михайло Чабаненко народився 21 січня 1991 року на Звенигородщині. Понад сім років ніс військову службу в складі механізованого взводу 30-ої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. У серпні 2022 року відбив три штурми опорного пункту на Донеччині, забезпечивши знищення декількох десятків солдатів противника. Загинув 16 серпня 2022 року під час запеклого бою на Донеччині унаслідок інтенсивного артобстрілу. Чин прощання із загиблим пройшов 22 серпня 2022 року в Ярошівці Мокрокалигірської громади Звенигородського району Черкаської області. Ворожа куля потрапила йому в око[1][2][3][4].
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого залишилася мати Валентина Чабаненко[2].
Нагорода[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ На Черкащині попрощались із загиблим на Донеччині воїном | Про Все | Новини Черкас та Черкаської області. provce.ck.ua (укр.). 23 серпня 2022. Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ а б Тетяна Рева, Наталі Соколан (14 травня 2023). Життя в опустілому гнізді: як живуть матері загиблих захисників із Черкащини. https://suspilne.media (укр) . Суспільне Новини. Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ На Катеринопільщині віддали шану двом Захисникам України. Вісті Черкащини (укр.). 22 серпня 2022. Процитовано 17 липня 2023.
- ↑ Немає таких слів, щоб описати силу, велич і самопожертву героя, який залишається навічно в бою, щоб його народ зберіг волю та здобув перемогу – Президент у День пам’яті захисників України. https://www.president.gov.ua (укр) . Президент України. Офіційне інтернет-представництво. 29 серпня 2023. Процитовано 29 серпня 2023.
- ↑ Президент присвоїв звання Герой України 49 захисникам, 46 з них — посмертно. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 8 липня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 8 липня 2023 року № 400/2023 «Про присвоєння звання Герой України»
|
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |